Рішення № 11814125, 11.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.10           Справа № 17/98-10. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛАРИ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Браташа», с.Малі Бубни, Роменський район, Сумська область

про стягнення: 5 629 грн. 18 коп.

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача Слюсар Т.І., довіреність №15/04/10-01 від 15.04.2010 р.

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5629 грн. 18 коп. помилково перерахованих коштів в рахунок платежів по укладеному між сторонами договору купівлі-продажу №13/08-03 В від 03.08.2008 р., а також судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №445837, який міститься в матеріалах справи, державну реєстрацію Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа припинено, а правонаступником ВСК ім. Браташа є Товариство з обмеженою відповідальністю «ім. Браташа».

03 серпня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари» і Виробничим сільськогосподарським кооперативом «ім. Браташа» був укладений договір купівлі-продажу №13/08-03 В (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар (пшеницю) відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.9. Договору позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача 100% вартості кожної партії товару на умовах і в строки, вказані у відповідних додатках до даного Договору.

Так, з п.1 Додатку №1 до Договору вбачається, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у кількості 152,211 тонн пшениці загальною вартістю 94370 грн. 82 коп. з ПДВ.

Строк поставки відповідно до п. 3 Додатку до Договору встановлений сторонами 31.08.2008 р. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10-ти банківських днів з моменту надання відповідачем документів, зазначених у п. 8 Договору.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар в кількості 152,211 тонн на загальну суму 94370 грн. 82 коп. з ПДВ, що підтверджується відповідними копіями видаткових накладних №33 від 09.08.2008 р., №34 від 10.08.2008 р., №38 від 15.08.2008 р.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в рахунок оплати вартості поставленого за Договором товару перерахував відповідачу 100000 грн. 00 коп. (про що свідчать банківські виписки від 13.08.2008 р. та 14.08.2008 р.), що на 5629 грн. 18 коп. більше від вартості поставленого по Договору товару, але до цього часу відповідач вказану суму помилково перерахованих коштів позивачу не повернув.

Відповідно до ч 1. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 15.07.2010 р. №269/01, яка була отримана відповідачем 21.07.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Проте, судом встановлено, що станом на день розгляду справи помилково перераховані кошти в сумі 5629 грн. 18 коп. відповідачем позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Зі змісту ч. 2 ст. 615 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

Таким чином, відповідач не подав суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Браташа» (42055, Сумська область, Роменський район, с. Малі Бубни, вул. Леніна, 21, код 30902312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛАРИ» (04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корп. 6А, оф.51, код 35745650) 5629 грн. 18 коп. помилково перерахованих коштів, 102 грн. 00 витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя