Рішення № 11813841, 12.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 року справа № 5020-1/086-12/219-3/126 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим”

(вул. Готська, буд. 17, м. Севастополь, 99006)

до                     Приватного підприємства “Севбудкомплект”

(вул. Гер. Бресту, буд. 31, кв. 117, м. Севастополь, 99058)

про стягнення 54897,00 грн., у тому числі: основний борг –44994,00 грн., пеня –6394,00 грн., інфляційні втрати –2511,00 грн. та 3% річних –998,00 грн.,

Суддя Головко В.О.,

За участю представників сторін:

позивача (ТОВ “Галнафтогаз-Крим”) –Іванова Г.В., представник, довіреність б/н від 10.06.2010;

відповідача (ПП “Севбудкомплект”) – явку уповноважених представників не забезпечив.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Севбудкомплект” (далі – Відповідач) про стягнення 51809,27 грн., з яких: 44994,00 грн. –основний борг, 3916,94 грн. –пеня, 2325,12 грн. –інфляційні втрати, 573,21 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №1 від 04.01.2010, а саме обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

Ухвалою від 05.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

На виконання розпорядження в. о. голови господарського суду міста Севастополя №96 від 14.09.2010 справу №5020-1/086-12/219 передано до провадження судді Головко В.О.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.10.2010 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог /арк. с. 69/, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості 44994,00 грн., пеню в розмірі 6394,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2511,00 грн. та 3% річних в сумі 998,00 грн., разом –54897,00 грн. /арк. с. 69-74/.

У судовому засіданні 12.10.2010 представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг /арк. с. 49-50/).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, –підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Тому суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, –

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим” (Постачальник) та Приватним підприємством “Севбудкомплект” (Покупець) був укладений договір поставки №1 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передавати товар Покупцю на його замовлення, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору) /арк. с. 9/.

Згідно з пунктом 3.1 Договору оплата товару, який передається за даним Договором, здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту поставки. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначеного в розділі 7 Договору, або шляхом оплати готівкою через касу Постачальника (оформленням приходного касового документа).

04.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим” поставило Приватному підприємству “Севбудкомплект” товар на загальну суму 44994,00 грн., що підтверджується витратними накладними:

№РН-1000430 від 04.01.2010 на суму 1910,00 грн.

№РН-1000431 від 04.01.2010 на суму 2500,00 грн.

№РН-1000442 від 04.01.2010 на суму 2500,00 грн.

№РН-1000451 від 04.01.2010 на суму 1910,00 грн.

№РН-1000453 від 04.01.2010 на суму 16000,00 грн.

№РН-1000465 від 04.01.2010 на суму 1669,60 грн.

№РН-1000466 від 04.01.2010 на суму 2504,40 грн.

№РН-1000467 від 04.01.2010 на суму 16000,00 грн. /арк. с. 11-18/.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання щодо поставки товару виконав належним чином. Натомість, Відповідач умови Договору порушив: за отриманий товар не розрахувався, що і стало причиною для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому норми цих Кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 44994,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару на суму 44994,00 грн. підтверджується підписами осіб, які уповноважені Відповідачем на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, на видаткових накладних, що скріплені печатками сторін /арк. с. 11-18/.

Крім того, Постачальник та Покупець підписали та скріпили своїми печатками акт звірення взаємних розрахунків /арк. с. 19/, згідно з яким заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.01.2010 становить 44994,00 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 7 робочих днів з моменту поставки (пункт 3.1 Договору).

Отже за отриманий 04.01.2010 товар Відповідач мав розрахуватися в строк до 14.01.2010 включно.

Доказів погашення Відповідачем заборгованості в сумі 44994,00 грн. матеріали справи не містять.

Крім того, сторонами складено Акт звірення взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.01.2010 становить 44994,00 грн. /арк. с. 19/.

За викладених обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим” в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 44994,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить також стягнути з Відповідача за період з 15.01.2010 по 12.10.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.10.2010 /арк. с. 69/) інфляційні втрати в розмірі 2511,00 грн., пеню в розмірі 6394,00 грн. та 3% річних в розмірі 998,00 грн. /арк. с. 70/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.1 Договору поставки сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару понад 10 календарних днів Покупець додатково до суми боргу сплачує Постачальнику 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, Позивач просить стягнути з Відповідача проценти за невиконані грошові зобов’язання, тобто пеню, яка у контексті статті 549 Цивільного кодексу України визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, відповідно до статей 3, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, при обчисленні її згідно із встановленою за згодою сторін (у Договорі) ставкою 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами Постачальника, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, суд погоджується із алгоритмом розрахунку пені, наданим Позивачем, проте зазначає, що при його здійсненні допущені певні помилки. Зокрема, Позивачем не враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Зважаючи на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені.

Період заборгованості: з 15.01.2010 по 07.06.2010 (144 дні):

44994,00*2*10,25%/365*144=3638,97, де:

44994,00 грн. –розмір заборгованості;

10,25% –облікова ставка НБУ;

365 дн. –кількість календарних днів у році;

Період заборгованості: з 08.06.2010 по 07.07.2010 (30 днів):

44994,00*2*9,5%/365*30=702,65, де:

44994,00 грн. –розмір заборгованості;

9,5% –облікова ставка НБУ;

365 дн. –кількість календарних днів у році;

Період заборгованості: з 08.07.2010 по 15.07.2010 (8 днів):

44994,00*2*8,5%/365*8=167,65, де:

44994,00 грн. –розмір заборгованості;

8,5% –облікова ставка НБУ;

365 дн. –кількість календарних днів у році.

Отже загальний розмір пені за розрахунком суду становить 4509,27 грн., які і підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача; в частині стягнення 1884,73 грн. (6394,00 – 4509,27) –позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем процентів річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий Позивачем /арк. с. 70/, суд зазначає, що він є вірним (44994,00*3%/365*270=998,50 грн.), а округлення значення до цілого (без копійок) –998,00 грн. є правом Позивача з огляду на принцип диспозитивності цивільних правовідносин.

Таким чином, суд вважає вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі –998,00 грн.

Суд зазначає, що й в розрахунку інфляційних втрат Позивач припустився помилок як у визначенні індексу інфляції за певний період (березень 2010 року –100,9%, а не 101,9%), так і в самому підрахунку.

Отже, розмір інфляційних втрат за розрахунком суду становитиме:

(1,018*1,019*1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012) * 44994,00–44994,00 = 1954,28.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає задоволенню частково: в сумі 1954,28 грн.; в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 556,72 грн. (2511,00 –1954,28) в позові належить відмовити.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 52455,55 грн., в тому числі: 44994,00 грн. –основний борг, 4509,27 –пеня, 998,00 грн. –3% річних, 1954,28 грн. –інфляційні втрати. В решти позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача –державне мито в розмірі 524,67 грн. (52455,55/54897,00*549,09), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі –225,50 грн. (52455,55/54897,00*236,00).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Севбудкомплект” (вул. Героїв Бресту, 31, кв. 117, м. Севастополь, 99058, ідентифікаційний код 33924721, п/р 26005301000783 в СФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 384997 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим” (вул. Готська, 17, м. Севастополь, 99006, ідентифікаційний код 35482854, п/р 26006233705700 в АКІБ „УкрСибБанк”, м. Севастополь, МФО 351005) 52455,55 грн. (п’ятдесят дві тисячі чотириста п’ятдесят п’ять грн. 55 коп.), у тому числі: основний борг в сумі 44994,00 грн., пеню в сумі 4509,27 грн., інфляційні втрати в сумі 1954,28 грн., 3% річних в сумі 998,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 524,67 грн. (п’ятсот двадцять чотири грн. 67 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 225,50 грн. (двісті двадцять п’ять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 1884,73 грн. та збитків від інфляції в сумі 556,72 грн. –в позові відмовити.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення складено

і оформлено 18.10.2010.

Розсилка:

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю “Галнафтогаз-Крим”

(вул. Готська, буд. 17, місто Севастополь, 99006) – рекомендованим

(вул. Маринеско, 6, кв. 109, місто Севастополь, 99006) – рекомендованим

2.          Приватне підприємство “Севбудкомплект”

(вул. Гер. Бресту, буд. 31, кв. 117, місто Севастополь, 99058) – рекомендованим