Рішення № 11813833, 18.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 жовтня 2010 року справа № 5020-4/192 За позовом           Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта”

(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 2 Г),

до                     Державного підприємства “Севастопольський морський

торговельний порт” (99011, м. Севастополь, площа Нахімова, 5),

про стягнення 40301,69 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (Закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта") - Гусев В.О., представник, довіреність №21 від 28.07.2010;

Відповідач (Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт") - Жих Т.Ю. - представник, довіреність №ДВ-42 від 11.10.2010.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство “Стівідорна компанія “Авліта” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” про стягнення суми заборгованості у розмірі 40301,69 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем суми заборгованості за використання плавкрану, наданого позивачем відповідачу для виконання останнім робіт промислового характеру, відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт.

Ухвалою від 29.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду суддею Погребняком О.С., порушено провадження у справі №5020-4/192, розгляд справи призначений у судовому засіданні 13.10.2010.

          У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується оскільки станом на 13.10.2010 позивачем не надано рахунку на оплату наданих послуг, крім того в акті виконаних зазначена кількість відпрацьованих часів у розмірі 11 годин 25 хвилин, в той час, як тривалість фактично затраченого часу означена у кількості 11 годин 15 хвилин, таким чином розрахунок зроблений невірно (арк.с. 31).

          У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2010 була оголошена перерва до 18.10.2010.

У судовому засіданні 18.10.2010 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах викладений в позовній заяві.

Представник відповідача виклав суду заперечення на позов, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003 між Закритим акціонерним товариством “Стівідорна компанія “Авліта” (виконавець) та Державним підприємством “Севастопольський морський торговельний порт” (замовник) був укладений Договір №05-03 (оф) (301/4), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов’язався надати послуги промислового характеру силами та засобами його Портофлоту, згідно із замовленнями Замовника, які були прийняти до виконання (надалі –Договір).

Відповідно до пункту 2.1 здавання та приймання виконаних робіт оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт. Замовник зобов’язаний прийняти роботи, що були виконані виконавцем протягом доби з дати пред’явлення їх к прийманню. Днем пред’явлення до прийняття виконаних робіт вважається день передачі замовнику акту виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється за актом виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку.

Згідно з пунктом 3.4 Договору час роботи до 30 хвилин враховується за 0,5 години, більш ніж 30 хвилин –за одну годину.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 Договору, строк його дії встановлений сторонами з 01.01.2003 по 31.12.2003. Договір автоматично продовжується на той же строк, якщо за один місяць до спливу строку його дії, жодна із сторін не заявить про його розірвання.

Згідно з додатковими угодами строк дії Договору продовжувався сторонами, зокрема, Додатковою угодою №7 сторонами було погоджено продовження строку дії Договору на тих же умовах до 31.12.2009 включно.

У виконання умов Договору, виконавцем були затверджені тарифи на послуги, що виконуються механізмами ЗАТ “СК “Авліта” у 2009 році.

За даними тарифами вартість послуг, що виконуються з використанням крану плавучого “Ганц” ПК-2-100, складають 3091,58 грн. за одну годину роботи. Означені тарифи узгоджені генеральним директором ЗАТ “СК “Авліта”.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 01.07.2009 замовник звернувся до виконавця з проханням надати 100-тонний плавкран для виконання робіт відповідно до умов Договору №301/4 від 01.01.2003 із зазначенням дати, терміну та міста проведення вантажної операції з гарантуванням проведення оплати за надані послуги (арк.с. 11).

В якості доказів належного виконання умов Договору, а також замовлення відповідача щодо проведення робіт позивачем надано Акт приймання виконаних робіт №475 від 03.07.2009, підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печатками останніх.

За змістом означеного акту, фактично затрачений час на виконання послуг за договором зазначений у розмірі 11 годин 15 хвилин, вартість послуг нарахована за тарифом 2985,31 грн, вартість наданих послуг без ПДВ означена у розмірі 33584,74 грн., сума ПДВ –6716,95 грн., тому, за розрахунками позивача загальна сума заборгованості складає 40301,69 грн. (арк.с. 12).

У якості доказів належного виконання статті 3 Договору, позивачем пред’явлено суду рахунок-фактуру №971 від 03.07.2009 на суму 40301,69 грн. та докази отримання відповідачем означеного рахунку.

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриманий послуги не розрахувався, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати наданих послуг промислового характеру, тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг.

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

          Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків –протягом 5 днів з дати отримання рахунку.

          Матеріалами справи підтверджується отримання рахунку уповноваженим представником відповідача –20.07.2009.

          Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до акту приймання виконаних робіт, тариф, згідно з яким проводилося нарахування суми оплати за договором встановлений у розмірі 2985,31 грн. (арк.с. 12), в той час, як згідно з тарифами, встановленими на послуги механізмами ЗАТ “СК “Авліта” на 2009 рік вартість послуг за 1 годину роботи плав крану ПК-2-100 визначена у розмірі 2576,32 грн. (без ПДВ) та 3091,58 грн. (з ПДВ).

          Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору, об’єм, характер та вартість робіт, послуг, передбачених у пункті 1.1 визначаються протоколом узгодження ціни (додаток №1), узгоджений сторонами та є невід’ємною частиною Договору та підставою для проведення взаєморозрахунків. Тарифи та ціни на послуги промислового характеру можуть буті змінені у випадках зміні законодавчих актів, зміни цін на паливо - енергетичні ресурси з обов’язковим узгодженням з Замовником, але у випадку неузгодження, договір вважається розірваним.

          Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Позивачем докази зміни тарифів щодо виконання послуг по використанню крану плавучого “Ганц” ПК-2-100 надані не були, тому у суду відсутні підстави вважати тарифи зміненими.

          Враховуючи викладене, за розрахунками суду вартість отриманих відповідачем послуг складає 3091,58 грн. * 11,5 (враховуючі умови пункту 3.4 Договору, згідно з яким період роботи до 30 хвилин враховується за 0,5 години) = 35553,17 грн.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 35553,17 грн. станом на дату розгляду справи - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості відповідача в розмірі 35553,17 грн., підлягає стягненню з відповідача - Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” на користь позивача - Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта”.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, площа Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548) на користь Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта” (99016, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 2 Г, ідентифікаційний код 30628382) суму основного боргу в розмірі 35553,17 грн. (тридцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три грн., 17 коп.).

3. Стягнути з Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, площа Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548) на користь Закритого акціонерного товариства “Стівідорна компанія “Авліта” (99016, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 2 Г, ідентифікаційний код 30628382) витрати на оплату державного мита у розмірі 355,53 грн. (триста п’ятдесят п’ять п’ятдесят три грн. 53 коп.), витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 208,18 грн. (двісті вісім гривні, 18 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 21.10.2010