Рішення № 11813819, 13.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 жовтня 2010 року справа № 5020-3/119 За позовом          Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”

(вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека АВ і К”

(вул. Вел. Морська, 52, м. Севастополь, 99011)

про врегулювання переддоговірного спору,

Суддя Головко В.О.,

за участю представників сторін:

позивач (ВАТ “Крименерго”) –не з’явився;

відповідач (ТОВ “Аптека АВ і К”) –Ільєнко Ж.В., представник, довіреність б/н від 05.10.2010;

Обставини справи:

10.09.2010 Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека АВ і К” (далі –Відповідач) про врегулювання переддоговірного спору шляхом зміни договору, а саме: викладенням його пункту 9.6 в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на частину першу статті 19 Конституції України, статті 3, 6, 12, 626, 627, 631 Цивільного кодексу, статті 179, 181 Господарського кодексу України та інші. Зокрема, Позивач зазначає, що можливість пролонгації договору, в контексті пункту 5.5 Правил користування електричною енергією, не є його суттєвою або обов’язковою умовою, тому він є вільним у визначенні кінцевого строку дії договору.

Ухвалою від 13.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/119, судове засідання призначене на 05.10.2010.

Ухвалою від 05.10.2010 розгляд справи був відкладений на 13.10.2010.

В судове засідання 13.10.2010 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив; до початку судового засідання через канцелярію суду нарочно (об 11-40) надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з участю свого представника в іншому судовому засіданні /арк. с. 77/, проте будь-яких доказів на підтвердження поважності причин нез’явлення в судове засідання не надав.

Суд визнав клопотання позивача необґрунтованим та відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Також судом враховано, що Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, на які він посилається як на підставу своєї вимоги про відкладення розгляду справи.

Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” обов’язковим для господарського суду є застосування при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк –це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

Таким чином, нез’явлення в судові засідання 05.10.2010 та 13.10.2010 представника позивача без поважних причин є порушенням наведеного принципу вирішення спору протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 33-35/, згідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на відступлення позивачем від умов Типового договору про постачання електричної енергії, що суперечить частині четвертій статті 179 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що запропонована позивачем редакція пункту 9.6 Договору про постачання електричної енергії є незрозумілою, оскільки одна частина пункту виключає іншу, тобто ці частини є взаємовиключними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека АВ і К” Договір про постачання електричної енергії №1183 від 27.07.2010 (далі –Договір) /арк. с. 19-22/.

Листом №342 від 16.08.2010 Відповідач надіслав на адресу Позивача підписаний проект Договору №1183 від 27.07.2010 /арк. с. 24/ разом з протоколом розбіжностей.

За вказаним протоколом розбіжностей /арк. с. 23/, між сторонами залишилось не врегульованим питання пролонгації договору та інших умов (пункт 9.6 Договору), а саме:

Редакція ПозивачаРедакція Відповідача

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 без продовження, а в частині розрахунків –до їх повного завершення.

Цей договір вважається продовженим на (непотрібне закреслити):

- календарний рік,

- період продовження дії договору оренди,

якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов’язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010, а в частині розрахунків до їх повного завершення.

Цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов’язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.

В обґрунтування необхідності укладення Договору між сторонами спору, Позивач посилається на статтю 26 Закону України „Про електроенергетику” та пункт 5.1 Правил користування електричною енергією, згідно з якими постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Відповідно до частини сьомої статті 181 Господарського кодексу України, якщо сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Оскільки, як зазначає Позивач у своїй позовній заяві, Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” є монополістом на ринку продажу електричної енергії, а умови пункту 9.6 Договору №1183 від 27.07.2010 є неприйнятними для нього, 07.09.2010, тобто в останній день встановленого частиною п’ятою статті 181 Господарського кодексу України 20-денного строку (18.08.2010 + 20 днів = 07.09.2010), Позивач передав неврегульовані розбіжності до господарського суду м. Севастополя.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому норми цих Кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Крім того, оскільки предметом Договору, щодо умов якого виник спір, є поставка електричної енергії, застосуванню до спірних правовідносин підлягають також спеціальні норми законодавства України з питань електроенергетики, зокрема, Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергії України №28 від 31.07.1996 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується порядку укладання договору, що породжує господарські зобов’язання.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України).

У даному випадку між сторонами Договору залишилася не врегульованою умова Договору, викладена в пункті 9.6 Договору.

Відповідач у своєму відзиві на позов /арк. с. 33-35/ зазначає, що зі змісту пункту 9.6 Договору вбачається, що редакція пункту 9.6 Договору, запропонована Позивачем, є незрозумілою, спірною, оскільки речення „Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 без продовження, а в частині розрахунків –до їх повного завершення” виключає наступне речення: „Цей договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов” і навпаки.

Відповідач заперечує проти укладення Договору в такій редакції пункту 9.6 та вважає, що словосполучення „без продовження” має бути виключено, а далі за текстом має бути посилання на конкретний строк, на який можливо продовження строку дії Договору за відповідних умов: „Цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов”.

Суд вважає доводи Відповідача обґрунтованими з наступних підстав.

Стаття 630 Цивільного кодексу України передбачає, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Водночас, частина шоста статті 179 Господарського кодексу України зобов’язує суб’єктів господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інших суб’єктів укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Враховуючи зазначене, суд відхиляє посилання Позивача на можливість визначати умови спірного Договору „на власний розсуд”, відповідно до принципу свободи договору.

В силу частини першої статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергії України №28 від 31.07.1996 (далі –Правила користування електричною енергією), споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов’язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії (пункт 5.2 Правил користування електричною енергією, в редакції станом на 04.02.2010).

Отже, доводи Позивача щодо того, що можливість пролонгації договору не є істотною або обов’язковою умовою Договору, суперечать змісту наведеної норми, а тому не приймаються судом.

Згідно з Типовим договором про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил користування електричною енергією) спірні умови викладені наступним чином: „Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до __. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов” (пункт 9.4 Типового договору).

Таким чином, встановлення строку Договору за відсутності можливості його продовження, як передбачено редакцією Позивача, фактично є відступленням від вимог Типового договору та порушенням пункту 5.2 Правил користування електричною енергією.

Напроти, редакція пункту 9.6 Договору №1183 від 27.07.2010, запропонована Відповідачем, повністю відповідає редакції пункту 9.4 Типового договору.

За викладених обставин редакція пункту 9.6 Договору №1183 від 27.07.2010 про постачання електричної енергії, запропонована Позивачем, не приймається судом.

Крім того суд вважає, що обмеження у продовженні строку дії Договору за певних умов є порушенням принципів розумності та справедливості цивільного законодавства.

Водночас, оскільки у позові Позивач вимагає врегулювати переддоговірний спір, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу частково.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на Позивача як на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони (Відповідача у справі).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Врегулювати переддоговірний спір, що виник між Відкритим акціонерним товариством „Крименерго” (ідентифікаційний код 00131400, вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека АВ і К” (ідентифікаційний код 22320067, вул. Велика Морська, 52, м. Севастополь, 99011) з приводу укладення Договору №1183 від 27.07.2010 про постачання електричної енергії.

3.          Викласти пункт 9.6 Договору №1183 від 27.07.2010 про постачання електричної енергії в наступній редакції:

„9.6. Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010, а в частині розрахунків –до їх повного завершення.

Цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов’язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін”.

Суддя В.О.Головко

Повний текст рішення складений

і оформлений 18.10.2010.

РОЗСИЛКА:

1.          Відкрите акціонерне товариство “Крименерго”

(вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека АВ і К”

(вул. Вел. Морська, 52, м. Севастополь, 99011)