Рішення № 11813801, 13.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 жовтня 2010 року справа № 5020-1/113-4/184 За позовомВідкритого акціонерного товариства

“Гайворонський спеціалізований карєр”

(пров. Карєрський, 2, м. Гайворон, Кіровоградська обл., 26300)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 30 674,47 грн.

Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (ВАТ “Гайворонський спеціалізований карєр”) не зявився;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Гайворонський спеціалізований карєр” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 30 674,47 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №11/09-09 від 11.09.2009 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 26.08.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2010.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №94 від 10.09.2010 у звязку з відбуттям судді господарського суду міста Севастополя Алсуфєва В.В. у відрядження, в цілях дотримання процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та відповідно до вимог Інструкції з діловодства у господарських судах України, справа №5020-1/113 передана до провадження судді Погребняка О.С.

Ухвалою від 10.09.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 10.09.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 10.09.2010 на 28.09.2010, 28.09.2010 на 13.10.2010.

У судове засідання 13.10.2010 відповідач не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано відповідачем 01.10.2010, про причини неявки не сповістив.

У судове засідання 13.10.2010 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання (від 27.09.2010 №13292-д) про розгляд у відсутність його представників.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В С Т А Н О В И В:

11.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством “Гайворонський спеціалізований карєр” (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір №11/09-09 (далі Договір, арк.с.7-8), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався постачати Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти Товар та своєчасно здійснювати оплату за нього, згідно з умовами Договору. Предметом постачання є щебінь гранітний а відсів гранітний (п. 1.1-1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 загальна вартість за даним Договором становить 2000000,00 грн. Найменування, кількість, ціна товару вказуються у специфікаціях, які є невідємною частиною Договору (пункт 2.2).

Згідно з пунктами 2.3-2.7 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку, форма розрахунків платіжне доручення. Покупець сплачує партію товару за ціною, що передбачена рахунком та специфікацією, які виписуються Постачальником на підставі замовлення, зробленого Покупцем.

Оплата кожної партії товару повинна бути сплачена Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту одержання рахунку від Постачальника. Оплата здійснюється на підставі Договору та\або рахунку.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

У виконання умов Договору, сторонами була укладена специфікація №1 до Договору №11/09-09 від 11.09.2009 (арк.с. 9), якою зазначена ціна Товару.

Судом встановлено, що зобовязання щодо передачі Товару позивачем виконувались належним чином, що підтверджується видатковою накладною №№151 від 13.09.2009 на суму 40674,47 грн. (арк.с. 11) та квитанціями про отримання вантажу №42165451 та №42165452 (арк.с. 14-16).

Відповідно до Акту звірення взаєморозрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін, станом на 01.12.2009 сума заборгованості Покупця перед Постачальником склала 40674,47 грн. (арк.с. 10).

30.04.2010 Постачальник звернувся до Покупця з претензією №379, згідно з якою просив сплатити суму боргу у розмірі 40674,47 грн. (арк.с. 36).

Листом від 26.05.2010 №17 Покупець зобовязався погасити суму заборгованості у розмірі 40674,47 грн. в строк до 30.06.2010 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача (арк.с. 34).

У виконання умов Договору Покупець платіжним дорученням №139 від 03.06.2010 частково оплатив суму заборгованості за договором у розмірі 10000,00 грн.(арк.с. 31, 37), таким чином, за розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача перед позивача склала 30674,47 грн. (арк.с. 24).

Несплата відповідачем суми заборгованості за Договором у повному обсязі та в строк, встановлений у Договорі і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за Договором поставки товару, тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість за отриманий за Договором товару у розмірі 30674,47 грн.

Враховуючи умови Договору (пункт 2.6), оплата за отриманий товар має бути здійснена Покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку.

Рахунки-фактури №415 від 16.09.2009 на суму 20653,42 грн. та №414 від 16.09.2010 на суму 20025,99 грн. були надані позивачем відповідачу для оплати (арк. 32, 33).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 30674,47 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30674,47 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 306,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Гайворонський спеціалізований карєр” (пров. Карєрський, 2, м. Гайворон, Кіровоградська обл., 26300, ідентифікаційний код 20657268) суму основного боргу у розмірі 30674,47 грн. (тридцять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 47 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Гайворонський спеціалізований карєр” (пров. Карєрський, 2, м. Гайворон, Кіровоградська обл., 26300, ідентифікаційний код 20657268) витрати по сплаті державного мита в сумі 306,74 грн. (триста шість грн. 74 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 18.10.2010