Рішення № 11813760, 11.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 жовтня 2010 року справа № 5020-5/120

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Купецький”

(99006, Севастополь, вул. Соловйова, 6)

до:                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Шіпінг”

(99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, б. 5/7, кв. 29)

про                     стягнення заборгованості в розмірі 11058,15 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

За участю представників:

позивача - Колодяжна В.В., довіреність б/н від 15.01.2010;

відповідача - не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Купецький” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Шіпінг” про стягнення заборгованості в розмірі 11058,15 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 5020-5/120.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві та у Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але поштова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою “у зв’язку з закінченням терміну зберігання”.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди № 33к (Договір) зі строком дії з 01.11.2007 до 31.12.2008 /а.с. 8-13/.

Відповідно до умов договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою 99003, місто Севастополь, вул. Коммунистична, 10-А, загальною площею 63,4 кв. м., під офіс 15,0 кв. м, під виробництво 36,4 кв. м /пункт 1.1 Договору/.

Згідно з пунктом 2.1 Договору визначена орендна плата, яка складає 2232,12 грн. разом з НДВ.

Оплата орендних платежів, незалежно від результатів господарської діяльності, здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця. (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, крім щомісячної орендної плати, вказаної в пункті 2.1 Договору, Орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати витрати за користування комунальними послугами, згідно наданих Орендодавцем рахунків.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення б/н від 01.11.2007 Орендодавець передав, а Суборендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 63,4 кв.м., розташовані за адресою 99003, місто Севастополь, вул. Коммунистична, 10-А /а.с. 17/.

Додатковою угодою від 31.12.2007 орендна плата була змінена та склала 2102,52 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди від 01.02.2008 змінений розмір загальної площі орендуємого приміщення, який склав 72,5 кв. м, також відповідно змінилась орендна плата, яка склала 2305,50 грн.

Додатковою угодою від 30.08.2008 змінений розмір загальної площі орендуємого приміщення, який склав 36,4 кв. м, також відповідно змінилась орендна плата, яка склала 1157,52 грн.

Додатковою угодою від 10.12.2008 строк дії Договору продовжений до 31.12.2009 та орендна плата змінена і складає 1201,20 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2010 договірні відносини продовжені до 30.11.2010.

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати та інших платежів відповідач не виконував належним чином, у зв’язку з чим його заборгованість склала 9814,06 грн., відповідно до акту звірки взаєморозрахунків /а.с. 66/.

У підтвердження позовних вимог позивачем надані рахунки, за період з лютого 2010 до липня 2010 включно /а.с. 68-73/.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9814,06 грн.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді 30% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочки виконання грошового зобов`язання по сплаті орендних та інших платежів Орендар сплачує Орендодавцю 30 % річних від простроченої суми, які складають 939,85 грн., відповідно до розрахунку позивача /а.с. 7/ та підлягають стягненню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року /а.с.23/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають «–37,88 грн.»:

за лютий 2010 року (1877,92 грн. х 101.9% = 1913,60 грн.) –1877,92 грн. = 35,68 грн.

за березень 2010 року (3791,29 грн. х 100.9% = 3825,41 грн.) –3791,29 грн. = 34,12 грн.

за квітень 2010 року (5723,79 грн. х 99,7% = 5706,62 грн.) –5723,79 грн. = –17,17 грн.

за травень 2010 року (7546,75 грн. х 99,4% = 7501,47 грн.) –7546,75 грн. = –45,28 грн.

за червень 2010 року (7084,69 грн. х 99,6% = 7056,35 грн.) –7084,69 грн. = –28,34 грн.

за липень 2010 року (8446,20 грн. х 99,8% = 8429,31 грн.) –8446,20 грн. = –16,89 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

На підставі вишевикладеного, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Шіпінг” (99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, б. 5/7, кв. 29, ідентифікаційний код 34587350, р/р 26002051901100 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку виявленого виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Купецький” (99006, Севастополь, вул. Соловйова, 6, ідентифікаційний код 32789428, р/р 2600200015502 в СФ ОАО «Укрексімбанк», МФО 384986) заборгованість в розмірі 10753,91 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 107,54 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

14.10.2010