Рішення № 11813733, 04.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 жовтня 2010 року справа № 5020-12/195-5/144

За позовом:          Приватного підприємства “Арсев”

(пр. Жовтневої Революції, 22, корпус 3, кв. 63, м. Севастополь, 99038)

до:                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Севхозстрой”

(вул. Ген. Коломійця, 1, кв. 19, м. Севастополь, 99040)

про                     стягнення заборгованості у розмірі 167 525,62 грн.,

Суддя Євдокімов І.В.

За участю представників:

позивача - Святковський О.П., наказ № 3 від 19.05.1999;

відповідача - не з’явився.

Суть спору:

Приватне підприємство “Арсев” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Севхозстрой” про стягнення заборгованості у розмірі 167 525,62 грн. за договором підряду № 9 від 20.01.2007, у тому числі 117849,80 грн. – сума основного боргу, 11857,82 грн. –пеня, 7 778,09 грн. –3 % річних, 30 039,91 грн. - інфляція.

Ухвалою суду від 10.08.2010 позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-12/193.

Розпорядженням голови суду від 02.09.2010 № 88 справа передана до провадження судді Євдокімова І.В.

Ухвалою від 06.09.2010 справу прийнято до провадження суддею Євдокімовим І.В. із привласненням № 5020-12/195-5/144.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач у судове засідання 04.10.2010 не з`явився, однак надав суду відзив на позов в якому визнав суму заборгованості у повному обсязі /а.с. 117/.

Згідно з пунктом 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2007 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір підряду за № 9 про зобов`язання виконати електромонтажні роботи на об`єкті реконструкції нежитлових приміщень під культурно-оздоровчий центр у с. Синапноє Бахчисарайського району, далі – Договір /а.с. 22-23/ зі строком дії до 31.12.2009.

Додатковою угодою від 02.07.2007 до Договору внесени зміни стосовно об`ємів вартості робіт, зокрема, вартость робіт за додатковою угодою складає 400000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Замовник поручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати електромонтажні роботи на об`єкті реконструкції нежитлових приміщень під культурно-оздоровчий центр у с. Синапноє Бахчисарайського району.

          Згідно з пунктом 1.2 Договору Замовник бере на себе зобов`язання прийняти виконанні роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 1.4 Договору загальна сума договору складає 208 489,20 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються згідно двостороннього акту прийому-передачи підрядних робіт форми КБ-2, який надається Виконавцем за закінченням виконання робіт та підписується Замовником. Замовник підписує акт КБ-2 у триденний строк, або надає мотивовану відмову.

Згідно з пунктом 2.3 Договору оплата здійснюється перерахунком грошей на розрахунковий рахунок Виконавця. Не пізніше 3 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт /а.с. 25-71/, проте відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг не виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 117849,80 грн.

Крім зазначених робіт Відповідач отримав кабельну продукцію за накладною № 133 від 11.09.2007 на суму 172,30 грн., що підтверджується довіреністю ЯОВ № 837541 від 11.09.2007 на отримання цінностей, яку видав Відповідач.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом першим статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, роботи позивачем виконані належним чином та в узгоджений сторонами строк, про що свідчать акти виконаних робіт /а.с. 25-71/ та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 по 16.07.2010 /а.с. 87/.

Крім того, Відповідач у своєму відзиві визнає суму заборгованості у повному розмірі /а.с. 117/.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 117849,80 грн. є обґрунтованими, та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1 договору, у разі затримки оплати позивач має права вимагати від відповідача сплати за кожну добу затримки пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 11857,82 грн., яка підлягає стягненню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 7 778,09 грн., збитків від інфляції –30 039,91 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 167 525,62 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Севхозстрой” (вул. Ген. Коломійця, 1, кв. 19, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний номер 32213229, р/р 26007021874001 в АКБ «Імексбанк», м. Одеса, МФО 328384, або з будь якого іншого рахунку виявленого виконавцем) на користь Приватного підприємства “Арсев” (пр. Жовтневої Революції, 22, корпус 3, кв. 63, м. Севастополь, 99038, ідентифікаційний номер 30431260, р/р 260073021086 в АБ «Тавріка», МФО 324377 заборгованість в сумі 167 525,62 грн. за договором підряду № 9 від 20.01.2007, у тому числі 117849,80 грн. –сума основного боргу, 11857,82 грн. –пеня, 7 778,09 грн. –3 % річних, 30 039,91 грн. –інфляція, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1676,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

11.10.2010