Рішення № 11813640, 13.10.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2010 р. Справа № 11/142

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл»м.Харків

до відповідача: Приватного підприємства - фірми «Інсталяційні технології»м.Рівне

про стягнення 15 940 грн. 38 коп. заборгованості по розрахунках, пені, втрат

від інфляції та 3% річних

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

Суть спору: Позивач-ТзОВ «Хот-Велл»звернувся до господарського суду з позовною заявою про стяг-нення з Відповідача-ППФ «Інсталяційні технології»13 037 грн. 63 коп. заборгованості по розрахунках за отрима-ний товар та 1405 грн. 74 коп. згідно укладеного договору поставки, а також 1016 грн. 94 коп. втрат внаслідок інфляції та 480 грн. 07 коп. -3% річних.

Позивач 06.10.2010р. подав через канцелярію господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Клопотання прийняте до уваги.(арк.справи 38).

Відповідач-ППФ «Інсталяційні технології»не надав витребуваних ухвалою від 02.09.2010р. доказів оп-лати вартості товару, отриманого від Позивача згідно договору поставки №322/2009/о від 26.02.2009р. або його повернення, не надав і копії довідки про включення до ЄДР.

Разом з тим, у відзиві від 30.09.2010р. не заперечив існування заборгованості, про яку йдеться в позовній заяві, несплату пояснив скрутним матеріальним становищем, в якому перебуває, при цьому, з підстав ст.258 ЦК України та 232 ГК України, просив відмовити в стягненні пені, як нарахованій з порушенням строку позовної давності.(арк.справи 40).

Ні Відповідач, ні його представник в судове засідання 13.10.2010р. не з’явились, хоч про час та місце слухання справи сторону було повідомлено у встановленому порядку.

При цьому, до господарського суду повернулось поштове відправлення, яким ППФ «Інсталяційні техно-логії» за адресою: м.Рівне, вул.Біла, 35-А було надіслано ухвалу від 22.09.2010р. з довідкою відділення підпри-ємства зв’язку: «згідно заяви змінено адресу: Рівне-28, вул.Хліборобів, 9»та «за закінченням терміну зберіган-ня».(арк.справи 32, 34-37).

З огляду на це господарський суд звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господар-ських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фі-зичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні про-цесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, зокрема у договорі поставки №322/2009/о від 26.02.2009р., довіреності №66 від 30.04.2009р.(арк.справи 11-12).

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаход-женням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаход-ження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності поклада-ються на цю юридичну особу.

Господарський суд відповідно до ГПК України зробив все можливе для належного повідомлення Відпо-відача про час та місце розгляду справи. З огляду на зазначене, негативні наслідки за вказане порушення покла-даються на Відповідача - ППФ «Інсталяційні технології».

Господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто без участі сторін на підставі наявних у справі документів.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл»-постачальник та Приватне підприємство - фірма «Інсталяційні технології»-покупець 26 лютого 2009р. уклали договір поставки №1509 (надалі в тексті –Договір). Згідно пп. 1.1, 1.2, 3.3, 3.7 Договору постачальник зобов’язувався поставити промислові товари, запасні частини та комплектуючі до них, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити вартість товару. Розрахунок за постав-лений товар проводиться протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару.(п.5.1 Договору). Договір під-писано директорами ТзОВ «Хот-Велл»та ППФ «Інсталяційні технології», скріплено відбитками печаток сторін. Змін та доповнень до Договору сторони не вносили.(арк.справи 10-11).

Фактично, через представника Гуз А.В., який діяв на підставі довіреності №66 від 30.04.2009р., згідно наклад-них №ХВ 001034 від 30.04.2009р. на суму 33187 грн. 00 коп. та №ХВ 001036 від 30.04.2009р. на суму 6829 грн. 20 коп. ТзОВ «Хот-Велл»передало, а ППФ «Інсталяційні технології»–прийняло котли топочні в асортименті на загальну суму 40 015 грн. 20 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 12-15).

Отриманий товар Відповідач оплатив частково, перерахувавши на рахунок Позивача 06, 19, 26 листопада 2009р. платежі на загальну суму 5 000 грн., 29.12.2009р. –5280 грн. та 15.04.2010р. –10000 грн., а також повер-нувши 10.12.2009р. товару на суму 7672 грн., а всього проведено розрахунок на суму 27952 грн. 00 коп., що стверджується матеріалами справи, зокрема банківськими виписками та накладною.(арк.справи 16-20, 23).

Сторони провели звірку розрахунків, за наслідками якої склали акт. З акта вбачається, що станом на 04 лютого 2010р. заборгованість Відповідача складає 23037 грн. 63 коп.(арк.справи 21).

Пропозиція сплатити 23 037 грн. 63 коп. заборгованості, яка вбачається з претензії №40 від 02.03.2010р. – залишена Відповідачем без відповіді, проте задоволена частково на суму 10000 грн.(арк.справи 22-23).

Виходячи із суми боргу 13037 грн. 64 коп., на підставі стст. 230, 232 ГК України, стст. 549 ЦК України та п.7.1 Договору, –Позивач нарахував за період з 30.05.2009р. по 30.11.2009р. пеню, сума якої складає 1 405 грн. 74 коп.

На підставі ст.625 ЦК України та п.7.2 Договору, Позивач нарахував за період червень 2009р. –серпень 2010р. втрати від інфляції, сума яких складає 1016 грн. 94 коп. та 480 грн. 07 коп. -3% річних за користування коштами протягом 30.05.2009р. –20.08.2010р.(арк.справи 6-7).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вва-жає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших право-чинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства та з дій осіб, що передбачені актами цивільного законо-давства.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Статтею 263 ГК України встановлено, що господарсько-торгівельною є діяльність, що здійснюється суб’-єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного при-значення і виробів народного споживання. Господарсько-торгівельна діяльність може здійснюватися суб’єками господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; оптова торгівля; роздрібна торгівля та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими договорами.

Разом з тим, за договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підпри-ємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для викорис-тання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До дого-вору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття то-варо-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлено, що ні у встановлені Договором 30-денний термін, ні після порушення господарським судом провадження у справі –Відповідач зобов’язань по оплаті товару не виконав –коштів не сплатив.

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не при-ступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу креди-тора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або до-говором.

Вимоги Позивача стверджуються Договором, довіреністю, накладними, банківськими виписками, актом звірки, претензією і підлягають задоволенню на підставі стст. 20, 173, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України та стст. 16, 509, 526, 549, 625, 655, ч.1. ст.692, 712 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що несплатою 13 037 грн. 63 коп. вартості товару Відповідач завдав Позивачу майнових збит-ків, при цьому, як зазначалось вище,– доказів сплати вартості товару або його повернення Відповідач суду не надав.

Заперечення Відповідачем позову в частині стягнення пені з підстав пропуску строку позовної давності не варте уваги суду з наступних мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необ-хідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногос-подарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На думку Відповідача застосування до нього Позивачем штрафних санкцій суперечить нормам чинного законодавства, а саме –пропущено річний строк позовної давності та шестимісячний строк нарахування.

Згідно ст.549 ЦК України, – неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Зобов’язання Відповідача щодо оплати вартості товару в повному обсязі є обов’язковим для виконання, проте, у повному обсязі виконане Відповідачем не було, а відтак Позивач має право стягнути пеню за прострочку оплати. Слід зауважити, що відповідно до ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наяв-ності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до принципів розумності і справедливості – штрафні санкції є заходом впливу на правопрушника у сфері господарювання.

Разом з ттим, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.(ч.2 ст.258 ЦК України). За приписами чч. 1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання пере-біг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під вчиненням Відповідачем дій, які свідчать про визнання свого обов’язку, суд вбачає наступні дії: по-вернення частини отриманого товару 10.12.2009р. та часткове погашення заборгованості 15.04.2010р. За таких обставин однорічний строк позовної давності обчислюється з 16.04.2010р. і на момент вирішення справи в суді –строк давності не є таким, що сплив. Позовну заяву подано до суду 30.08.2010р.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження Відповідача про пропуск позовної дав-ності для пред’явлення зазначеної вимоги. Вимога про стягнення пені є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 15940 грн. 38 коп. боргу.

На Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та плати запослуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його непра-вильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми «Інсталяційні технології», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Біла, 35-А, фактична адреса: м.Рівне-28, вул.Хліборобів, 9 (код ЄДР 22571312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл», яке знаходиться в м.Харків, проспект Перемоги, 65-А, кв.120, фактична адреса: м.Харків, вул.Конєва, 4 (код ЄДР 30986586) 13037грн. 64коп. заборгованості по розра-хунках за отриманий товар, 1 405грн. 74коп. пені за період з 30.05. 2009р. по 30.11.2009р., 1016грн. 94коп. втрат від інфляції за період червень 2009р. – серпень 2010р., 480грн. 07коп. -3% річних за користування коштами протягом 30.05.2009р. –20.08.2010р., 159грн. 40коп. по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. плати за послуги з інфоpмаційно-технічного забез-печення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "18" жовтня 2010 р..