Рішення № 11812165, 11.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 26-31-15/28-10-922 Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Черновій О.В.

за участю представників :

Від позивача ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_2 за довіреністю від 09.02.2010р.;

Від позивача ФОП ОСОБА_3: ОСОБА_2 за довіреністю від 09.02.2010р.;

Від відповідача: не зявився;

за позовом : фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

фізичної особи підприємця ОСОБА_3;

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” ;

про стягнення 147150,92 грн., -

в с т а н о в и в :

Фізичні особи підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( далі позивачі) звернулись із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” ( далі - відповідач ) про стягнення 147150, 92 грн. посилаючись на наступне.

26 березня 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем у справі укладений Договір про надання посередницьких послуг (далі Договір).

01 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та відповідачем у справі укладений Договір про надання посередницьких послуг (далі Договір).

Згідно умов обох Договорів позивачі зобовязались надати посередницькі послуги ТОВ „Вілсон” по сприянню укладення договорів по реалізації товарів, а також консультативні послуги по питанням збуту товару.

Невідємною частиною вказаних Договорів є заявки, зроблені ТОВ «Вілсон»на виконання посередницьких послуг з зазначенням ціни послуги, яка склала 6,8 % від ціни реалізованого товару.

З актів надання послуг вбачається, що загальна сума винагороди за наданні послуги відповідно до Договору від 26 березня 2009 року складає 231346,52 грн., а по Договору від 01 квітня 2009 року 72079,46 грн.

Згідно з п.п. 3.2. п. 3 обох Договорів ціна послуг Виконавця визначається кожного місяця відповідно до заявки Замовника, яка є невідємною частиною вказаних Договорів.

П.п.3.3 п.3 обох Договорів визначено, що Замовник виплачує Виконавцю винагороду на протязі 180 календарних днів з дня підписання акта виконаних робіт.

Відповідач частково в сумі 160000 грн. сплатив за надані послуги по Договору від 26 березня 2009 року. Сума ж заборгованості станом на 1 лютого 2010 р. по Договору від 26 березня 2009 року складає 71346,52 грн., а по Договору від 1 квітня 2009 року-72079,46 грн.

Дотеперішнього часу вказані суми боргу відповідачем не сплачені, що свідчить про порушення відповідачем зобовязань по Договору та приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Крім того, відповідно до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано :

-по Договору від 26 березня 2009 р. - за період з травень, червень 2009 р. 3 % річних в сумі - 208,97 грн., інфляційні в сумі 1382,02 грн. ;

-по Договору від 1 квітня 2009 р. за період квітень, травень, червень 2009 року 3% річних в сумі 318, 10 грн. та інфляційні за той же період в сумі 1815,85 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач відзив на позов не надав, але надав зустрічний позов про визнання вказаних вище Договорів недійсними, у якому зазначив наступне.

26.03.2009 року та 01.04.2009 р. між сторонами у справі були укладені Договори про надання посередницьких послуг.

Як вважає відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), зазначені договори про надання посередницьких послуг мають бути визнані судом недійсними з наступних підстав.

Пунктом 1.1 спірних договорів про надання посередницьких послуг передбачено, що позивачі зобов'язуються за винагороду надати ТОВ «Вілсон»посередницькі послуги по укладанню угод по реалізації товарів ТОВ «Вілсон», а також консультаційні послуги з питань продажу товарів ТОВ «Вілсон».

Позивачі по первинному позову зазначають, що вони виконали свої зобов'язання по наданню посередницьких послуг між ТОВ «Вілсон» та підприємствами, які зазначені в актах приймання-передачі.

Однак, як зазначає відповідач, Позивачі ніяких посередницьких послуг ТОВ «Вілсон»не надали, а договори про надання посередницьких послуг вчинені ТОВ «Вілсон» під впливом помилки, оскільки ТОВ «Вілсон»суттєво помилилось щодо обов'язків Позивачів та можливостей їх виконання.

Позивачами ніяких посередницьких послуг між ТОВ «Вілсон»та юридичними особами, які зазначені в актах приймання-передачі не здійснювали і ніяким чином не допомагали продажу продукції ТОВ «Вілсон».

Даний факт, на думку відповідача, підтверджується листами контрагентів ТОВ «Вілсон», з яких вбачається, що між ТОВ «Вілсон»та його контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніяких посередницьких послуг не здійснювали.

Актами звірки взаєморозрахунків від 17.05.2010 року між ТОВ «Вілсон»та СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_3 встановлено, що станом на 17.05.2010 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вілсон»в сумі 160000 гривень. Дана сума грошових коштів була помилково перерахована на рахунок СПД ОСОБА_1 по помилково укладеному договору про надання посередницьких послуг.

Два акти взаєморозрахунків, а також лист на ім'я СПД ОСОБА_1 були направлені відповідачам рекомендованим листом з описом вкладення 18.05.2010 року. Однак до теперішнього часу відповідачі не підписали зазначені акти.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на пункт 19 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 року, згідно з яким обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

На думку відповідача, обставини щодо обов'язків відповідачів по договорам про надання посередницьких послуг існували на момент укладання спірних угод, оскільки відповідачі вже тоді знали, що вони не зможуть та не нададуть позивачу ніяких посередницьких послуг. Дана помилка має істотне значення, оскільки ТОВ «Вілсон»фактично здійснило оплату СПД ОСОБА_1 ні за що, ніяких послуг він не надав, чим позивачу завдано суттєвої матеріальної шкоди.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Вілсон»уклав із ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори про надання посередницьких послуг, а також здійснило їх часткову оплату в розмірі 160000 гривень, під впливом помилки щодо обов'язків відповідачів, а також щодо їх реальної можливості виконати свої обов'язки.

Враховуючи викладене, та з посиланням на ч.1 ст.216, ч.1 ст.229 ЦК України, відповідач просить зустрічний позов задовольнити та вказані вище договори визнати недійсними.

07.10.2010 р. до суду від відповідача надійшла заява про зміну підстав зустрічної позовної заяви у якій відповідач просить вказані договори розірвати, при цьому посилається на приписи ст. ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України.

Крім того, 06.10 2010 р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від підприємств, розташованих в інших областях ( всього 10 ), а саме - інформацію стосовно того чи надавались їм посередницькі послуги позивачами у справі по організації угод по реалізації товарів ТОВ «Вілсон»в період з квітня 2009 року по червень 2009 року.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Виходячи з дати передачі даної справи на розгляд судді Никифорчуку М.І. -12.08.2010 р., два місяця розгляду справи, які передбачені ст. 69 ГПК України витікають 12.10.2010 р.

Перелічені відповідачем підприємства, від яких слід на його думку витребувати докази по справі, знаходяться в інших областях. З урахуванням навіть продовженого строку розгляд справи на 15 днів, та з урахуванням можливого надання вказаними підприємствами відповіді, на думку суду, ці відповіді за вказаний термін до суду можуть фізично не дійти. Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні серед іншого повинно бути зазначено обставини, що перешкоджають його наданню.

В поданому ТОВ «Вілсон»клопотанні не вказано обставини, що перешкоджають наданню витребуваних доказів.

Крім того, суд вважає що задоволення клопотання ТОВ «Вілсон»сприятиме затягуванню розгляду справи та порушення процесуальних строків, адже очевидно що з урахуванням місцезнаходження та кількості контрагентів відповіді на запит суду в межах залишку строку розгляду справи не надійдуть.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладені вище приведені Договори.

До Договору від 26.03.2009 р. ОСОБА_1 та відповідачем складені, підписані та посвідчені печатками обох підприємств наступні документи : 01 квітня , 01 травня та 01 червня 2009 р. заявки №№ 1,2,3 до вказаного Договору, 30 квітня, 31 травня та 30 червня 2009 р. акти приймання - здачі робіт ( надання послуг) до Договору від 26.03.2009 р.

Відповідно до змісту вказаних заявок заявник ТОВ «Вілсон»( відповідач у справі ) замовляє Виконавцю ( Позивачам у справі ) надати посередницькі послуги по реалізації рослинних жирів, при цьому вартість послуг Виконавця складає 6.8 % від вартості реалізованого товару.

Відповідно до змісту вказаних актів приймання - передачі робіт ( надання послуг) ними сторони визначили вартість реалізованого товару по угодам, укладеним при сприянні Виконавця ( позивачами у справі ) та винагороду Виконавця за квітень 2009 р. При цьому зазначено, що сторони претензії один до одного не мають.

Такі ж заявки та акти сторони склали, підписали та посвідчили печатками обох підприємств і до Договору від 01.04.2009 р. укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем.

Проаналізувавши зміст вказаних вище доказів суд не находить підстав для сумніву в їх достовірності. Тому і приймає до уваги як доказ наявності у відповідача боргу перед позивачем.

Таким чином, аналізуючи приведене суд вважає, що вимоги позивача є доведеними приведеними доказами які не викликають у суду сумніву.

Відносно заперечень відповідача, що позивач не виконував жодних посередницьких послуг, зазначених ним у зустрічному позові, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України відповідач повинен надати докази не виконання позивачем послуг по вказаному договору.

04.10.2010 р. за клопотанням представника відповідача до справи залучені листи ПП «Деліція»від 14.09.2010 р. та ТОВ «Молагробізнес»від 29.09.210 р. Із змісту вказаних листів випливає, що позивачі ніяких відносин з ПП «Деліція» та ТОВ «Молагробізнес»не мали і що вказані підприємства працюють з ТОВ «Вілсон» на пряму без посередників.

Порівнявши зміст вказаних листів та приведених вище актів приймання здачі робіт ( надання послуг ) суд не приймає вказані листи до уваги виходячи з такого.

Із змісту вказаних вище актів прямо випливає, що позивачі виконували послуги по реалізації товару Замовника - ТОВ «Вілсон» - для ТОВ «Молагробізнес»( акт від 30 квітня 2009 р., а.с 13) та для ПП «Деліція» ( акт від 31 травня 2009 р. , а.с. 26).

Таким чином, заперечення відповідача у цієї частині є безпідставними.

Відносно заперечень відповідача, що він уклав вказані договори під впливом помилки, оскільки суттєво помилився щодо обов'язків Позивачів та можливостей їх виконання, суд зазначає таке.

Відповідач в обґрунтування вказаних заперечень посилається на п.19 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” згідно з яким, зокрема - 19. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину стаття 229 ЦК України мають існувати саме на момент вчинення правочину.

З приведеної редакції Постанови Верховного суду, на думку суду, випливає, що обставини на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень повинні існувати.

При цьому, суд звертає увагу, що в цьому ж пункті Постанови зазначено, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Доказів наявності помилки при укладені вказаних договорів, як свідчать матеріали справи, на думку суду, відповідач не надав.

Навпаки, як випливає зі вказаних вище заявок та актів приймання - здачі робіт ( надання послуг ) до вказаних Договорів, заявок та актів до кожного Договору по 3 штуки.

Як свідчить зміст вказаних документів вони усі посвідчені печаткою відповідача. Тобто відповідач 12 разів ставив свою печатку на 3-х заявках та 3-х актах до кожного з 2-х Договорів протягом тривалого часу квітень, травень та червень. При цьому зауважень до позивача щодо виконаних послуг у нього не було.

З приведеного, на думку суду випливає, що позивачі виконували свої зобовязання по вказаним договорам належним чином, про що і свідчить печатка відповідача на вказаних вище документах.

За таких підстав вказані заперечення відповідача є безпідставними та без доказовими.

Таким чином, суд вважає, що правових підстав для визнання вказаних договорів недійсними немає.

Відносно заяви відповідача про розірвання вказаних договорів суд зазначає таке.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу вказаної статті, на думку суду, випливає, що підставами для розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Наявності вказаних умов, передбаченої даною статтею, при укладенні або виконанні вказаних договорів відповідач суду не довів та крім того, він не посилається на приписи цієї статті у заяві взагалі.

Таким чином, правових підстав для розірвання вказаних договорів у суду немає.

Разом з цим суд звертає увагу на те, що п 5.2 обох Договорів визначено, що ці Договори набирають законної сили з моменту їх підписання та діють до 31 грудня 2009р., а в частині взаєморозрахунків до повного завершення.

Таким чином, станом на день звернення до суду - 25.02.2010 р. - вказані договори втратити свою силу в силу витікання часу їх дії. А взаєморозрахунки між сторонами повинні бути виконанні в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення ( а.с. 18, 29 ) суд вважає його правильним.

Відносно вимог позивачів про стягнення витрат на правову допомогу суд в цієї частині вимог вважає за необхідне відмовити з приводу недоведеності цих вимог.

Аналізуючи вищеприведене у сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та доведеними наявними у справі вищеприведеними доказами і тому позов підлягає частковому задоволенню.

Зустрічний позов з огляду також на вищеприведене задоволенню не підлягає.

В засіданні суду оголошено перерву з 06.10.2010р. по 11.10.2010 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” ( 65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25; код ЄДРПОУ 35767873 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - заборгованість по Договору від 26 березня 2009 року в розмірі суми основного боргу - 71346 (сімдесят одна тисяча триста сорок шість) грн. 52 коп., 3% річних в сумі - 208 (двісті вісім) грн. 97 коп., інфляційні в сумі 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 02 коп., державного мита в сумі 729,38 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” ( 65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25; код ЄДРПОУ 35767873 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - заборгованість по Договору від 01 квітня 2009 року в розмірі суми основного боргу - 72079 (сімдесят дві тисячі сімдесят девять) грн. 46 коп., 3% річних в сумі 318 (триста вісімнадцять ) грн. 10 коп. та інфляційні в сумі 1815 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять) грн. 85 коп., державного мита в сумі 742,13 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В решті вимог відмовити.

У задоволення зустрічного позову відмовити.

Суддя Повне рішення складено 18 жовтня 2010 р.