Рішення № 118120554, 02.04.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 740/3073/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 740/3073/23 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив з урахуванням збільшених позовних вимог стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість розраховану на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 800003877 від 19.05.2008 року в розмірі 931892, 18 грн., яка складається з суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 193124, 71 грн., та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 738767,47 грн., а також витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 13979, 88 грн.

В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що 19.05.2008 року ПАТ «АЛЬФА-Банк», правонаступник АТ «Альфа-Банк» та гр. ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 800003877. Банк виконав всі свої обов`язки за договором, проте ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує в результаті чого і утворилася заборгованість. 31.03.2010 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» винесено рішення по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково і стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 1298885, 55 грн., стягнуто солідарно судові витрати у розмірі 98,58 грн.

На забезпечення умов кредитного договору з гр. ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, тим самим вона поручилася за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. У зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя.

Ухвалою від 15.09.2023 року постановлено відкрити провадження у вказаній справі та розглянути справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

21.12.2023 року представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до провадження, та ухвалою суду від 21.12.2023 року підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд.

В судове засідання представник позивача не з`явився, раніше надсилав на адресу суду заяву якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням уточнень, та просив суд їх задовольнити, не заперечував у заяві щодо винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися судом за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_2 , та за адресою зареєстрованого місця проживання щодо ОСОБА_1 , проте поштова кореспонденція повернута на адресу суду неврученою з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою». Також суд розміщував оголошення про виклик відповідачів по справі на офіційному вебсайті судової влади України. Відзиву чи зустрічної позовної заяви до суду не подано. З клопотаннями про відкладення розгляду справи відповідачі також не звертався.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2008 року ПАТ «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Альфа-Банк» та гр. ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 800003877.

12.08.2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його новій редакції.

30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Позивач вказує, що банк виконав всі свої обов`язки за договором, проте ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого і утворилася заборгованість, яка становить 931892,18 грн., яка складається з суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 193124,71 грн., та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 738767,47 грн., та яку просить стягнути позивач.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання рішення суду, у кредитора виникає право стягнути суми, передбачені договором, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей526,599 ЦК України.

Частиною 2ст. 625 ЦК Українивизначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першоїстатті 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

З позову слідує, що станом на день подачі позову до суду, є діюче рішення, ухвалене Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 31.03.2010 року, проте в матеріалах справи копія вказаного рішення відсутня. Відомості щодо виконання даного рішення також відсутні. Копія ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.06.2010 року, яка міститься в додатках до позову, не може бути належним та допустимим доказом по даній справі, оскільки її роздруковано з незрозумілого ресурсу, її копії належним чином не завірено, та в тексті ухвали відсутні ПІБ учасників провадження, а саме зазначено : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відсутнє також і належне обґрунтування заборгованості, розрахованої ч.2 ст. 625 ЦК України, яка вказана у розмірі 413045,60 грн. До наданих стороною позивача розрахунків заборгованості 3% річних таінфляційних втрат, суд відноситься критично, оскільки дані розрахунки не містять посилань на реквізити судового рішення, згідно яких їх складено (назва суду, дата рішення, номер справи та ін.).

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, з огляду на викладене, за відсутності в матеріалах справи доказів про наявність кредитної заборгованості, попередніх судових рішень, на які посилається сторона позивача, та на підставі яких розраховано заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, а також підтверджених відомостей про виконання/невиконання цих судових рішень, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є.М. Панасенко