Рішення № 11811480, 11.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 4/86-10-2510 За позовом: Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"

про стягнення 9057968,45 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Сусуловський В.І. - по довіреності;

Від відповідача: Ельчібекян І.М. по довіреності;

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(далі –Відповідач) заборгованості за поставлений природний газ в сумі 7115114,43 грн., пеню в розмірі 766076,53 грн., індекс інфляції в розмірі 920203,61 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 256573,88 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням процесу в розмірі 236 грн. обґрунтовуючи свої позовні вимоги розрахунком наведеним у позовній заяві.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 09.07.10р., 27.08.10р. та 17.09.10р.строк розгляду справи продовжений відповідно до ст. 69 ГПК України.

Позивач, 13.09.10р. надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в зв”язку з частковою сплатою боргу, просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 5115114,43 грн., пеню в розмірі 759332,53 грн., індекс інфляції в розмірі 920203,61 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 297533,82 грн. .

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»позовні вимоги визнає частково, стверджуючи, що станом на 16.09.10р. заборгованість за поставлений природний газ складає не 5115114,43 грн., а 1344192,89грн., в іншій частині позову, а саме в стягненні пені, індексу інфляції та трьох процентів річних відповідач просить відмовити з підстав викладених у запереченнях. Крім того, відповідач відповідно до ст. 83 ГПК України просить суд надати розстрочку виконання рішення строком на один рік у зв’язку з тим, що протягом року за рахунок компенсації ВТВ за 3 роки встановленої Постановою НКРЕ від 30.07.10р. № 982 буде проведений розрахунок по втратам та витратам.

По справі була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

                    Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

30 січня 2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та ВАТ «Одесагаз»(Покупець) був укладений договір на постачання природного газу №06/09-162. Згідно з цим договором, ДК «Газ України»зобов'язувався передати Відповідачу протягом лютого 2009 року - грудня 2009 року природний газ, а ВАТ «Одесагаз»повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

ДК «Газ України»свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши Відповідачу протягом лютого 2009 року - грудня 2009 року природний газ, на загальну суму 35 726 990,07 грн., що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу (додається). Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 28 611 875,64 грн..

Відповідно до вимог п. 5.1. договору на постачання природного газу № 06/09-162 від 30.01.09р. остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Таким чином, сума основного боргу ВАТ «Одесагаз»перед ДК "Газ України", становить 7 115 114 грн. 43 коп..

Позивач, 13.09.10р. надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 5115114,43 грн. так як під час підготовки позовної заяви не було враховано, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 2000000грн. до звернення з позовом до суду.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 6.2. договору №06/09-162 від 30.01.2010 року за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідача зобов'язано сплатити на користь ДК "Газ України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 6.4. договору позивачем нарахована пеня в розмірі 766076,53грн..

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до розрахунку позивача індекс інфляції складає 920203,61грн., три проценти річних –256573,88грн..

Позивач, 13.09.10р. надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в зв”язку з частковою сплатою боргу, просить суд стягнути з відповідача крім заборгованості за поставлений природний газ пеню в розмірі 759332,53 грн., індекс інфляції в розмірі 920203,61 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 297533,82 грн. .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити частково на підставі слідуючього:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»стверджує, що станом на 16.09.10р. заборгованість за поставлений природний газ складає не 5115114,43 грн., а 1344192,89грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав до суду копії платіжних доручень відповідно яких погасив частину заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3770921,53грн., що підтвердив в своїх поясненнях представник позивача.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ підлягають задоволенню частково в розмірі 1344192,89грн..

Що стосується вимог в частині стягнення пені, індексу інфляції та трьох процентів річних, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог з наступних підстав.

Особисті майнові відносини, що регулюються цивільним законодавством, засновані на принципах юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а однією з загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Вимоги до співвідношення актів цивільного законодавства і договору наведено у статті 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Цивільні права та обов'язки згідно до статті 11 Цивільного кодексу України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктами 3 та 4 цієї статті зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

При цьому, за загальним правилом, Позивач та Відповідач у своїх стосунках щодо визначення виробничо –технологічних витрат та нормованих втрат природного газу та їх грошової компенсації повинні діяти та здійснювати свої цивільні права та обов’язки приймаючи до уваги приписи статті 13 Цивільного кодексу України, тобто у межах наданих їм договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особи зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускати дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Актом цивільного законодавства зокрема є Наказ Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за N 570/7891 «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами»якою установлено, що застосування Методик є обов'язковим для підприємств з газопостачання та газифікації НАК «Нафтогаз України».

Методикою встановлено, що виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

У п.5.8. Методики зазначено, що фактичні виробничо-технологічні втрати включаються до собівартості транспортування газу, крім обсягів виробничо-технологічних втрат, що визначені в абзаці другому пункту 5.10 цієї Методики.

Передбачені ст.611 ЦК України правові наслідки порушення зобов’язання, а саме сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання та умови її визначення встановлені ст. 614 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто якщо договором або законом не встановлено відповідальність боржника незалежно від вини, вона за порушення зобов’язання настає лише за наявності вини порушника, а особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з цього особа може бути визнана невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов’язання.

Також господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин, встановлена статтею 216 ГК яка передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим господарським кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності лише у тому разі, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Після звернення ВАТ «Одесагаз»до уповноваженого органу державної влади Національна комісія з регулювання електроенергетики України (НКРЕ) своєю Постановою від 30.07.2010 року № 982 затвердила ВАТ «Одесагаз»тариф на транспортування природного газу в розмірі 64,20 грн. за 1000 м. куб. передбачив виділення грошових коштів на компенсацію виробничо –технологічних втрат та витрат за 2008 –2010 рік у розмірі 2.15 грн. за 1000 м. куб. До цієї постанови у структурі тарифу на транспортування газу, всупереч вимоги п. 5.8 Методики затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264 «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами»коштів на оплату виробничо –технологічних витрат та нормованих втрат газу у собівартість послуг з транспортування газу включено не було.

На підставі вищевикладеого, суд відмовляє в частини заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 759332,53 грн., індексу інфляції в сумі 920203,61 грн., три проценти річних в сумі 297533,82 грн..

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»відповідно до ст. 83 ГПК України просить суд надати розстрочку виконання рішення строком на один рік у зв’язку з тим, що протягом року за рахунок компенсації ВТВ за 3 роки встановленої Постановою НКРЕ від 30.07.10р. № 982 буде проведений розрахунок по втратам та витратам.

Враховуючи той факт, що розстрочка виконання рішення строком на один рік може негативно вплинути на діяльність позивача, суд вважає задовольнити клопотання частково та надати розстрочку виконання рішення строком на 6місяців з поділом загальної суми заборгованості в розмірі 1344192,89грн. на шість рівних частин.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 1344192,89грн. з розстрочкою виконання рішення у відповідності до графіку погашення заборгованості, а саме: жовтень 2010р. –224032,15грн., листопад - 224032,15грн., грудень –224032,15грн., січень - 224032,15грн., лютий –224032,15грн., березень –224032,14грн..

Судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газіфікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул.Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (03035, м.Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ в сумі 1344192,89грн. з розстрочкою виконання у відповідності до графіку погашення заборгованості, а саме: жовтень 2010р. –224032,15грн., листопад - 224032,15грн., грудень –224032,15грн., січень - 224032,15грн., лютий –224032,15грн., березень –224032,14грн..

3. Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газіфікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул.Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (03035, м.Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 13441,92 грн. державного мита, 236грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В решті частини заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 759332,53 грн., індексу інфляції в сумі 920203,61 грн., три проценти річних в сумі 297533,82 грн. –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.10.2010р.

Суддя