Рішення № 11810900, 06.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2010 р.Справа № 10/130-10-3600 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 8756,56 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Бойко О.І. за довіреністю від 13.09.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ВАТ «АКБ «Одеса-Банк» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 8756,56 грн., з яких, з яких, 7449,24 грн. основний борг по кредиту; 1200,26 грн. борг зі сплати відсотків за користування кредитом, 107,06 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 18.08.2008р. по 24.03.2010р. за порушення строків сплати відсотків.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та є адресою місця проживання відповідача про що свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 27.08.2010р., а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

27.06.2008р. між ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»(Кредитор) і ФОП ОСОБА_2 (Позичальник) укладений договір про надання довгострокового бланкового кредиту по акції «До 17-річчя Банку»№139/08, згідно з яким, Кредитор зобовязується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом видачі готівкових коштів з позичкового рахунку №20633106071 відкритого в ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»або шляхом спати коштів з позичкового рахунку Позичальника на рахунок Продавця у відповідності до цільового призначення (п.1.1. ст.1 ч.2 договору).

Сума наданого кредиту за цим договором дорівнює 21400 грн. (п.1.2. ст.1 ч.2 договору).

Позичальник здійснює повернення наданого йому за цим договором кредиту щомісячно, починаючи з липня місяця 2008 року в сумі не менше 1258 грн. (п.1.3. ст.1 ч.2 договору). Дата остаточного повернення кредиту 27.11.2009р. (п.2. ч.1. договору).

Відповідно до умов п.4.7. ст.4 ч.2 договору Позичальник зобовязаний повністю погасити кредит в строк, вказаний в п.1.3. ст.1 ч.2 цього договору.

Згідно з умовами п.3 ч.1. договору за користування кредитом процентна ставка складає 16% відсотків річних, а відповідно до умов п.4.13.2. ст.4 договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно 15 числа місяця, наступного за місцем, за яким нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості по кредиту в повній сумі.

Відповідно до умов п.4.13.4. ст.4 ч.2 договору у разі прострочення строку сплати відсотків Позичальник сплачує Кредитору за кожен день прострочки пеню. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п.15.5. ст.15 ч.2 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим договором при умові наявності відтиску круглої печатки Кредитора.

Також судом встановлено, що 27.06.2008р. Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 21400 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку №20633106071 за період з 27.06.2008р. по 19.09.2010р., а також видатковим касовим ордером №1796 від 27.06.2008р. В свою чергу Позичальник наданий кредит повернув частково в сумі 13950,76 грн., що також підтверджується випискою по особовому рахунку №20633106071 за період з 27.06.2008р. по 19.09.2010р. Залишок кредиту в сумі 7449,24 грн. Позичальником не повернутий. Поряд з цим виписки по особовому рахунку №2068810671 за період з 27.06.2008р. по 19.09.2010р. свідчать, що Позичальником несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалися відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у Позичальника виникла заборгованість в сумі 1200,26 грн.

Згідно з п.1.1. Статуту ВАТ «АКБ «Одеса-Банк», затвердженого установчими зборами ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»28.04.2009р. (протокол №1), наказом Тимчасового адміністратору ВАТ «АКБ «Одеса Банк»від 28.04.2009р. та погодженого рішенням Комісії з питань реулювання дільяності банків Управління НБУ в Одеській області від 12.06.2009р. №13, ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»створено внаслідок реорганізації шляхом перетворення ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»у ВАТ «АКБ Одеса-Банк», а відповідно до п.2.5. Статуту, ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»є правонаступником майнових прав та обовязків ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк».

17.11.2009р. ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»звернулося до Позичальника з листом повідомленням від 13.11.2009р., яким Позичальника повідомлено про наявність заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування кредитом, а також про необхідність оплати цієї заборгованості. Вказаний лист Позичальник одержав 21.11.2009р., що потверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1407908, але борг Кредитору не сплатив.

Також з листом вимогою про оплату боргу від 27.01.2010р. та листом-вимогою про оплату боргу від 26.04.2010р. ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»звернулося до Позичальника і 29.01.2010р., що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень за 29.01.2010р. та 27.04.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №150596. Оскільки Позичальник заборгованість не сплатив, ВАТ «АКБ «Одеса-Банк»звернулося до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу вимог ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено судом, між ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк», правонаступником якого являється ВАТ «АКБ «Одеса Банк»і відповідачем укладений договір про надання довгострокового бланкового кредиту по акції «До 17-річчя Банку»№139/08, згідно з яким, позивач зобовязався надати відповідачу кредит в сумі 21400 грн., із строком повернення до 27.11.2009р. та зі сплатою 16% річних за користування кредитом, а відповідач зобовязався здійснювати погашення кредиту щомісячно, починаючи з липня місяця 2008р. в сумі не менше 1258 грн. та сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом щомісячно до 15 числа, наступного за місяцем, за яким нараховані відсотки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, із матеріалів справи випливає, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за кредитним договором та 27.06.2008р. надав відповідачу кредит в сумі 21400 грн., а відповідач в свою чергу не в повному обсязі повернув позивачу кредит у встановлений договором строк, а саме, в строк до 24.11.2009р. в сумі 7449,24 грн. та не сплатив позивачу відсотки за користування кредитом в сумі 1200,26 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки, зокрема пені у випадку порушення строків сплати відсотків за корування кредитом передбачена умовами п.4.13.4. ст.4 ч.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках.

Згідно з розрахунком пені, який здійснений позивачем, сума пені за порушення строків сплати відсотків становить 107,06 грн. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства щодо нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ «Одеса-Банк») на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк»(65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд.32, код ЄДРПОУ 19361350, накопичувальний рахунок 32074100801 в Управління НБУ в Одеській області, код банку 328027) борг по кредиту в сумі 7449 (сім тисяч чотириста сорок девять) грн. 24 коп., борг по відсоткам за користування кредитом в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 26 коп., пеню в сумі 107 (сто сім) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 08 жовтня 2010 року.