Рішення № 11810822, 05.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2010 р.Справа № 9/178-10-3437 За позовом: відкритого акціонерного товариства

"ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ";

До відповідача: 1) Одеська залізниця;

2) відкритого акціонерного товариства Центральна

збагачувальна фабрика "Нагольчанська";

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку Відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ";

про стягнення 2853,5грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача(ОЗ) : не з’явився;

Від відповідача(ВАТ ЦЗБ “Нагольчанська”) : не з’явився;

Від третьої особи: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2010 р. за вх. №6731 Відкрите акціонерне товариство

"ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці та Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (далі –Відповідач) 2 853,5 грн., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ".

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують, про що зазначається у відзивах на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

06.09.2009р. зі станції Карах аш Донецької залізниці згідно накладної №51621722 від 06.09.2009р. у вагоні №67905216 на адресу Позивача (станція Вигода Одеської залізниці) Відкритим акціонерним товариством Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" було відправлено вугілля марки антрацит АМ 13-25 мм (вага у вагоні №67905216 –71000 кг), постачальником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ". Вугілля завантажено нижче бортів у твердому стані, спосіб маркування вантажу проведено вапном.

Вантаж повністю оплачений Позивачем, Відкритим акціонерним товариством "ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", на підставі виставленого рахунку №28 від 06.09.2009р., згідно Договору поставки №107-уг від 29.02.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ".

12.09.2009р. на станцію Вигода Одеської залізниці, на адресу Позивача надійшов вагон №67905216 з нестачею вугілля. При здійсненні перевантажування вантважу на станції Знам’янка 09.09.2009р. було виявлено нестачу вугілля в кількості 5100 кг, що зафіксовано представниками залізниці у комерційному акті АА №053781/886/19 від 09.09.2009р. При перевірці виявилось навантаження рівномірне нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення зліва над 4-5-6 люками довжиною 3500 мм, шириною 2500 мм, глибиною 1200 мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі просипання вантажу на поперечній балці 4 люка зліва. Щілина між кришкою 4 люка зліва та поперечною балкою на всю довжину кришки люка шириною 50 мм закладена дошкою. Двері та інші люки щільно закриті. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном. В місці заглиблення маркування відсутнє.

Зваження вагону здійснювалося 09.09.2009р. на 150-тонних вагах станції Знам’янка. При зважуванні виявилась вага 88300 кг, тара з бруса 22400 кг, нетто 65900 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 5100 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.

Таким чином, вартість нестачі вантажу складає 2853,50 грн.

Позивач звернувся із запитом на станцію Знам’янка Одеської залізниці про надання акту технічного стану вагона №479 від 08.09.2009р.У висновку цього акту зазначається, що втрата вантажу можлива унаслідок несправності вагону, вантажовідправник цю несправність до завантаження бачити міг, але заходів до усунення не прийняв. У вагоні була деформована кришка 4 люка зліва по руху потягу, а також була в наявності щілина між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм на всю довжину.

Позивач надіслав претензію вантажовідправнику, яка була також відхилена, відповідно до відповіді від 06.07.2010р. №05/542, що надійшла 16.07.2010р., через відсутність своєї провини стосовно втрати вантажу. Вантажовідправник стверджує, що вжив усіх заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, не зважаючи на поданий несправний вагон.

На момент прийняття вантажу до перевезення, будь-яких зауважень з боку залізниці не було заявлено.

30.08.2010р. Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" надало суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких не погоджується з позовними вимогами на підставах викладених у відзиві. Вагон №67905216 з вугіллям був поданий до перевезення без будь-яких зауважень, без повертання для усунення недоліків та включений до складу потягу. Той факт, що поверхня вугілля маркована вапном, а на поверхні поглиблення маркування відсутнє, свідчить про штучне виймання вантажу з поверхні вагону. Достовірність інформації про можливу причину втрати через невжиття вантажовідправником заходів по запобіганню течі вагону, малоймовірна. Окрім цього, вагонний майстер та приймальник в комерційному акті не вказуються. Вантажовідправник не був повідомлений про складання акту загальної форми, про що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" зобов’язане було повідомити.

06.09.2010р. Одеська залізниця надала суду пояснення по справі, відповідно до яких не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі. Позови до залізниці можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову. Одеська залізниця стверджує, що так як комерційний акт АА №053781/886/19 був складений 09.09.2009р., а позов подано 05.08.2010р., тому позивач пропустив строк позовної давності.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Відповідно до положень ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 ЦК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.2 ст.307 ГК України).

          Відповідно до ч.2 ст.1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

          Згідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

          Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.а ч.1 ст.129 Статуту).

Частина 4 ст.129 Статуту залізниць України в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Пункт „б” ч.2 ст.130 Статуту залізниць України встановлює, що у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до п.16 Правил складання актів, затв. Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. №334, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акту або оформлення акту з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування –протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), згідно положень ст. 925 ЦК України.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно із Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26034000003 в ОФ АБ „Експрес-банк”, МФО 32880, ідентифікаційний код 01071315) та Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (94637, м. Антрацит, смт. Дубівське-1, Луганська область, п/р 26003302000248 в Луганській філії АКБ „Форум”, МФО 304870, ідентифікаційний код 00179648) на користь Відкритого акціонерного товариства "ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (67620, с. Вигода, Біляївський район, Одеська область, вул. Енергетиків, 12/16, п/р 26003305215001 в Юному ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Одеса, МФО 328704, код ідентифікаційний код 19356455) вартість нестачі вантажу в сумі 2 853,50 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.