Рішення № 118107702, 22.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Справа № 160/1118/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №006450 від 06 грудня 2023 року про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем винесено постанову, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф, вказана постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, оскільки посадовими особами було порушено процедуру ознайомлення з актом перевірки, автомобільного перевізника не було жодним чином повідомлено про розгляд справи про порушення, позивач не є суб`єктом застосування п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та не вірно встановлено особу на яку повинен був накладений штраф. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

15.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.03.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 21.02.2024 № 006450. Також, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Акт проведення перевірки є основним носієм доказової інформації щодо виявленого правопорушення, в якому зафіксовано відмову водія від підписання акту, потреби в доведенні цього факту немає. Доводи про реєстрацію транспортного засобу на фізичну особу, а застосування санкцій до фізичної особи-підприємця не заслуговують на увагу, через неможливість реєстрації транспортного засобу на ФОП. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2023 року об 09 год 06 хв. на 916км + 897м а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізвирине інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу: MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

За результатами документального контролю згідно Акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №005145 від 09.11.2023 року під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезень вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіку змінності водіїв, чим порушено вимоги п.6.3 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч.1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначений ст.48 цього Закону, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, або копія графіку змінності водіїв.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Державною службою України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову №006450 від 06 грудня 2023 року про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»: З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безлеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Згідно частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Щодо проведення рейдової перевірки та повідомлення про розгляд справи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 14 Порядку рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пунктів 20-22 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Приписами пункту 25 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно пункту 26 Порядку № 1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу, що міститься в електронній ліцензійній справі перевізника, повідомлення про розгляд справи від 27.11.2023 № 92644/23/24-23 разом з копією акту № 005154 від 09.11.2023 року, що підтверджується скріншотом з електронної пошти.

Актуальна електронна адреса перевізника ФОП ОСОБА_1 нею самою зазначена в електронній ліцензійній справі перевізника, тому твердження про неотримання повідомлення не підтверджено жодними доказами.

Таким чином, враховуючи направлення повідомлення на електронну адресу позивача, що не суперечить вимогам законодавства, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567.

Отже, повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків.

Щодо тверджень позивача про відсутність доказів відмови водія від підписання акту, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

На підставі викладеного, під час рейдової перевірки було встановлено, що у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Формулювання «повинні мати і пред`являти», «надавати» вказує на обов`язковість цієї дії під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт

Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями (зокрема, на підставі тимчасового реєстраційного талона 8 на транспортний засіб) було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Тобто, акт проведення перевірки є основним носієм доказової інформації щодо виявленого правопорушення, в якому зафіксовано відмову водія від підписання акту.

Щодо належного автомобільного перевізника та тверджень позивача про невірну ідентифікацію відповідальної особи, суд зазначає наступне.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт -перевезення для власних потреб.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

- замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;

- замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

- вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як зазначено в статті 50 Цивільного кодексу України право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Процедура реєстрації ФОП визначається згідно Закону України № 755.

Державна реєстрація фізичної особи - підприємця - офіційне визнання шляхом засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про фізичну особу-підприємця.

Отже, офіційним джерелом визначення наявності статусу ФОП є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно якого ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Слід зазначити, що згідно п. 6 «Порядку від 23 грудня 2009 р. № 1371 державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, доводи про реєстрацію транспортного засобу на фізичну особу, а застосування санкцій до фізичної особи-підприємця не заслуговують на увагу, через неможливість реєстрації транспортного засобу на ФОП.

В частині посилань позивача на те, що належний йому транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , має повну масу 3500 тон, для якого індивідуальна контрольна книжка водія не вимагається, то суд вважає твердження такими, що суперечать Положенню №340, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Положенню №340 це положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктами 6.1. і 6.3. Положення №340 визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, виходячи із коментованих вимог Положення №340 на вантажні автомобілі повною масою 3,5 тон і менше не поширюється, обладнання їх тахографом не обов`язкове. Проте, відповідно пункту 6.3 вказаного Положення водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Думка позивача, що вимоги пункту 6.3 Положення №340 поширюється виключно на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, є помилковою, оскільки названа норма не містить такої вказівки, тому відповідно поширюється на усі транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 тон.

В силу вимог пункту 6.1 Положення №340 позивач не має обов`язку щодо обладнання транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , діючим та повіреним тахографом, проте згідно пункту 6.3 Положення №340 позивач має обов`язок, щодо забезпечення ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявності копії графіка змінності водіїв, оскільки чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Під час рейдової перевірки відповідачем встановлено відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія, наявність яких перевіряється разом іншими обов`язковими документами після зупинки транспортного засобу.

Відсутність індивідуальної контрольної книжки, графіка змінності водія під час перевірки не заперечується позивачем. Тобто, позивачем не доведено відсутність правопорушення.

Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Суд наголошує, що власник транспортного засобу, передаючи право керування вантажного автомобіля іншим особам, які фактично здійснюють вантажне перевезення, повинен усвідомлювати про настання відповідальності, встановленої Законом України «Про автомобільний транспорт». В такому випадку наслідки такої відповідальності у даній справі мають саме для власника транспортного засобу.

Так в силу вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За таких обставин непред`явлення водієм індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені перевіркою порушення у відношенні до позивача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень та прийнято оскаржувану постанову №006450 від 06 грудня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Воскресенська, буд.24, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв