Рішення № 118107701, 22.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Справа № 160/3049/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , з врахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ, починаючи з дати призначення пенсії - з 06.08.2022 та з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача, так відповідачем було призначено пенсію позивачу без врахування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI, у зв`язку з чим позивач зверталась до відповідача із відповідними заявами про перерахунок пенсії позивача із врахуванням вказаної норми закону, при цьому відповідачем було проігноровано заяви позивача чим допущену протиправну бездіяльність. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

06.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28.02.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач зверталась до відповідача із заявами на які відповідач надав відповідь в межах та спосіб передбачений законодавством. Також, вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 року у справі №160/16669/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено та ухвалено:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046150010831 від 08.09.2022р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 06.08.2022р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

На виконання вказаного рішення суду від 09.02.2023 року у справі №160/16669/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу призначено пенсію з 06.08.2022 року.

19.07.2023 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.08.2023 року №39428-30833/К-01/8-0400/23 повідомлено позивача, що на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з 06.08.2022 року. Право на обчислення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України від 02.09.2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» судом не розглядалося. Загальний розмір пенсії складає з 06.08.2022 року - 5451,73 грн, з 01.03.2023 року - 5551,73 грн.

20.09.2023 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.10.2023 року №51403-41179/К-01/8-0400/23 повідомлено позивача, що детальне роз`яснення з порушеного у зверненні питання було надано листом від 17.08.2023 року №39428-30833/К-01/8-0400/23.

Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

При цьому, таке право не пов`язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд критично ставиться до висновків відповідача про те, що у справі №160/16669/22 позивачем не заявлялось позовних вимог про призначення пенсії з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки відсутність у судовому рішенні визначення обов`язку відповідача обчислити розмір пенсії з урахуванням положень даного закону не перешкоджає відповідачу діяти відповідно до вимог законодавства України.

При прийнятті даного рішення суд також виходить з того, що відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного пільгового стажу для обчислення пенсії з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Отже, при призначенні позивачу пенсії та розрахунку її розміру відповідач мав застосувати положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем при призначенні пенсії визначено її розмір, без застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом, судом встановлено, що предметом позову є бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії з 06.08.2022 року на підставі рішення суду від 09.02.2023 року у справі №160/16669/22 без врахування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а підставою цього позову стала відмова відповідача від 18.10.2023 року №51403-41179/К-01/8-0400/23.

Отже, оскільки з моменту отримання позивачем відмови відповідача від 18.10.2023 року №51403-41179/К-01/8-0400/23шестимісячний строк звернення до суду не минув, суд вважає, що вказаний позов поданий до суду з дотриманням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.

Що стосується посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 суд зазначає, що обставини у даній справі та справі, на яку посилається відповідач, не є тотожними.

У справі № 240/12017/19 позивач оскаржував відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно із статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У даній же справі позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії з 06.08.2022 року на підставі рішення суду від 09.02.2023 року у справі №160/16669/22 без врахування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З наведених підстав, суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надала. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 43868924 від 25.01.2024 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , з врахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ, починаючи з дати призначення пенсії - з 06.08.2022 та з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв