Рішення № 11810749, 04.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2010 р.Справа № 10/122-10-3512 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»

до відповідача Фізична особа підприємець ОСОБА_2

про стягнення 13896,05 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Клименко С.А. за довіреністю від 27.10.2009р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Прексім Д» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 13896,05 грн., з яких, 12632,77 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі продажу з відстроченням платежу №1231 від 15.02.2010р.; 1263,28 грн. штраф, що нарахований відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Під час розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви від 10.09.2010р. за вх. №23646, згідно з якими, просить суд стягнути з відповідача 13346,04 грн., з яких 12132,77 грн. основний борг за поставлений позивачем товар та 1213,27 грн. штраф, а також заяву про зменшення суми позовних вимог, яка злучена судом до справи 04.10.2010р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 13338,26 грн., з яких, 12125,69 грн. основний борг за поставлений товар та 1212,57 грн. штраф.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15.02.2010р. між ТОВ «Прексім-Д»(постачальник, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу з відстроченням платежу №1231, згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з умовами п.2.1. договору товар поставляється партіями в кількості, асортименті і в строки, вказані в замовленні (заявці) відповідача шляхом відвантаження товару автотранспортом позивача, а відповідно до умов п.2.3. договору приймання товару здійснюється при розвантажені товару відповідачем і оформлюється на підставі видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п.3.4. договору відповідач здійснює оплату за поставлений товар на протязі 21 календарного дня з дати поставки, а умовами п.5.2. договору передбачено, що відповідач у випадку порушення встановленого строку розрахунку за товар (п.3.4. даного договору) оплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з умовами п.6.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р.

У Додатку №1 до договору сторонами встановлено назву торговельної точки та її адресу, а також прізвище і підпис особи, яка уповноважена на одержання товару, зокрема ОСОБА_2

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на суму 32044,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №Пп-01638 від 26.03.2010р. на суму 23978,20 грн. та видатковою накладною №№Пп-01639 від 26.03.2010р. на суму 8066,52 грн., які підписані відповідачем.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 17500 грн., що підтверджується довідкою Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 09.09.2010р. №15-77/18-2900, згідно з якою, 14.04.2010р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн., 27.04.2010р. 5000 грн., 13.05.2010р. 3500 грн., 21.05.2001р. 3000 грн., 02.07.2010р. 500 грн. та 09.08.2010р. 500 грн. Також відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на суму 2419,03 грн., що підтверджується накладною від 17.06.2010р.

Залишок боргу в сумі 12125,69 грн. відповідач позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу з відстроченням платежу, згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити його на протязі 21 календарного дня з дати поставки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що за товар, який поставлений позивачем відповідачу на загальну суму 32044,72 грн. відповідач розрахувався частково в сумі 17500 грн. та частину товару на суму 2419,03 грн. повернув позивачу, а залишок боргу в сумі 12125,69 грн. відповідач позивачу не сплатив. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар, відповідач оплачує позивачу штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений позивачем, розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 1212,57 грн. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлена його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ «Прексім Д», які зменшені останнім у відповідній заяві, що залучена судом до справи 04.10.2010р., а отже і їх задоволення.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» (65000, м. Одеса, вул. Бабеля,24, код ЄДРПОУ 25037122, п/р 26009011547701 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) основний борг в сумі 12125 (дванадцять тисяч сто двадцять пять) грн. 69 коп., штраф в сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 133 (сто тридцять три) грн. 38 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 06 жовтня 2010 року.