Рішення № 11810571, 30.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р.Справа № 15/118-10-3084 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Василева В.М.,

від відповідача - Бєлих О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” до Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика” про стягнення 156782,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 15.09.2010 р. оголошувалась перерва до 30.09.2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика” суми боргу за договором поставки в розмірі 149392,00 грн., індексу інфляції у розмірі 667,12 грн., 3% річних в сумі 877,99 грн. та неустойку в розмірі 5845,79 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до умов договору поставки № 153 від 31.12.2009 р. філія - дослідний завод по виробництву ветеринарних препаратів Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” передав ВАТ „Отрадівська птахофабрика” продукцію (кормові добавки, БМВД, премікси) на загальну суму 440847,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Як вказує позивач, на дату подачі даного позову відповідачем не було сплачено суму поставленого товару у розмірі 149392,00 грн.

Так, п. 3.3 договору поставки передбачено, що оплата кожної партії товару покупцем (відповідачем) здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 14 календарних днів від дати поставки за п. 2.2 цього договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача).

У зв’язку з простроченням відповідачем оплати товару позивачем згідно ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні у розмірі 667,12 грн. та 3% річних в сумі 877,99 грн.

Також згідно п. 6.2, п. 6.3 договору поставки, яким передбачено сплата пені у випадку порушення строків оплати товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5845,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2010 р. порушено провадження у справі № 15/118-10-3084 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 04.08.2010 р.

04.08.2010 р. ВАТ Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач” подало до суду заяви про збільшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 156782,90 грн., 3% річних в сумі 1209,52 грн., пеню в сумі 7724,45 грн., судові витрати на оплату державного мита, ІТЗ судового процесу та послуги адвоката у розмірі 7900 грн.

В засіданні суду 15.09.2010 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 149392,00 грн., 3% річних в сумі 1209,52 грн. та пеню в сумі 7724,45 грн., судові витрати на оплату державного мита, ІТЗ судового процесу та послуги адвоката у розмірі 7900 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти нарахування 3% річних в сумі 1209,52 грн. та пеню в сумі 7724,45 грн., оскільки ухвалою господарського суду від 18.03.2010 р. про порушення провадження у справі № 32/19-10-1174 про банкрутство ВАТ „Отрадівська птахофабрика” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Також відповідач заперечує проти стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката у розмірі 7900,00 грн., оскільки такі витрати не підтверджені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

31 грудня 2009 р. між філією –дослідним заводом по виробництву ветеринарних препаратів Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Отрадівська птахофабрика” (покупець) був укладений договір поставки № 153, згідно якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця кормові добавки, БМВД, префікси в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця і згідно зі специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у термін, і в розмірі, що передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 вказаного договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що поставляється постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній.

Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невід’ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

В п. 2.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 5 робочих днів від дати подання замовлення покупцем.

Відповідно до положень п. 3.3 договору поставки оплата кожної партії товару покупцем здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 14 календарних днів від дати поставки за п. 2.2 цього договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

Ціна на товар встановлюється для кожної партії товару за домовленістю сторін і може змінюватися постачальником для подальших партій товару в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору філією позивача було поставлено відповідачу наступну продукцію:

-          згідно видаткової накладної № РН-0000319 від 11.02.2010 р. на загальну суму 74490,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0000398 від 23.02.2010 р. на загальну суму 2475,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0000527 від 05.03.2010 р. на загальну суму 74490,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0000620 від 17.03.2010 р. на загальну суму 12708,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0000689 від 24.03.2010 р. на загальну суму 63900,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0000829 від 07.04.2010 р. на загальну суму 12708,00 грн. з ПДВ

-          згідно видаткової накладної № РН-0000927 від 16.04.2010 р. на загальну суму 59568,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0001128 від 06.05.2010 р. на загальну суму 76608,0 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0001375 від 31.05.2010 р. на загальну суму 12780,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН-0001413 від 04.06.2010 р. на загальну суму 51120,00 грн. з ПДВ.

При цьому слід зазначити, що поставлену філією позивача продукцію відповідачем було отримано через уповноважену особу –Романову Валентину Петрівну, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних видаткових накладних.

Так, загальна сума поставленої позивачем продукції за вказаними видатковими накладними склала 440847 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем виноград відповідачем було отримано через уповноважену особу - Кліменка О.В. (на підставі довіреності серії ЯНЧ № 834014 від 28.09.2009 р.), що вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних видаткових накладних.

Між тим, як з’ясовано судом, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було оплачено лише 291455,00 грн., що вбачається з виписок по рахунку та не спростовано відповідачем. У зв’язку з цим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 149392,00 грн. (440847 грн. - 291455,00 грн.).

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При цьому позивачем були нараховані відповідачу за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо оплати поставленої продукції пеню в розмірі 7724,45 грн. і 3% річних в розмірі 1209,52 грн.

В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України сплата неустойки настає у разі порушення зобов'язання.

Так, п. 5.2. договору № 153 від 31.12.2009 р. передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару чи його оплати, встановлених в цьому договорі, винна сторона сплачує неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування неустойки (штрафу, пені) від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов’язання за цим договором.

П. 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п. 3.3 цього договору, він зобов’язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожен день прострочки оплати.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості (а.с. 71-73) позивачем нарахована пеня за період з 02.03.2010 р. по 21.06.2010 р.

Між тим, як з’ясовано судом, ухвалою господарського суду від 18.03.2010 р. про порушення провадження у справі № 32/19-10-1174 про банкрутство ВАТ „Отрадівська птахофабрика” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань

З огляду на таке, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення нарахованої пені за період з 02.03.2010 р. по 17.03.2010 р., що становить 338,74 грн.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Крім того, враховуючи, що ні законом, ні договором купівлі-продажу не встановлено іншого відсотку річних, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на основну суму заборгованості. Однак, з огляду на те, що ухвалою суду від 18.03.2010 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, відповідно 3% річних можуть бути нараховані до 18.03.2010 р. Згідно розрахунку позивача сума 3% річних за період з 02.03.2010 р. по 17.03.2010 р. складають 49,58 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Щодо понесених позивачем судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7900,00 грн., то суд вважає вимоги позивача про стягнення вказаних витрат необґрунтованими з огляду на таке. Так, в обґрунтування своїх вимог позивач надав договір № 1 про ведення справи в суді від 23.07.2010 р. (а.с. 77-78), укладений з адвокатом Василега В.М. та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю на Василега В.М.№ 4243/10. Однак, надана позивачем квитанція № 1 від 23.07.2010 р. до прибуткового касового ордеру (а.с. 80) не є належним доказом понесення позивачем вказаних витрат на оплату послуг адвоката, до того ж підписи головного бухгалтера та касиру на квитанції не скріплені печаткою підприємства.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” до Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика” про стягнення 156782,90 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика” (67471, Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка, код ЄДРПОУ 00855227) на користь Відкритого акціонерного товариства Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 16; код ЄДРПОУ 23524007) заборгованість в сумі 149392/сто сорок дев’ять тисяч триста дев’яносто дві/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 49/сорок дев’ять/грн. 58 коп. та пеню в сумі 338/триста тридцять вісім/ 74 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1497/ одна тисяча чотириста дев’яносто сім/грн. 80 коп.; 225/ двісті двадцять п’ять/грн. 46 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Повний текст складено та підписано 05.10.2010 р.

Суддя