Рішення № 11809852, 21.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.10                                                                                           Справа№ 32/136 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган –Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів.

До відповідача: Житлово-експлуатаційної контори „Електрон” Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Концерн-Електрон”, м.Львів.

Про стягнення 99 544,45 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Нестеренко А.Л. –помічник прокурора м.Львова (посвідчення №51 від 05.05.2010р.).

від позивача: Охріменко В.В. –начальник юридичного відділу (довіреність №1 від 04.01.2010р.).

від відповідача: Стецишин В.С. –юрист (довіреність №057/128 від 20.08.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Прокурор м.Львова подав позов в інтересах держави - уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів до Житлово-експлуатаційної контори „Електрон” Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Концерн-Електрон”, м.Львів про стягнення 99 544,45 грн., з яких 91 651,68 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 1 650,24 грн. пені, 4 698,26 грн. інфляційних втрат, 1 544,27 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 19.07.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.08.2010р. Ухвалами суду від 31.08.2010р. та 14.09.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. Згідно клопотання сторін поданого в судовому засіданні 14.09.2010р. строк розгляду спору було продовжено.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву вих. №057/130 від 20.08.2010р. (вх. №16439 від 31.08.2010р.), в якому просить суд зменшити суму пені, інфляційних та 3% річних на 90%; розстрочити виконання рішення на 24 місяці; винести ухвалу, якою здійснювати стягнення боргу ЖЕК „Електрон” перед ЛКП „Залізничнетеплоенерго” шляхом стягнення з ЖЕК „Електрон” грошових коштів з р/р 26004305413607 (рахунок, на який мешканці сплачують грошові кошти за теплоносії) у філії відділенні ПАТ Промінвестбанку в м.Львові, МФО 325633.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд,-

встановив:

01.10.2007р. між ЛКП „Залізничнетеплоенерго” (енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством ЖЕК „Електрон”, житловий будинок по вул. Комарова, 2 (покупець) було укладено договір № 4420 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту –договір). За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію проводяться згідно п.6.1 договору виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Згідно п.6.2. та 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав.

Відповідно до затверджених цін і тарифів Дочірнє підприємство ЖЕК „Електрон” має заборгованість перед ЛКП „Залізничнетеплоенерго” за період: з 01.03.2009 року по 01.06.2010 року, в сумі 91 651,68 грн.

Відповідач оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді згідно виставлених йому позивачем рахунків не провів, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 91 651,68 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2.3. договору за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію нарахував відповідачу пеню, яка становить 1 650,24 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 4 698,26 грн. інфляційних втрат та 1 544,27 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 99 544,45 грн., з яких 91 651,68 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 1 650,24 грн. пені, 4 698,26 грн. інфляційних втрат, 1 544,27 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на суму 91 651,68 грн. підтверджується актами реалізації теплової енергії за період від 01.03.2009р. по 01.06.2010р., які підписані сторонами та скріплені печатками (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді згідно виставлених йому позивачем рахунків не провів, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 91 651,68 грн. за період від 01.03.2009р. по 01.06.2010р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 91 651,68 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 4 698,26 грн. та три проценти річних на загальну суму 1 544,27 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 1650,24 грн. пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.7.2.3. договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити суму пені, інфляційних, 3% річних на 90% та розстрочити виконання рішення на 24 місяці.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлю, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені суд враховує, те, що згідно ст. 1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996р. №486/96-ВР забороняється нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги, до яких відноситься зокрема теплова енергія, а кінцевим споживачем теплової енергії згідно договору укладеного між позивачем та відповідачем є мешканці житлового будинку по вул. Комарова, 2, використовуючи своє право, надане ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50,00 грн.

Нараховані позивачем інфляційні та три проценти річних згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України, віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов»язана законодавцем з обов»язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу. Оскільки за своєю правовою природою інфляційні та три проценти не є штрафними санкціями, відтак вони не підлягають зменшенню відповідно до ст. 3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 24 місяці, дослідивши докази надані в підтвердження його важкого фінансового становища, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, для надання підприємству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення на вісім місяців шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 91 651,68 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 50,00 грн. пені, 4 698,26 грн. інфляційних втрат, 1 544,27 грн. три проценти річних.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 529, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 233 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-експлуатаційної контори „Електрон” Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Концерн-Електрон” (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 25б; р/р 26004305413607 у філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк м.Львів ”; МФО 325633, код ЄДРПОУ 22343999) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, Залізничний район, м.Львів, вул. С.Петлюри, 4а; р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”; МФО 325570; код ЄДРПОУ 20784943) 91 651,68 грн. основного боргу, 50,00 грн. пені, 4 698,26 грн. інфляційних втрат, 1 544,27 грн. три відсотки річних, розстрочивши виконання рішення на вісім місяців шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.

3. Стягнути з Житлово-експлуатаційної контори „Електрон” Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Концерн-Електрон” (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 25б; р/р 26004305413607 у філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк м.Львів”; МФО 325633, код ЄДРПОУ 22343999) в дохід Державного бюджету 979,44 грн. державного мита та 232,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

5. В частині стягнення пені в сумі 1600,24 грн., відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя