Рішення № 11809834, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 11/54

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансдизель», м.Христинівка Черкаська область

до відповідача: Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів

Про стягнення 109889,91грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: Кречетова Л.І. –представник, доручення № НЮ-33 від 01.01.2010року

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансдизель»про стягнення із Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання»109889,91грн. боргу, з яких: 74548,80грн. - основний борг, 2094,43грн. - інфляційних, 826,20грн. - річних, 2865,28грн. –пені, 4555,20грн. - втраченої вигоди, та 25000,00грн. втраченої вигоди.

Розгляд справи неодноразово відклався з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2010року замінено Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця»Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання»на Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця».

Позивач в судове засідання 18.05.2010року не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

21.01.2009року між ТзОВ «Укртрансдизель»та Відокремленим підрозділом «Служба матеріально-технічного постачання»Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»було укладено договір поставки № Л/НХ-0915 від 21.01.2009року відповідно до якого позивач зобов»язався передати відповідачу певний товар згідно Специфікації № 1, а відповідач зобов»язався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених даним договором.

10 квітня 2009року по видатковій накладній № РН-0000019 ТзОВ «Укртрансдизель»за довіреністю № 195679/147 від 19.04.2009року виданій на ім»я Юркевич Любомира Ярославовича відпустив ВП «Служба матеріально-технічного постачання» ДГТО «Львівська залізниця»розпилювач з голкою в кількості 150шт., загальною вартістю 37274,40грн.

03 листопада 2009року по видатковій накладній № РН-0000063 ТзОВ «Укртрансдизель»за довіреністю № 200688/1056 від 02.11.2009року виданій на ім»я Юркевич Любомира Ярославовича відпустив ВП «Служба матеріально-технічного постачання»ДГТО «Львівська залізниця»розпилювач з голкою в кількості 150шт., загальною вартістю 37274,40грн.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за поставлений товар по даному договору проводиться не раніше 46 банківських днів після дати поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника (п.6.2 договору).

За поставлений товар відповідач не розрахувався заборгувавши позивачу 74548,80грн.

На дану суму позивач нарахував 2094,43грн. інфляційних, 826,20грн.-річних, 2865,28грн. пені, 4555,20грн. збитків від втраченої вигоди та 25000,00грн. моральної шкоди.

17.05.2010року позивачем подано уточнення позовних вимог (№ 2/140510 від 14.05.2010року) відповідно до якого сума інфляційних складає 2050,31грн., сума річних –826,20грн., пені –2865,28грн. розмір збитків від втраченої вигоди –6216,48грн. та моральна шкода в розмірі 25000,00грн.

Таким чином, загальна сума позову збільшилась і складає 111507,07грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за поставлений товар по даному договору проводиться не раніше 46 банківських днів після дати поставки товару.

Остання партія товару отримана відповідачем 03.11.2009року.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару не здійснив, заборгувавши, при цьому, 74548,80грн.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється у відповідній товарно-транспортній накладній, яка є невід’ємною частиною договору.

Таким чином, сума основної заборгованості підлягає до стягнення.

Також, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2865,28грн.

Згідно п. 9.4. договору за несвоєчасно проведену оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, при цьому винна сторона зобов’язалася відшкодувати іншій стороні по договору всі завдані збитки, які стягуються понад суму пені та штрафних санкцій.

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач у своїх позовних вимогах просить суд врахувати 6216,48грн. понесених ним збитків від втраченої вигоди, однак сума втраченої вигоди документально не підтверджена відносно неналежного виконання договірних зобов»язань відповідачем, а тому в цій частині позов підлягає відмові.

Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача 25000,00грн. моральної шкоди.

Щодо стягнення нарахованої позивачем моральної шкоди, то суд відмовляє у її стягненні, так як в обґрунтування даної вимоги позивач посилається на Постанову пленуму ВСУ від 31.03.1995року № 4п.3,9, при цьому підстави нарахування вищезазначеної суми та розрахунку нарахування моральної шкоди не представив.

Стаття 1167 Цивільного Кодексу України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, яка відшкодовується при умові наявності вини.

Визначення, моральної шкоди містяться у ст. 23 ЦК та Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку із приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В даному випадку, позивачем не долучено жодних доказів, які могли б підтвердити понесені ним втрати немайнового характеру.

Також, обов’язковою підставою для відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою, що і визначає ступінь вини.

Такого причинного зв’язку між вимогою позивача та виною відповідача в даному випадку немає.

Позивач, вступаючи у правовідносини в якості суб’єкта підприємницької діяльності, повинен допускати можливість невиконання чи невчасного виконання другою стороною покладених на неї договірних зобов’язань, а відтак вступаючи у правовідносини діє на свій розсуд, страх і ризик.

Щодо відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання, то законом передбачено ряд санкцій, застосування яких повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Серед них: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ст. 217 ГК України).

Позивач, у своїй позовній заяві враховує і пеню, за несвоєчасне виконання договірних зобов»язань щодо оплати, і три відсотки річних в розмірі 826,20грн. за користування чужими коштами, і понесені ним інфляційні втрати в розмірі 2094,43грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Сума річних та інфляційних підлягає до стягнення.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково в частині стягнення 74548,80грн. основного боргу, 2050,10грн.-інфляційних, 826,20грн-річних та 2865,28грн. пені.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця», вул. Гоголя, 1, м.Львів (код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансдизель», вул.Пушкіна, 2/А м.Христинівка Черкаська область (код ЄДРПОУ 33819678) 74548,80грн. основного боргу, 2050,10грн.-інфляційних, 826,20грн-річних, 2865,28грн. пені, 802,20грн. державного мита та 172,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя