Рішення № 11809819, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 11/13

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

За позовом: Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», м.Бережани Тернопільської області

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат», м.Жидачів

Про стягнення заборгованості в розмірі 3239,90грн.

Представники:

Від позивача –не з»явився

Від відповідача - Федиш - предст.

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством «Бережанське лісомисливське господарство про стягнення із Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат»2773,35грн. боргу з яких: 2286,55грн.-пеня та 486,80грн.- штраф. Відповідно до поданого уточнення сума позову збільшилась і складає 3527,90грн.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.02.2010року.

В зв»язку із неявкою представника відповідача розгляд спору було відкладено на 16.03.2010року.

Представник позивача в засідання суду 16.03.2010року не з»явився, при цьому подав доповнення до позовної заяви відповідно до якого позивач просить суд стягнути із відповідача 7% штрафу, що складає 486,80грн., 1251,72грн. пені, 182,37грн.-річних та 570,27грн. інфляційних. Також, позивачем збільшено розмір витрат понесених на правову допомогу, що складає 1000,00грн. Загальна сума позову складає 3491,16грн.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, однак письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

12.12.2008року між сторонами було укладено Договір № 22/3 відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач за договором) прийняти та оплатити придбаний на спецторгах товар, а саме: ЛОТ № 80 Техсировину ВПМ об»ємом 100м.куб.вартістю 13500,00грн.

Відповідно до п.2.1 договору на протязі 10-ти днів після підписання даного договору між сторонами узгоджується графік оплати та поставки товару, який є невід»єною частиною договору.

Терміни поставки кожної партії товару –не пізніше 31.03.2009року.

Відповідно до п.2.4 договору покупець здійснює попередню оплату кожної партії товару згідно наданих продавцем рахунків, але не пізніше 5-ти робочих днів після їх надання.

Відповідачем оплата проведена частково в сумі 3000,00грн., що враховуючи попередні розрахунки складає загальну заборгованість 6954,41грн.

31.12.2009року заборгованість в сумі 6954,41грн. погашена.

Однак, із врахуванням того, що відповідачем порушено договірні зобов»язання, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 2286,55грн. пені та 7% - штрафу, що становить 486,80грн.

Таким чином, позивачем подано позовну заяву предметом якої є стягнення штрафних санкцій в розмірі 2773,35грн.

В судове засідання 16.03.2010року позивачем подано доповнення до позовної заяви відповідно до якого розмір пені складає 1251,72грн. із перерахунком за 180 днів. Також, позивачем враховано річні та інфляційні. Що складають 752,64грн.

Крім цього, позивач просить суд збільшити суму понесених ним витрат на послуги адвоката до 1000,00рн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, укладаючи договір сторони не передбачили відповідальності шляхом нарахування пені та штрафу за несвоєчасність проведення оплати.

Пунктом п.2.1 договору визначено, що на протязі 10-ти днів після підписання даного договору між сторонами узгоджується графік оплати та поставки товару, який є невід»єною частиною договору.

При цьому, у пункті 2.4 договору визначено, що покупець здійснює попередню оплату кожної партії товару згідно наданих продавцем рахунків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не долучено передбачено договором графіка поставки та оплати товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви та п.2.4 договору сторони передбачити переоплату. Тому поставляючи товар за відсутності авансового платежу позивач діяв на власний розсуд та ризик. Термін поставки –І квартал 2009року.

Крім цього, розділом 3 Договору № 22/3 купівлі-продажу необробленої деревини від 12.12.2008року сторони визначили відповідальність за порушення умов договору серед яких не передбачено нарахування пені та штрафу позивачем за несвоєчасність проведення оплати.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі не передбачили нарахування пені, суд відмовляє у її стягненні.

Крім цього, позивач в позовній заяві посилається на ст.231 ГК України у відповідності до якої за порушення строків виконання господарського зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарі (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день, а прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак дана норма застосовується у разі якщо інше не передбачено законом чи договором. В даному випадку сторони в договорі не передбачили жодної санкції за порушення строків оплати.

Крім цього, абз.3 ст. 231 ГК України (7% від вартості товарів (робіт, послуг) при простроченні виконання зобов»язання не регулює відповідальності сторін за договором в разі невиконання грошового зобов»язання.

Очевидно, що укладаючи господарські договори сторони повинні бути розуміти, що за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов»язань відповідальна сторона повинна відшкодовувати управненій стороні понесені неї збитки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Однак, серед видів відповідальності, які не повинні бути викладені в письмовій формі, а значить узгоджені сторонами немає пені та штрафу.

Законодавець виходячи із інтересів потерпілої сторони передбачив понесені ним витрати, які спричинені ростом інфляції чи відсотки нараховані за користування чужими коштами (ст. 625 ЦК України).

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом

Таким, чином. З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних (752,64грн.).

Крім цього, позивач в позовних вимогах врахував і витрати на послуги адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Надання юридичних послуг підтверджується договором про надання юридичної допомоги від 02.06.2009року, Актом прийому передачі виконаних послуг від 15.01.2010року та видатковим касовим ордером від 08.02.2010року на суму 500,00грн. та договором про надання правової допомоги у господарських справах від 08.02.2010року та видатковим касовим ордером від 08.02.2010року на суму 1000,00грн. При цьому, не зважаючи на те, що позивачем виписано за адвокатські послуги сумарно 1500грн., позивач вимагає повернення йому суми 1000,00грн., яка сплачена 08.02.2010року. Суд не може брати до уваги договір про надання правової допомоги від 02.062009року, оскільки позивачем не підтверджено дотичність даного договору та оплати по ньому за видатковим ордером від 08.02.2010року до даної справи.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України, та згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Із врахуванням того, що позов задоволений частково, а адвокатські послуги законодавець розглядає як судові витрати, суд задовольняє лопотання про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати та витрати послуги адвоката задоволити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюльозно-паперовий комбінат», м.Жидачів, вул.Фабрична, 4(код ЄДРПОУ 00278801) на користь Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», вул. Замова, 6, м.Бережани Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00993018)182,37грн. річних, 570,27грн. інфляційних, 30,60грн. державного мита, 70,50грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В рештій частині позову відмовити.

Суддя