Рішення № 11809624, 14.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10                                                                                           Справа№ 11/167 (2010)

Суддя Сало І.А.розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Маяк», м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюза», с.Замок Жовківського району Львівської області

Про стягнення заборгованості в розмірі 18273,30грн.

Представники:

Від позивача –Кравець О.І. згідно доручення

Від відповідача - не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Відритим акціонерним товариством «Маяк»про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюза»18273,30грн. боргу, з яких: 12309,00грн.- сума основного боргу, 4997,12грн.-пені та 967,18грн. річних.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.10.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в засідання суду не з’явився, причини неявки не повідомив хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення фіксації судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

15.11.2007року між Відкритим акціонерним товариством «Маяк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бірюза»було укладено договір-доручення № 27, на підставі якого відповідач (повірений згідно договору) від імені позивача (довірителя згідно договору) виконує реалізацію швейних виробів і рекламної продукцію, а також вивчає попит покупців на отримані товари.

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що повірений одержує та зберігає одержане у довірителя майно-швейні вироби та рекламну продукцію. А також здійснює своїми силами та своїми робітниками продаж майна довірителя з додержанням його вимог, на протязі 90 днів з дня отримання (п.3.1.2 договору).

На виконання умов договору згідно рахунку-фактури № 1348 від 15.11.2007року на підставі довіреності № 696269 виданої на ім»я Кожушко М.Д. відповідачем отримано на реалізацію швейні вироби в кількості 39 штук на загальну 12309,00грн.

Оскільки на момент подання позову, відповідачем товар повністю не оплачено, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що на момент подання позову складає 12309,00грн.

На дану суму позивачем нараховано 4997,12грн.-пені та 967,18грн.-річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 18273,30грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов»язання в силу яких відповідач за дорученням позивача отримав згідно рахунку-фактури № 1348 від 15.11.2007року товар під реалізацію на загальну суму 12309,00грн.

Стаття 1000 визначає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним), створює змінює, припиняє цивільні права та обов»язки довірителя.

Стаття 1003 зазначає, що у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що повірений одержує та зберігає одержане у довірителя майно-швейні вироби та рекламну продукцію. А також здійснює своїми силами та своїми робітниками продаж майна довірителя з додержанням його вимог, на протязі 90 днів з дня отримання (п.3.1.2 договору).

Повірений зобов»язаний сповіщати довірителя про стан реалізації товарів, кожен понеділок тижня. У випадку терміну реалізації, нереалізовані швейні вироби підлягають поверненню, або за письмовою згодою продовжується термін реалізації на 30 днів.

Статтею 1006 п.1 зобов»язано повіреного повідомляти довірителя на його вимогу про всі відомості про хід виконання його доручення, а п. 3 цієї ж статті, негайно передати довірителеві все одержане у зв»язку з виконанням доручення.

За правовою природою договір-доручення є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що довірителю сплачується вартість реалізованого товару у грошовому вираженні.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати реалізованого товару та повернення нереалізованого.

Пунктом 3.1.4 сторони передбачили, що кожних сім днів на рахунок довірителя повірений зобов»язаний переказувати одержані за продаж майна довірителя згідно цін, що зафіксовані у накладних, виписаних довірителем повіреному.

Таким чином, станом на 24.09.2010року відповідачем не було сплачено позивачу 12309,00грн. за товар, обумовлений в рахунку-фактурі № 1348 від 15.11.2007року.

Згідно вимог ст. ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Пунктом 5.2 договору визначено, що за порушення строків переведення коштів довіритель може вимагати від повіреного сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ на час сплати пені.

Згідно представленого в матеріалах справи розрахунку позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання по договору-доручення нараховано пеню в сумі 4997,12грн.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами договору (п.5.2) передбачено нарахування пені.

Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано 3% за користування чужими коштами, що складає 967,18грн.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, серед яких боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

В судове засідання 14.10.2010року позивач подав уточнення суми позову, відповідно до якого сума основного боргу складає 10311,00грн., розмір пені із врахуванням спеціального строку позовної давності для її нарахування складає 796,91грн., та розмір річних-складає 810,19грн.

Таким чином, сума позову складає 11918,10грн.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005році та в першому півріччі 2006року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов»язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Згідно із п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затв. наказом Головної ДПІ України від 22.04.1993р. №15, зареєстрованої в Мінюсті України 19.05.19993р. за № 50, при зменшенні позовних вимог внесене державне мито не повертається. Оскільки позивач при поданні позову сплатив державне мито у встановленому розмірі –1% від суми позову, а в ході розгляду справи зменшив позовні вимоги, тому сплачене державне мито в цій частині не повертається.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірюза», село Замок Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 20817097) на користь Відкритого акціонерного товариства «Маяк», вул. Промислова, 27 (код ЄДРПОУ 00309507) 10311,00грн.-основного боргу, 796,91грн.-пені, 810,19грн.-річних, 182,73грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя