Рішення № 11809562, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.10 Справа№ 33/41 (10)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(м. Бердичів)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Львів)

про :стягнення 10 477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Фещенко В. В. представник (довіреність № 54 від 22.03.2010 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 28.09.2010 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 08.09.2010 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5504 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(м. Бердичів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 10 477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.09.2010 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.09.2010 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.09.2010 р. до суду за вх. № 18580 від позивача поступила частина витребуваних судом документи.

В судовому засіданні 28.09.2010 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.09.2010 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сончік»(позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 274 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого позивач зобовязався поставити товар відповідачу в терміни, встановлені обома сторонами, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити вартість прийнятого товару за обумовленою договором ціною.

На виконання умов Договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп., що підтверджується видатковими накладними № 2698 від 14.10.2008 р. на суму 642 грн. 02 коп., № 5088 від 11.12.2008 р. на суму 1 грн. 00 коп., № 5075 від 11.12.2008 р. на суму 4323 грн. 15 коп., № 33 від 13.01.2009 р. на суму 1083 грн. 99 коп., № 475 від 17.03.2009 р. на суму 2 грн. 00 коп. та № 468 від 17.03.2009 р. на суму 4425 грн. 50 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Зауважень щодо кількості та якості товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

В порушення умов Договору, відповідач оплату за отриманий товар не провів.

04.03.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 про сплату боргу в сумі 10477 грн. 66 коп., яка останнім залишена без розгляду та відповіді (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

19.08.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 про сплату боргу в сумі 10477 грн. 66 коп., яку відповідач отримав 25.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), яка залишена відповідачем без розгляду та відповіді.

На час звернення з позовом до суду, заборгованість Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сончік», за отриманий товар, становить 10477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 10477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп. не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(м. Бердичів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 10 477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 1004 від 30.08.2010 р., позивачем сплачено в сумі 104 (сто чотири) грн. 78 коп.

Згідно платіжного доручення № 1005 від 30.08.2010 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік»(м. Бердичів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 10 477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп. задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Ідн. номер НОМЕР_1; реєстраційний номер ФОП ЄДР 20017671183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сончік» (вул. Красіна, 16, м. Бердичів, Житомирська область, 13300; код ЄДРПОУ 34126306) 10 477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 66 коп. заборгованості, 104 (сто чотири) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя