Рішення № 11808567, 21.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.10                                                                                 Справа № 6/237пд

          За позовом

Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Актив-банк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Востокстройінвест - 2006”, м. Луганськ

про розірвання договору та стягнення 30 656 грн. 71 коп.

                                                                                                    Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник А.Ю., дов. № 12 від 03.02.2010;

від відповідача - Хохлов І.В., дов. б/н від 24.09.2010;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про розірвання договору № 31/07-1 від 11.08.08 та стягнення з відповідача 30 656 грн. 71 коп., у тому числі збитки у сумі 28 068 грн. 30 коп. та пеня у сумі 2 588 грн. 41 коп.

          Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та, зокрема, посилається на те, що умови договору ним були виконані своєчасно та позивачу наданий акт виконаних робіт. Крім цього, відповідач вказує, що позивачем не було надано необхідних правовстановлюючих документів, які надали б можливість виконати умови договору, в тому числі отримати технічні умови та інші документи на відповідний об’єкт нерухомості.

          Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Між сторонами 11.08.08 був укладений договір № 31/07-1 на виконання проектних робіт на модифікацію приміщення під відділення банку.

За умовами вказаного договору, позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати робочий проект (проектну документацію), отримати технічні умови в службах міста для реконструкції приміщення під відділення позивача за адресою –м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 14 відповідно до кошторису, а також узгодити проектну документацію у контролюючих органах та оформити акт введення об’єкту в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.4 договору строк виконання робіт складає 492 календарних днів з моменту підписання договору.

Позивач, на виконання умов договору перерахував кошти передплати у розмірі 28 068 грн. 30 коп., але відповідач до виконання робіт не приступив, акт виконаних робіт не склав, об’єкт позивачу не здав.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем порушено істотні умови договору та просить розірвати вказаний договір. Також позивач вважає, що зазначена сума передплати для нього є збитками та просить відшкодувати її за рахунок відповідача. Окрім цього, позивачем нарахована пеня за прострочку виконання зобов’язань в сумі 2588 грн. 41 коп.

Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі підписано договір № 31/07-1 від 11.08.08, за умовами якого відповідач зобов’язався виконати на користь позивача певні роботи, а останній –прийняти їх та оплатити.

Згідно п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди сторони узгодили, що строк виконання проектних робіт за договором складає 492 календарних днів з моменту підписання договору. Здача-приймання проектних робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 договору вартість робіт за договором складає 48067 грн. 80 коп.

Згідно п. 4.2 договору позивач протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання договору сплачує відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості проектних робіт.

Відповідно до п. 4.4 (в редакції додаткової угоди) позивач оплачує 8068 грн. 80 коп. в строк до 25.02.09. В той же час, кінцевий розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта приймання-здачі виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що позичав за платіжними дорученнями № 668 від 12.08.08 (арк. справи 28), № 197 від 19.02.09 (арк. справи 27) перерахував відповідачу аванс в сумі 28068 грн. 30 коп.

Відповідач не оспорює факт отримання вказаних коштів.

В той же час, відповідачем до суду не надано доказів, щоб підтверджували факт виконання робіт за договором. Крім цього, посилання відповідача на те, що такий акт є у позивача нічим необґрунтований.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем припущена прострочка виконання зобов’язань за договором.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 2588 грн. 41 коп. за прострочку виконання зобов’язань за договором.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно п. 6.3 договору визначено, що за порушення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день такої прострочки.

Відповідач акти виконаних робіт до суду не надав та не довів, що своєчасно виконав передбачені умовами договору обов’язки.

Позивачем розрахунок пені здійснений на суму перерахованого авансу 28 068 грн. 30 коп. за період з 16.01.10 по 15.06.10 і розмір пені складає 2588 грн. 41 коп. Але вказаний розрахунок є невірним оскільки за вказаний період прострочення складає 151 день і сума пені становить 2371 грн. 19 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 2371 грн. 19 коп.

Щодо розірвання договору № 31/07-1 та стягнення з відповідача збитків в сумі 28068 грн. 30 коп. слід вказати наступне.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна та розірвання договору припускається за умови згоди сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору іншою стороною, та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку, позивач з пропозицією про розірвання договору до відповідача не звертався. Крім цього, позивач не відмовлявся від прийняття зобов’язань за договором та не пропонував відповідачу сплатити заподіяні збитки.

В той же час, надані відповідачем до матеріалів справи документи свідчать про те, що деякі узгодження на розміщення об’єкту позивача все ж таки були отримані, в тому числі і технічні умови ТОВ «ЛЕО», технічний паспорт БТІ.

Так, як вбачається із рішення № 842 Сєвєродонецької міської ради від 05.05.09, вказані вище документи були надані до ради та змінено поштову адресу нежитлового приміщення, що розташовується за адресою м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 14 (змінено на пр. Гвардійський, 14 «а») який займається позивачем.

Як свідчить текст договору, саме відповідач винен був виконати певні роботи щодо отримання в тому числі і технічних умов. Надані відповідачем документи свідчать, що передбачені договором роботи частково виконувалися та позивач отримав їх результати.

Окрім цього, як вбачається із рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.08.10 у справі № 2/346 лише вказаним рішенням було визнано право власності позивача на житлові приміщення, розташовані за адресою –м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, б. 14/5(рішенням Сєвєродонецької міської ради від 05.05.09). А як вбачається з предмету договору, відповідач повинен був виконати робочий проект щодо реконструкції саме вказаного приміщення.

Тобто, позивачем були отримані певні документи, складення яких передбачалося умовами договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання).

Статтею 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 623 ЦК України ( 435-15 ), боржник, що порушив зобов'язання, повинний відшкодувати кредитору заподіяні збитки. Відповідно до ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі, боржник, який порушив зобов'язання має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а стаття 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню відносить, зокрема, вартість втраченого майна, додаткові витрати,

понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем не був дотриманий порядок щодо розірвання договору, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору та стягнення збитків слід відмовити.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2 371 грн. 19 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокстройінвест-2006», м. Луганськ, вул. Почтовая, б. 26, код 34580046, на користь:

          - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк», м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код 26253000, пеню в сумі 2371 грн. 19 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 23 грн. 71 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 18 грн. 25 коп., видати наказ позивачу.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 25.10.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько