Рішення № 11808084, 14.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10                                                                                 Справа № 8/98

          За позовом

Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 198 135 грн. 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Підскальний Д.О., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 6/01-03-1229 від 02.04.2010;

від відповідача –Шпаковський А.Ю., представник за довіреністю № 72 від 27.09.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу, який утворився за договором оренди нерухомого майна № 332 від 01.05.2007, у сумі 19816,98 грн., пені у сумі 4467,60 грн., 3 % річних у сумі 593,21 грн. та неустойки у сумі 173258,12 грн.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача борг, який утворився за договором оренди нерухомого майна № 332 від 01.05.2007, у сумі 18 766 грн. 98 коп., пеню у сумі 4 414 грн. 60 коп., 3 % річних у сумі 920 грн. 96 коп. та неустойку у сумі 313283 грн. 22 коп.

Вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 14.10.2010 представником позивача були надані письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо права власності на приміщення, яке було об’єктом оренди.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 01.10.2010 та додаткових поясненнях, зданих в судовому засіданні 14.10.2010.

Заперечення відповідача ґрунтуються на його доводах, за якими він вважає, що до комунальної власності територіальної громади м. Алчевськ не відноситься будівля розташована у м. Алчевськ по вул. Запорізькій, б. 105, приміщення якої було об’єктом оренди за договором між сторонами у справі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ «МП «Ескулап»на постанову Луганського апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Луганської області у справі №11/130пд(11/77пд) судом відхилено з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.07.2010 у справі №11/130пд(11/77пд), залишеною без змін при апеляційному перегляді, яку оскаржує ТОВ «МП «Ескулап» в касаційному порядку, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у справі № 11/77пд за нововиявленими обставинами; рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у справі № 11/77пд залишено без змін.

Відповідач стверджує про подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України. Разом з тим, на даний час відсутні відомості та не надано доказів про прийняття касаційної скарги до провадження. Представник відповідача надав пояснення про те, що на даний час не вирішено питання про прийняття касаційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, суду не надано доказів, що на даний час іншим судом розглядається спір у справі №11/130пд(11/77пд), тобто не доведено, що Вищим господарським судом України здійснюється провадження з розгляду касаційної скарги ТОВ «МП «Ескулап».

Також, слід зазначити, що у зв’язку з набранням законної сили судовими рішеннями у справі № 11/130пд та у справі №11/130пд(11/77пд), тобто вирішенням цих справ, відсутні підстави, обумовлені нормою ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у справі.

Крім того, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 по справі N 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

У даному випадку як дана справа, так і справа №11/130пд(11/77пд) є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Крім того, при касаційному перегляді не здійснюється збір доказів та встановлення тих чи інших фактичних обставин. Так, відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскільки на даний час судові рішення у справі №11/130пд(11/77пд) набрали законної сили, доказів здійснення Вищим господарським судом України провадження з розгляду касаційної скарги ТОВ «МП «Ескулап»суду не надано, то відсутні правові підстави зупиняти провадження у справі №8/98.

Тому, спір у даній справі розглядається по суті.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між позивачем у справі, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди від 01.05.2007 № 332 (далі за текстом –договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 даного договору, який визначає предмет правовідносин, позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар –прийняв у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення площею 900,6 кв. м, яке знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Запорізька, буд. 105.

Об’єкт оренди за даним договором передано орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі від 01.05.2007.

Розділом 3 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті з урахуванням її коригування на щомісячний індекс інфляції та порядок її перерахування.

Так, згідно умов пунктів 3.1 та 3.2 договору його сторони встановили розмір орендної плати, а саме визначили, що орендна плата без ПДВ за перший місяць оренди (квітень) складає 5 092 грн. 49 коп. з урахуванням індексу інфляції; індекс інфляції для розрахунку орендної плати застосовується з відставанням на один місяць; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за останній місяць перед розрахунковим.

Відповідно до умов пункту 3.3 договору орендна плата повинна щомісячно до 31 числа поточного місяця перераховуватися орендарем орендодавцеві.

Умовами п. 3.6 договору сторони визначили, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь позивача у відповідності з діючим законодавством з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу (включаючи день оплати).

Строк дії договору встановлено сторонами у п. 11.1 договору по 30.04.2008 включно.

У зв’язку з відсутністю заяв від сторін за договором про припинення дії договору протягом місяця після закінчення строку на який його укладено, він був продовжений на підставі п. 11.5 договору.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення закріплено і в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 11.5 договору оренди.

Господарським судом Луганської області раніше розглядався спір між тими ж сторонами про стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі, яка утворилася за період з серпня 2008 року по січень 2009 року включно, у розмірі 41 134 грн. 44 коп., пені, розірвання договору оренди та звільнення приміщення. Так, рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у справі № 11/77пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009, позовні вимоги Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап”, задоволені у повному обсязі, а саме:

- з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 41 134 грн. 44 коп., пеню у розмірі 2132 грн. 01 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 517 грн. 66 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.;

- розірваний договір оренди № 332, укладений 01.05.2007 між Головним управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап”;

- товариство з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап”, зобов’язане звільнити на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради Луганської області вбудоване нежитлове приміщення площею 900,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Запорізька, буд. 105.

У даній справі №8/98 позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.02.2009 по 23.04.2009 у сумі 18766 грн. 98 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Також, згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції що діяла на час прийняття рішення у справі 11/77пд та оскарження його в апеляційному порядку) у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, договір оренди між сторонами є розірваним 16.06.2009.

Враховуючи, що договір оренди розірвано 16.06.2009 (дата набрання законної сили рішенням суду), орендна плата має нараховуватися по 16.06.2009.

Розмір боргу за заявлений до стягнення позивачем за період з лютого 2009 по 23.04.2009 (включно) становить 18766 грн. 98 коп.

Приміщення до цього часу не повернуто орендарем орендодавцеві.

З метою відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та положень розділів 3, 5 договору оренди орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів перерахування орендної плати не надав.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність боргу за заявлений до стягнення позивачем за період з лютого 2009 року по 23.04.2009 (включно) у сумі 18766 грн. 98 коп. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Також, на підставі п. 3.6 договору та з урахуванням положень чинного законодавства щодо її максимального розміру, нарахована пеня у сумі 4 414 грн. 60 грн. Позивачем необґрунтовано нараховано пеню на борг, який утворився у лютому. При цьому, перевищено встановлений законодавством період нарахування. Так, відповідно до положення п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обґрунтований розмір пені становить 2 769 грн. 84 коп., який і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 920 грн. 96 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовна вимога про стягнення неустойки, нарахованої за неповернення відповідачем об’єкта оренди, підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За загальним правилом оформлення акту приймання-передачі покладається на сторону, яка зобов’язана передати річ, тобто при укладенні договору оренди –на орендодавця, а при припиненні дії договору –на орендаря.

Об’єкт оренди не було повернуто орендарем орендодавцеві ані негайно при розірванні договору, ані до цього часу (доказів повернення суду не надано). Дана обставина підтверджується поясненнями представників обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тому, у зв’язку з тим, що орендоване майно не повернуто відповідачем негайно при розірванні договору оренди позовна вимога про стягнення неустойки є обґрунтованою в частині стягнення 280 794 грн. 14 коп. за період з 17.06.2009. по 31.08.2010 (включно).

В решті позовні вимоги по стягненню неустойки - за період користування об’єктом оренди з 24.04.2009 по 16.06.2009 (включно) є необґрунтованими, оскільки в цей період ще діяв договір оренди. Мотивування щодо дати, з якої договір вважається розірваним, наведено вище у даному рішенні.

Заперечення відповідача проти заявленого позову судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідач вважає, що до комунальної власності територіальної громади м. Алчевська не відноситься будівля розташована у м. Алчевськ по вул. Запорізькій, б. 105, приміщення якої було об’єктом оренди за договором між сторонами у справі. Як вже зазначалося вище у даному рішенні, господарським судом Луганської області раніше розглядався спір між даними сторонами про стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі, яка утворилася за період з серпня 2008 року по січень 2009 року включно, пені, розірвання договору оренди та звільнення приміщення. Рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.2009 у справі № 11/77пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009, позовні вимоги Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап”, задоволені у повному обсязі.

Розглядаючи по суті спір, вимоги за яким ґрунтуються на договорі, суд оцінює договір на предмет його укладенності та законності.

Отже, розглядаючи спір у справі № 11/77пд суд прийняв рішення про задоволення позову виходячи з того, що договір укладено без порушень вимог чинного законодавства.

Рішення суду у справі № 11/77пд набрало законної сили та є чинним на даний час.

Відповідач у справі – ТОВ “Медичне підприємство “Ескулап”, 31.05.2010 звертався до господарського суду із заявою про перегляд вказаного вище рішення суду за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заявленої вимоги відповідач (як і зараз) посилався на факт відсутності державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 900,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Запорізька, буд. 105, що було передане відповідачеві в оренду позивачем. При розгляді заяви про перегляд рішення у справі №11/77пд за нововиявленими обставинами судом, зокрема, встановлено та відображено в ухвалі від 27.07.2010 наступне:

«З наданих позивачем документів вбачається, що нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 900,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Запорізька, буд. 105, передане до комунальної власності територіальної громади м. Алчевська.»

«Таким чином, у позивача наявні повноваження на укладення договору оренди № 332 від 01.05.2007 з товариством з обмеженою відповідальністю “Медичне підприємство “Ескулап” та безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача повноважень на передачу в оренду зазначеного у рішенні господарського суду нерухомого майна.»

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Отже, рішення суду не можуть бути суперечливими.

Крім того, слід зазначити наступне.

Прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, що розглянуті у даній справі, якщо дійти висновку, що позивач незаконно уклав договір оренди, на підставі якого заявлено позовні вимоги, можливо лише у разі визнання такого договору недійсним.

Проте, визнання недійсним договору за чинних фактичних обставин неможливе ще й тому, що на день прийняття даного рішення, як і на день звернення позивача до суду з позовом (у справі № 8/98), договір оренди вже припинений у зв’язку з розірванням його в судовому порядку.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі змісту договору випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє. Так, фактичне користування приміщенням на підставі договору оренди унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки використання майна –«річ»безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі неможливо.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 у справі № 7/85/4/68-81, підпункті 3.2 пункту 3 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними», постановах Вищого господарського суду України №15/156пд від 01.06.2010, №8/18пд(10/10пд) від 06.10.2009.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг з орендної плати у сумі 18 766 грн. 98 коп., пеня в сумі 2 769 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 920 грн. 96 коп. та неустойка в розмірі 280 794 грн. 14 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 3 032 грн. 52 коп. державного мита, а також 212 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне підприємство «Ескулап», Луганська область, м. Алчевськ, вул. Запорізька, буд. 105, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13408798, на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Леніна, буд. 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20185674, борг з орендної плати у сумі 18 766 грн. 98 коп., пеню в сумі 2 769 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 920 грн. 96 коп., неустойку в розмірі 280 794 грн. 14 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 3 032 грн. 52 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 212 грн. 12 коп. Наказ видати позивачу після набрання даним рішенням законної сили. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України складено та підписано 15.10.2010. СуддяЄ.Ю. Пономаренко