Рішення № 11808068, 11.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.10                                                                                 Справа № 17/256

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

до Комунального підприємства „Білоріченський житлофонд”, с.Білоріченський Лутугинського району Луганської області

про стягнення 65434 грн. 19 коп.

                    Суддя Фонова О.С.

                                                  Представники:

від позивача –Нікуліна К.С., довіреність № 187 від 10.12.2010;

від відповідача - Волков Д.С., довіреність № б/н від 23.06.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання за період з 01.01.2010 по 31.07.2010 у сумі 58569,00 грн., пені у сумі 5150,95 грн., 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 914,58 грн., за договором на послуги з водопостачання та водовідведення №370/1 від 01.04.2009.

Представником позивача у судовому засіданні 11.10.2010 було надано заяву про зменшення позовних вимог № 13/6-2820 від 08.10.2010, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 58569,00 грн., пеню в сумі 4856,01 грн., 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 914,58 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представником відповідача у судовому засіданні 11.10.2010 було надано заяву про визнання позову в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством „Білоріченський житлофонд” (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 370/1 від 01.04.2009 (далі – Договір).

Згідно Договору Постачальник зобов’язується постачати Споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а Споживач (відповідач) –своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення на умовах, визначених Договором.

Відповідно п. 6.2 Договору, Споживач оплачує надані послуги щотижня, рівними частками. Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється Споживачем на підставі наданих Постачальником рахунків чи інших платіжних документів не пізніше наступного дня після їх отримання.

На виконання умов Договору позивач за період з січня 2010 року по липень 2010 року включно, надало послуги з водопостачання та водовідведення, передбачені Договором в обсязі 99057 м3 на суму 285650,92 грн.

На оплату наданих послуг відповідачу були виставлені груп-рахунки за січень 2010 року –липень 2010 року, вручення яких підтверджується матеріалами справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки сплатив частково у сумі 121839,52 грн., у зв’язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 58569,00 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4856,01 грн., 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 914,58 грн. за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем за період з січня 2010 року по липень 2010 року включно, було надано відповідачу послуги з водовідведення та водопостачання на суму 285650,92 грн.

Відповідачем було частково сплачено 121839,52 грн. в погашення боргу.

Як встановлено судом, заборгованість у сумі 58569,00 грн. за січень-липень 2010 року відповідачем, на час звернення позивача з позовом до суду, погашена не була, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 4856,01 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 8.1 Договору у вигляді пені в розмірі 1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, заявником вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в договорі.

Отже, вищевказана пеня є обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційні нарахування у сумі 914,58 грн. за періоди згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 914,58 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем в порядку статті 78 ГПК України, було надано заяву про визнання позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право визнати позов повністю або частково. Відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Суд приймає визнання позову, оскільки таке визнання не суперечить законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги слід задовольнити, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Білоріченський житлофонд”, смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 34724912, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, буд. 166, ідентифікаційний код 35554719, в особі відокремленого підрозділу „Південне управління” ТОВ „Луганськвода”, м. Луганськ, вул. Ломоносова, б. 96а, ідентифікаційний код 35937046 –основний борг у сумі 58569,00 грн., пеню у сумі 4856,01 грн., 3% річних у сумі 799,66 грн. та інфляційні нарахування у сумі 914,58 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 651,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,94 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 18.10.2010.

Суддя                                                                                           О.С. Фонова