Рішення № 118078108, 01.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 р. № 400/15505/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувшиза правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової академії (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 про стягнення 635 431,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Академія або позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 635 431,77 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на обставину відрахування відповідача з числа курсантів Академії та розірвання відповідного контракту про проходження військової служби (навчання). Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі - Порядок № 964), Академія визначила розмір витрат, що їх має відшкодувати ОСОБА_1 . Відповідач не погодився з відшкодуванням, що стало підставою для звернення Академії до суду.

У відзиві (арк. 46-52) представник ОСОБА_1 позовні вимоги заперечила, вказала, що умовами укладеного сторонами контракту не передбачено обов`язку відповідача відшкодувати витрати, якщо причиною відрахування став обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, стосовно курсанта. Також представник відповідача вказала, що ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а статтею 391 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що діти, позбавлені батьківського піклування, звільняються від плати за навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів. Ці обставини, на переконання представника відповідача, виключають задоволення позовних вимог Академії.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

В судове засіданні Академія представника не направила; представник ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, що викладені у відзиві.

Як встановлено судом, 18.08.2020 набрав чинності укладений Міністерством оборони України в особі начальника Академії і солдатом ОСОБА_1 «Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального військового закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти» (далі - Контракт, арк. 27-28). Контракт було укладено на час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Згідно з Контрактом, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання, у тому числі відшкодувати Міністерству оборони України «… витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі … в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» …».

Також у Контракті зазначено, що ОСОБА_1 «… ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулююь порядок проходження військової служби (навчання) …».

Наказом (з основної діяльності) начальника Академії від 18.08.2020 № 340 ОСОБА_1 було зараховано з 18.08.2020 курсантом першого курсу Академії денної форми навчання (арк. 11). У цьому наказі зазначено, що ОСОБА_1 вступив у вищий навчальний заклад поза конкурсом (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Наказом (по особовому складу) начальника Академії від 18.08.2020 № 50-РС ОСОБА_1 з 18.08.2020 було призначено на посаду «КУРСАНТ» з присвоєнням військового звання «СОЛДАТ» (арк. 11).

Наказом (по стройовій частині) начальника Академії від 18.08.2020 № 170 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу Академії, поставлено на всі види забезпечення за курсантськими нормами, йому був встановлений тарифний розряд та посадовий оклад з 18.08.2020 (арк. 12).

12.12.2023 начальник Академії видав наказ (по особовому складу) № 67-РС. Цим наказом ОСОБА_1 , засудженого на 2 роки тримання в дисциплінарному батальйоні, 12.12.2023 було відраховано з числа курсантів Академії «у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили», а Контракт було розірвано 12.12.2023 (арк. 29-30).

12.12.2023 начальник Академії видав наказ (по стройовій частині) № 395, яким з 12.12.2023 ОСОБА_2 було знято зі всіх видів забезпечення за курсантськими нормами. У цьому наказі зазначено про відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії за період з 18.08.2020 до 12.12.2023 в сумі 635 431 грн.

Відповідно до наказу (по стройовій частині) начальника Академії від 13.12.2023 № 396, солдат ОСОБА_1 13.12.2023 вибув до військової частини НОМЕР_1 для відбування покарання (арк. 29).

На підтвердження суми витрат Академія додала до позову: довідку-розрахунок витрат від 12.12.2023 № 1/55/1697; довідку про нараховане грошове забезпечення; довідку-розрахунок вартості харчування; довідку-розрахунок вартості речового майна; довідку щодо вартості наданих комунальних послуг (арк. 12-15). На довідці-розрахунку витрат є підпис відповідача та слова «не згоден», без зазначення причини.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин першої, третьої - п`ятої, сьомої, десятої статті 25 («Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу») Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232 у редакції, що була чинною у 2020 році), підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно, у Контракті, що був укладений у серпні 2020 року, було зазначено про обов`язок ОСОБА_1 з відшкодування витрат у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

З 21.07.2023 (Закон України від 21.03.2023 № 2995-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та проходження військової служби») частина десята статті 25 Закону № 2232 має такий зміст:

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділу закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Суд відхилив доводи відповідача, що ґрунтуються на статті 391 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Цією нормою встановлено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи із їх числа звільняються від плати за навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів.

Постановою від 12.07.2006 № 964 Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 25 Закону № 2232, затвердив «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» (далі - Порядок № 964).

Пунктом 3 Порядку № 964 встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Отже, відшкодовуються, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232 та Порядку № 965 саме витрати, пов`язані у утриманням осіб, що навчаються, у закладах освіти, а не вартість навчання.

Як вказано вище, суми відповідних фактичних витрат позивач підтвердив довідками-розрахунками (арк. 12-15).

Оцінюючи обґрунтованість вимог Академії, суд врахував таке.

У статті 25 Закону № 2232 відсутній перелік «інших випадків, передбачених законом», про які йдеться у частині десятій.

Абзацом першим пункту 2.14 розділу ІІ «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, встановлено, що контракт про навчання припиняється (розривається), а курсанти, які навчаються, відраховуються наказами по особовому складу зі списків змінного складу (особи, які навчаються у навчальному закладі, - пункт 15 Положення про вищі військові навчальні заклади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 № 467) військових навчальних закладів за підставами та у порядку, визначеними пунктом 36 Положення.

Пунктом 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (у відповідній редакції) передбачено, що контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:

за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «з» та «і» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «ж» та «з» пункту 2, підпунктами «б» та «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У підпункті «в» пункту 3 (припинення (розірвання) контракту під час проведення мобілізації та дії воєнного стану) частини п`ятої статті 26 Закону № 2232 вказана підстава: у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

ОСОБА_1 було призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.

Відповідно, факт припинення (розірвання) Контракту у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, не є тим випадком, про який йдеться у частині десятій статті 25 Закону № 2232, що виключає обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Витрати позивача (сума сплаченого судового збору) покладаються на позивача.

Представник відповідача заявила про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (арк. 79-81).

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У статті 139 («Розподіл судових витрат») Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у разі відмови у задоволенні вимог позивача, який не є суб`єктом владних повноважень і не є звільненим від сплати судових витрат.

Крім того, додані до заяви документи факт понесення витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, не підтверджують. Договір про надання правової допомоги № 09/01 від 09.01.2024 (арк. 87) адвокат Нікітіна Г.Е. уклала з ОСОБА_3 , яка «… діє в інтересах ОСОБА_1 …», акт № 01/02 про надання юридичних послуг від 01.02.2024 (в якому, до речі, відсутні посилання на укладений договір), рахунок-фактуру № 01/02 від 01.02.2024 (арк. 88) підписали адвокат Нікітіна Г.Е. і ОСОБА_3, гроші сплатила ОСОБА_3 (арк. 86). Ці документи не мають жодного відношення до договору про надання правової допомоги № 11/07, що був укладений адвокатом Нікітіною Г.Е. і ОСОБА_1 11.07.2023 (арк. 89), і на підставі якого був виписаний ордер (арк. 64), і не містять вказівок на послуги, що були надані адвокатом позивачу, у зв`язку з розглядом позовних вимог Академії.

Тому суд визнав відсутність підстав для стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Військової академії (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1 про стягнення 635 431,77 грн витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна