Рішення № 118077494, 02.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 рокусправа № 380/4695/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сокільницької сільської ради (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 04369682) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради, у якій позивач просить суд:

- визнати порушення Сокільницькою сільською радою його права на інформацію, а саме: надання неповної інформації на запит від 09 лютого 2024 року щодо питання № 4 запиту; ненадання повної інформації на запит від 09 лютого 2024 року щодо питання № 4 запиту своєчасно;

- зобов`язати Сокільницьку сільську раду повторно розглянути його запит від 09 лютого 2024 року в частині питання № 4 та надати відповідь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.02.2024 у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації. Вважає, що відповідачем під час розгляду запиту порушено вимоги п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» адже надано не всю запитувану інформацію, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою суду від 06.03.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою від 07.03.2024 про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 09.02.2024, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому, зокрема, просив надати наступну інформацію: «Питання 4: Надайте копію припису (про який йдеться в документі №2866 від 26.11.2021 року). За необхідності, якщо припис містить персональні дані фізичної особи то прошу документ знеособити.».

Листом від 15.02.2024 №02-32/275-24 відповідач надав відповідь на інформаційний запит позивача від 09.02.2024, та щодо питання №4 зазначив наступне: « 4. Інформація стосовно виконання чи не виконання припису від « ДП дослідне господарство «Оброшине» інститут землеробства та тваринництва західного регіону УААН» не надходила.».

Вважаючи порушеним своє право на доступ до публічної інформації, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (стаття 2 Закону №2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI).

Відповідно до положень частин першої, другої і п`ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 13, пункту 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації, до яких, зокрема належать органи державної влади і органи місцевого самоврядування, зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частинами першою і другою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 вказаного Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).

В силу частини третьої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, Законом України №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини шоста, сьома статті 22 Закону №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслав на адресу Сокільницької сільської ради запит на інформацію, що подаються фізичними особами відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 09.02.2024. У вказаному запиті позивач, зокрема, просив надати копію припису, про який йдеться в документі №2866 від 26.11.2021 року, та, за необхідності, знеособити припис за наявності у ньому персональних даних фізичної особи.

Також, із листа Сокільницької сільської ради від 26.11.2021 №2866, суд встановив, що сільська рада повідомила, зокрема позивача, про те, що з метою забезпечення вимог благоустрою, ліквідації стихійних сміттєзвалищ, Сокільницькою сільською радою було встановлено, що дані стихійні сміттєзвалища знаходяться на земельній ділянці котра перебуває у постійному користуванні «ДП дослідне господарство «Оброшине» інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН», котрому було скеровано припис щодо ліквідації звалища побутових та будівельних відходів.

З наведеного суд робить висновок, що у запиті на інформацію від 09.02.2024 позивач, зокрема, просив відповідача (питання №4 запиту) надати публічну інформацію у вигляді копії припису щодо ліквідації звалища побутових та будівельних відходів, який було скеровано відповідачем на адресу «ДП дослідне господарство «Оброшине» інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН».

Водночас, надаючи відповідь на питання №4 інформаційного запиту позивача від 09.02.2024, відповідач у листі від 15.02.2024 №02-32/275-24 вказав, що інформація стосовно виконання чи не виконання припису від « ДП дослідне господарство «Оброшине» інститут землеробства та тваринництва західного регіону УААН» не надходила. При цьому запитуваної позивачем копії припису відповідач не надав, як і не відмовив позивачу у наданні копії такого припису із врахуванням вимог ст. 22 Закону №2939-VI.

Статтею 23 Закону №2939-VІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (частина 2 статті 23 Закону №2939-VІ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 у справі №800/369/17 зробила висновок про те, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач, надаючи відповідь на запит позивача про доступ до публічної інформації від 09.02.2024, своєчасно не надав позивачу повної запитуваної інформації, у вигляді копії припису щодо ліквідації звалища побутових та будівельних відходів (питання 4), що свідчить про протиправність дій відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням вищевикладеного суд, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не надання своєчасно позивачу повної запитуваної публічної інформації у відповідь на запит від 09.02.2024 та ; зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача від 09.02.2024 в частині питання №4 та надати відповідь.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Сокільницької сільської ради (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 04369682) щодо не надання своєчасно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повної запитуваної публічної інформації у відповідь на запит від 09.02.2024.

3. Зобов`язати Сокільницьку сільську раду (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 04369682) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.02.2024 в частині питання №4 та надати відповідь.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 02.04.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович