Рішення № 11807504, 11.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.10                                                                                 Справа № 6/278

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод побутової хімії "МИЛАМ", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ –ЛТД", м. Луганськ

про стягнення 6 614 грн. 46 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Кім В.В., дов. №3 від 22.04.10;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6614 грн. 46 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 6 389 грн. 16 коп., пеня у сумі 225 грн. 30 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, кв. Олексієва, б. 10, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідача була можливість як з’явитися до судового засідання так і надати свої заперечення, що останнім зроблено не було.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

20.12.2008р. між сторонами у справі був підписаний договір купівлі-продажу № 1013, за умовами якого ТОВ «Завод побутової хімії «Милам»- «Продавець»(позивач у справі) зобов’язується передати у власність, а ТОВ «Атлант-ЛТД»- «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач, за видатковими накладними від 14.04.10 і 19.04.10 поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 6 389 грн. 16 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 225 грн. 30 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 20.12.08 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару № 1013. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, сторони узгодили, що договір діє до 31.12.09, а відносно розрахунків –до повного погашення.

Згідно п. 11.2 договору якщо жодна із сторін офіційно не заявить про розірвання договору за десять днів до строку його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Відомостей про розірвання договору сторони не надали.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, за видатковими накладними на підставі відповідних довіреностей (арк. справи 14-23), поставив відповідачу певний товар на загальну суму 6 389 грн. 16 коп. Відповідачем товар оплачений не був, у зв’язку з чим за розрахунком позивача, на момент звернення до суду залишилась заборгованість у сумі 6 389 грн. 16 коп.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу 40 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 2.5 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, що свідчать про передачу товару.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий відповідний товар на суму 6389 грн. 16 коп., про що свідчать підписи уповноважених осіб та видаткових накладних, які скріплені відповідними печатками.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми заборгованості до суду не надано.

Разом з цим, з метою отримання заборгованості за поставлений товар, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії. Відповідач, за листом від 30.06.10 повідомив позивача про погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги викладене, слід визначити, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 6389 грн. 16 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 225 грн. 30 коп. за період з 25.05.10 по 17.08.10 то позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити, виходячи з наступного.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, відповідач сплачує пеню в розмір 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи з наведених обставин, нарахування пені в сумі 225 грн. 30 коп. з боку позивача є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід в повному обсягу з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-ЛТД», м. Луганськ, кв. Олексієва, б.10, код 21763334, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод побутової хімії «Милам», м. Луганськ, вул. Звейнека, 147 «б», код 31784256, заборгованість в сумі 6389 грн. 16 коп., пеню в сумі 225 грн. 30 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 12.10.2010.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Цибулько