Рішення № 11807478, 04.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.10                                                                                 Справа № 4/137

Розглянувши матеріали справи за позовом

Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку “УКРСОЦБАНК”, м. Київ в особі Донецької обласної філії, м. Донецьк

до першого відповідача - Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська, м. Луганськ

до другого відповідача –Головного управління Державного Казначейства в Луганській області, м. Луганськ

за участю прокуратури Луганської області, м. Луганськ

про стягнення 532099 грн. 35 коп.

Суддя Батюк Г.М.

при секретарі судового засідання Макаренко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача- не прибув;

від 1-го відповідача -Литвин І.А. пров. спец., довіреність № б/н від 10.06.10;;

- Дашко Т.І., довіреність б/н від 17.06.2010;

від 2-го відповідача - Колеснікова С.Б. нач. юр. відділу, довіреність № 14-12/1-2 від 31.12.09.

від прокуратури - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 збитки в сумі 532099 грн. 35 коп. та судові витрати.

Представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви від 10.09.2010 № 15.1-010/85-929, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить суд стягнути з Головного Управління Державного казначейства у Луганській області (відповідача -2) за рахунок коштів Державного бюджету заподіяні збитки в сумі 532099 грн. 35 коп. та стягнути з Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Луганська (відповідача-1) судові витрати .

Представник позивача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги по справі підтримав.

Заява про уточнення позовних вимог судом прийнята, оскільки вона не суперечить ст. 22 ГПК України. На підставі викладеного позовними вимогами по справі слід вважати: вимоги про стягнення з Головного Управління Державного казначейства у Луганській області (відповідача -2) за рахунок коштів Державного бюджету заподіяні збитки в сумі 532099 грн. 35 коп. та стягнути з Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Луганська (відповідача-1) судові витрати .

Представник відповідача-1 запереченням на позовну заяву від 25.06.2010 № 4122/11-12/15, додатком до заперечень на позовну заяву від 02.07.2010 № 4122/11-12/5 та від 13.09.2010 № 4122/11-12/15, запереченням на позовну заяву з урахуванням уточнення на позовну заяву, зданого до суду 20.09.2010, запереченням на позовну заяву від 04.10.2010 № 4122/11-12/15 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- 19.09.2007 року за вх. № 9507 надійшла заява представника ТОВ „Діалогбанк”, якою надано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська № 2о-89/2006 року від 25.12.2006 року про встановлення права власності за ТОВ „Діалогбанк” права власності на автотранспорт;

- зазначене рішення суду позивачем не оскаржувалося у апеляційній та у касаційній інстанціях, тобто ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” не скористався, у повному обсязі своїми правами для захисту своїх інтересів, як стягувача;

- постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2а-211/07 від 16.08.2007 року було зобов‘язано Управління Державтоінспекції УМВС України у Луганській області зняти з обліку належні ТОВ „Діалогбанк” транспортні засоби;

- державним виконавцем винесено постанову про звільнення з –під арешту вказаний в рішенні суду автотранспорт, яку направлено для виконання лише до МРЕВ, але як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09.09.2010 записами № № 11, 12, 13 від 12.09.2006 на автомобіль MAN, модель 19.464, 2000 року випуску, автомобіль VOLVO, моделі FH 12, 1999 року випуску., напівпричіп (рефрежиратор) LATRE, модель OC 3887 G, 2001 року випуску, державним виконавцем накладено арешт та даний арешт до теперішнього часу державними виконавцями не знімався;

- державним виконавцем постанова про звільнення майна боржника з –під арешту винесена 19.09.2007, а згідно документів виконавчого провадження вбачається, що ще до винесення даної постанови працівниками СВ Луганського ГУ УМВС винесено постанову від 29.05.2007про арешт транспортних засобів;

- збитки заподіянні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі повинні бути факти неправомірних дій державного виконавця при виконанні виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, причому належним доказом неправомірності дій має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків, та з інших підстав, викладених у відзивах.

Представник відповідача-2 відзивом на позовну заяву від 09.06.2010 № 14-07/5784, відзивом на уточнену позовну заяву від 20.09.2010 № 14-07/8532, додатковим відзивом на уточнену позовну заяву від 04.10.2010 № 14-07/8938 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- згідно до умов Договору застави транспортних засобів №41/ТЗ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 21.07.2005 був внесений запис за №2207279 про обтяження вищевказаних автомобілів заставою та факт, що цей запис, відповідно до п. 14 Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 30.07.98 №1185, 20.07.2010 року було вилучено з Державного реєстру за завершенням п’ятирічного терміну зберігання, оскільки позивач –Заставодержатель –не скористався правом подовжити термін дії реєстрації на наступні п’ять років;

- наявність транспортних засобів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позбавляє їх власника –ПТП „Транс - Ніка” - реалізувати їх на території України без згоди Заставодержателя –АКБ „Укрсоцбанк”, оскільки договори продажу, дарування транспортних засобів мають бути обов’язково нотаріально посвідчені. При цьому нотаріус, при посвідченні такої угоди, згідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджено наказом Мінюсту України від 03.03.2004 №20/5, обов’язково перевіряє наявність транспортних засобів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та не має права засвідчити угоду у разі їх наявності у зазначеному реєстрі;

- ПТП „Транс-Ніка” до 20.07.2010року було позбавлено можливості реалізувати транспортні засоби, що були предметом застави, та позивач по справі мав можливість звернути стягнення на це майно;

- дії державного виконавця до теперішнього часу не визнанні незаконними, недоведеність протиправної поведінки відповідача унеможливлює притягнення до цивільно - правової відповідальності та відшкодування спричинених збитків або шкоди, оскільки загальним правилом для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, та з інших підстав, викладених у відзивах.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

встановив:

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 18.07.2005 між АКБ «Укрсоцбанк» в особі Лівобережного відділення Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»(надалі –Кредитор, позивач) та громадянином України - фізичною особою Камардіним Миколою Анатолійовичем (надалі - Позичальник, боржник) був укладений Договір кредиту № 41-М, згідно якого Боржнику був наданий кредит в сумі 100 000,00 доларів США, зі сплатою 15% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 17.07.2007 (надалі - Договір кредиту)

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту в заставу майновим поручителем (Приватним транспортним підприємством «Транс-Ніка», ЄДРПОУ 25360353) згідно Договору застави транспортних засобів № 41/ТЗ від 18.07.2005. були передані наступні транспортні засоби:

- автомобіль LАТRЕ модель ОС 3887 G, 2001 року випуску, білого кольору, державний номер 16531 АМ, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАІ УМВС України в Луганській області за ПТП «Транс-Ніка»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 605794, виданого 04.02.2004;

- автомобіль МAN модель 19.464, 2000 року випуску, жовтого кольору, державний номер 13 777 АР, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАІ УМВС України в Луганській області за ПТП «Транс-Ніка» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 605809, виданого 05.06.2004;

- автомобіль VOLVO модель FН 12, 1999 року випуску, білого кольору, державний номер ІЗ 778 АР, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАІ УМВС України в Луганській області за ПТП «Транс-Ніка»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 613037, виданого 08.02.2004 (надалі за текстом - автомобілі).

Запис про обтяження вищевказаних автомобілів заставою був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна згідно витягу № 4161147 від 21.07.2005 (реєстраційний № 2207279).

Позивач у позові зазначив, що у зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором кредиту, він звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу, з заявою про вчинення виконавчого напису, який і був вчинений 26.08.2006 (реєстровий № 1695) на загальну суму 532 099,35 грн., про звернення стягнення на предмет застави.

30.08.2006 за заявою позивача Державною виконавчою службою у Ленінському районі м. Луганська, правонаступником якої є Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська (надалі - відповідач -1) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по зверненню стягнення на автомобілі (заставне майно) для погашення боргу за виконавчим написом. Одночасно з цією постановою відповідачем -1 була винесена постанова про арешт майна ПТП «Транс-Ніка»га оголошена заборона на його відчуження. Згідно постанови ВДВС у Ленінському районі м.Луганська від 2610.2006 автомобілі було оголошено в розшук.

Позивач вказує на те, що згідно витягу № 11001338 від 25.01.2007, станом на 25.01.2007, обтяженням заставного майна були забезпечені тільки вимоги позивача (запис 6), та були внесені публічні обтяження відповідачем -1 (записи 14, 15, 16) за виконавчим написом, та накладений арешт на всі транспортні засоби ПТП «Транс-Ніка»в межах зведеного виконавчого провадження. Інші обтяжувачі були відсутні.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не зважаючи на те, що вказані автомобілі перебували у заставі позивача, відповідач -1 постановою від 19.09.2007 зняв арешт з перелічених транспортних засобів на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2006 на користь Широкова С.Б. та ТОВ «Діалогбанк», яку направив до виконання до МРЕВ м. Луганська.

Згідно відповіді Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області, № 11/14-918 від 14.02.2008, позивачу була надана інформація про те, що 23.11.2007 вищевказані автомобілі були зняті з обліку для реалізації в межах України, згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Не погоджуючись із зняттям арештів з автомобілів, 05.12.2007 позивачем до Луганського окружного адміністративного суду була подана позовна заява про скасування постанови Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції від 19.07.2007.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2008 у справі № 2а-3197/08 скасовано постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 19.09.2007 року.

За результатами апеляційного перегляду, Донецьким апеляційним адміністративним судом винесена ухвала від 24.06.2008, згідно якої апеляційна скарга відповідача -1 була залишена без задоволення, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2008 про скасування постанови відповідача- 1 від 19.09.2007 про зняття арешту з майна ПТП «Транс-Ніка»була залишена без змін.

Позивач, у позові зазначив, що 14.07.2008 позивачем була отримана від відповідача- 1 постанова від 09.07.2008 про скасування вищевказаної постанови від 19.09.2007, яка також була направлена до МРЕВ УДАІ УМВС України в Луганській області. При цьому арешти на автомобілі накладені не були, транспортні засоби з власності Широкова С.Б. та ТОВ «Діалогбанк»для подальшого звернення стягнення вилучені не були.

Позивач у позові вказує на те, що через дії відповідача -1 з заставного майна, на яке відповідач -1 повинний був звернути стягнення на користь позивача, було знято арешт, та транспортні засоби було передано у власність іншим особам. Як було встановлено Луганським окружним адміністративним судом 09.04.2008 та Донецьким апеляційним адміністративним судом 24.06.2008, постанова від 19.09.2007 про зняття арешту скасована, до касаційної інстанції відповідач -1 не звертався.

Позивач вважає, що через неправомірні дії відповідача -1 позивач був позбавлений можливості отримати задоволення своїх кредиторських вимог за Договором кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно в сумі 532 099,35 грн.

У зв’язку із здійсненням неправомірних дій відповідача-1 при виконанні вимог виконавчого документа, позивач поніс збитки, а саме втрати, яких зазнав у зв’язку зі зняттям арешту з транспортних засобів ( автомобілів), чим був позбавлений права і можливості в подальшому звернути стягнення на це майно для погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором перед позивачем, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з Головного Управління Державного казначейства у Луганській області (відповідача -2) за рахунок коштів Державного бюджету заподіяні збитки в сумі 532099 грн. 35 коп. та стягнути з Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Луганська (відповідача-1) судові витрати ( у рахуванням заяви про уточнення позовних вимог).Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на ст.ст. 22,1166,1173,1174 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечує, з підстав, викладених вище.

Відповідач -2 проти позову заперечує, з підстав, викладених вище.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінивши докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому збитків відповідачем-2( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), на заявлену до стягнення суму збитків у розмірі 532099 грн. 35 коп. і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог не підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих позивачем документів в підтвердження понесених збитків неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено саме збитки і саме у розмірі 532099 грн. 35 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Укрсоцбанк»в особі Лівобережного відділення Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»(позивачем у справі) та громадянином України - фізичною особою Камардіним М.А. був укладений договір кредиту у сумі 100000,00 доларів США. У забезпечення виконання зобов’язання за Договором

кредиту, в заставу майновим поручителем –Приватним транспортним підприємством „Транс-Ніка” згідно договору застави транспортних засобів №41/ТЗ від 18.07.2005, були передані наступні транспортні засоби:

- автомобіль LATRE модель ОС3887G, 2001року випуску, білого кольору, державний номер 16531АМ, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАЇ УМВС України в Луганській області за ПТП „Транс-Ніка” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №605794, виданого 04.02.2004р.;

- автомобіль MAN модель 19.464, 2000року випуску, жовтого кольору, державний номер 13777АР, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАЇ УМВС України в Луганській області за ПТП „Транс-Ніка” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 605809, виданого 05.06.2004р.;

- автомобіль VOLVO модель FH, 1999 року випуску, білого кольору, державний номер 13778АР, зареєстрований Луганським МРЕВ УДАЇ УМВС України в Луганській області за ПТП „Транс-Ніка” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС №613037, виданого 08.02.2004р.

Як вбачається, у зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором кредиту, позивач звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу, з заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений 26.08.2006 (реєстровий № 1695) на загальну суму 532 099,35 грн., про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно до умов Договору застави транспортних засобів №41/ТЗ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 21.07.2005 був внесений запис за №2207279 про обтяження вищевказаних автомобілів заставою.

Як вбачається, вищезазначений запис, відповідно до п. 14 Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1998 №1185, 20.07.2010 року було вилучено з Державного реєстру за завершенням п’ятирічного терміну зберігання, оскільки позивач –Заставодержатель – не скористався правом продовжити термін дії реєстрації на наступні п’ять років.

Факт, що транспортні засоби, які були предметом застави, на момент пред’явлення позивачем даного позову, має суттєве значення для вирішення спору. Наявність транспортних засобів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позбавляє їх власника –ПТП „Транс - Ніка” - реалізувати їх на території України без згоди Заставодержателя –АКБ „Укрсоцбанк”, оскільки договори продажу, дарування транспортних засобів мають бути обов’язково нотаріально посвідчені. При цьому нотаріус, при посвідченні такої угоди, згідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджено наказом Мінюсту України від 03.03.2004 №20/5, обов’язково перевіряє наявність транспортних засобів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та не має права засвідчити угоду у разі їх наявності у Державному реєстрі.

Тобто, ПТП „Транс-Ніка” до 20.07.2010 року було позбавлено можливості реалізувати транспортні засоби, що були предметом застави, та позивач по справі мав можливість звернути стягнення на це майно. Це підтверджується ще тим, що крім довідок Луганського МРЕВ УДАЇ УМВС України в Луганській області про зняття транспортних засобів з обліку, які не означають зміну власника транспортних засобів, позивач не надав жодних документів, які б свідчили про те, що він позбавлений на момент подачі позову можливості звернути стягнення на закладені транспортні засоби.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2006 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ( далі- Ленінський ВДВС Луганського МУЮ) надійшов на виконання виконавчий напис № 1695 від 28.08.2006, виданий нотаріусом Тактаровим В.Б. про звернення стягнення на заставлене майно ПТП „Транс-Ніка” на користь ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” на суму 532099,35 грн.

Отже, на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження щодо стягнення боргів з ПТП „Транс-Ніка” на загальну суму 1775434 грн., у тому числі: виконавчий напис № 1695 від 28.08.2006, виданий нотаріусом Тактаровим В.Б. про звернення стягнення на заставлене майно ПТП „Транс-Ніка” на користь ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” на суму 532099,35 грн.

Ленінський ВДВС Луганського МУЮ 30.08.2006, відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам, та 30.08.2006 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, а саме:

- автомобіль LATRE модель OC 3887 G, 2001 року випуску, реєстраційний номер16531 АМ;

- автомобіль MAN модель 19.464, 2000 року випуску., реєстраційний номер 13777 АР;

- автомобіль VOLVO моделі FH 12, 1999 року випуску., реєстраційний номер 13778 АР.

01.09.2006 Ленінський ВДВС Луганського МУЮ здійснено вихід за юридичною адресою боржника: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 4, в ході якої встановлено, що фактично боржник за даною адресою не знаходиться, майна, належного боржникові немає, за даною адресою розташоване підприємство „Облогролостач”.

Ленінський ВДВС Луганського МУЮ 26.10.2006, відповідно до вимог ст. 42 Закону України „Про виконавче провадження”, винесено постанову про розшук транспортних засобів, вказаних у виконавчому документі.

На підставі відповіді МРЕВ м. Луганська від 01.12.2006 Ленінський ВДВС Луганського МУЮ 04.12.2006 винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаними постановами накладено арешт на 20 одиниць автотранспорту боржника.

Також, 13.12.2006 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надійшли на виконання виконавчі написи №№ 4234, 4235 від 08.12.2006 приватного нотаріуса Ареп‘євої О.О. про звернення стягнення на заставлене майно ПТП „Транс-Ніка” на користь ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” на суму 173616,12 грн. та 225053,87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ 19.09.2007 року за вх. № 9507 надійшла заява представника ТОВ „Діалогбанк”, якою надано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська № 2о-89/2006 року від 25.12.2006 року про встановлення права власності за ТОВ „Діалогбанк” права власності на автотранспорт, серед якого:

- напівпричіп (рефрежиратор) LATRE, модель OC 3887 G, 2001 року випуску, реєстраційний номер16531 АМ;

- напівпричіп (рефрежиратор) CHEREAV С38В, 2003 року випуску, реєстраційний номер 14741 АМ;

- причіп (бортовий 2-х осьовий) SCHMITZ ZFPR 18V, 1999 року випуску, реєстраційний номер 16410 АМ;

- автомобіль MAN ,модель 19.464, 2000 року випуску, реєстраційний номер 13777 АР;

- автомобіль VOLVO, моделі FH 12, 1999 року випуску, реєстраційний номер 13778 АР;

- автомобіль VOLVO, моделі FH 12, 2000 року випуску, реєстраційний номер 13888 АР;

- вантажний автомобіль марки Рено Магнум,1999 року випуску, реєстраційний номер 12944 АР.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказане рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська позивачем у апеляційній та у касаційній інстанціях не оскаржувались, тобто ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”( позивач у справі) не скористався, у повному обсязі своїми правами для захисту своїх інтересів, як стягувача.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2а-211/07 від 16.08.2007 було зобов‘язано Управління Державтоінспекції УМВС України у Луганській області зняти з обліку належні ТОВ „Діалогбанк” транспортні засоби(а.с.143-146,том 1).

Як свідчать матеріали справи, згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2006 у справі № 2о-89/2006( а.с.140-142,том 1), яке набрало законної сили та підлягає виконанню, право власності на вищезазначений автотранспорт визнано за ТОВ «Діалогбанк» Ленінський ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову про звільнення з –під арешту вказаний в рішенні суду автотранспорт, яку направлено для виконання лише до МРЕВ, але як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09.09.2010 записами № № 11, 12, 13 від 12.09.2006 на автомобіль MAN, модель 19.464, 2000 року випуску, автомобіль VOLVO, моделі FH 12, 1999 року випуску., напівпричіп (рефрежиратор) LATRE, модель OC 3887 G, 2001 року випуску. державним виконавцем накладено арешт та даний арешт до теперішнього часу державними виконавцями не знімався.

Позивач 05.12.2007 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови від 19.09.2007 про звільнення з-під арешту автотранспорту за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська щодо визнання права власності за ТОВ „Діалогбанк”.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2008 у справі № 2а-3197/08 позовну заяву ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” задоволено, постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 19.09.2007 про звільнення з - під арешту автомобілю LATRE, модель OC 3887 G, 2001 року випуску, реєстраційний номер16531 АМ; автомобілю MAN, модель 19.464, 2000 року випуску, реєстраційний номер 13777 АР, автомобілю VOLVO, моделі FH 12, 1999 року випуску, реєстраційний номер 13778 АР, автомобілю VOLVO, моделі FH 12, 2000 року випуску, реєстраційний номер 13888 АР скасовано(а.с.48-50,том 1).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2008 у справі № 22-а-6231/08 залишено без змін(а.с.52-54,том 1).

Також, 15.07.2008 року до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надійшло повідомлення з ВРЕР ДАІ м. Луганська з якого було встановлено, що на транспортні засоби ТПТ „Транс-Ніка” накладено арешт СВ Луганського ГУ УМВС від 29.05.2007 року.

Матеріали справи підтверджено, що державним виконавцем постанова про звільнення майна боржника з –під арешту винесена 19.09.2007, а згідно документів виконавчого провадження вбачається, що ще до винесення даної постанови працівниками СВ Луганського ГУ УМВС було винесено постанову про арешт транспортних засобів від 29.05.2007.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2006 у справі № 2о-89/2006 встановлено належність на праві власності транспортних засобів за ТОВ «Діалогбанк» та згідно з постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2007 у справі № 2а-211/07 Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області зобов’язано зняти з обліку належні ТОВ «Діалогбанк» транспортні засоби серед яких знаходяться: LATRE, держаний номер 16531 АМ, 2001 року випуску.; MAN, держаний номер 13777 АР, 2000 року випуску; WOLVO, держаний номер 13778АР, 1999 року випуску.

На підставі даної постанови було видано виконавчий лист про зобов’язання Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області зняти з обліку належні ТОВ «Діалогбанк»транспортні засоби, який 19.09.2007 зданий до канцелярії УДАЇ УМВС України в Луганській області.

Тобто, даний виконавчий лист 19.09.2007 вже було здано до канцелярії УМВС України в Луганській області (постанова про звільнення майна з –під арешту від 19.09.2007 в цей час була винесена).

           Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб органів ДВС на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди не встановлений. Але позиція Президії Вищого господарського суду України, наведена зокрема у рекомендаціях від 29.12.07 № 04-5/239 „ Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 № 02-5/215 передбачає, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб органів ДВС на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування та відповідно до вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст. 1166 ЦК України, на відповідача покладається обов’язок доводити відсутність своєї вини, але зі змісту статті не вбачається, що позивач звільняється від обов’язку доводити решту умов цивільної відповідальності, так як, за теорією цивільного права, умовами цивільно-прававої відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи:

·          шкода,

·          протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду,

·          причинний зв’язок між противною поведінкою та шкодою,

·          вина.

                    Для настання відповідальності необхідно наявність всіх чотирьох умов.

Збитки заподіянні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі повинні бути факти неправомірних дій державного виконавця при виконанні виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, причому належним доказом неправомірності дій має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків.

Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відповідно до п. 4.7 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення) міськрайонний відділ державної виконавчої служби є юридичною особою та відповідно до п. 4.6 даного Положення відділ утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто є окремою неприбутковою юридичною особою.

Позивач у своєму позові посилається на ст. 1173 ЦК України, хоча нормою даної статті передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Нормами ст. 176 ЦК України передбачено, що юридичні особи створені державою не відповідають за її зобов’язаннями.

Відповідно до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер та відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійснені виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню, в порядку передбаченому законом та вимогами Закону України «Про державну виконавчу службу», а саме ст. 11 передбачено, що шкода заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.

Відповідно до п. 9 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду слід враховувати, що для висновку про наявність безпосередньо причинного зв‘язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого. Під час розгляду справи необхідно встановити, чи могло бути таке рішення фактично виконано в момент його пред‘явлення до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в рішенні, чи не було це майно обтяжене іншим зобов‘язанням, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника.

З вище викладеного та на підставі наявних доказів вбачається, що на момент надходження виконавчого документу на виконання, майна вказаного у виконавчому документі в наявності у боржника не було, та воно було оголошено у розшук. Окрім того, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2006 суду встановлено, що майно вказане у виконавчому документі визнано на праві власності за ТОВ «Діалогбанк», а тому боржнику за виконавчим документом не належить. Також вказане рішення суду набрало законної сили та позивачем не оскаржувалось.

Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2008 року скасовує постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС Луганського міського управління юстиції від 19.09.2007р. про зняття арешту. Відповідачем -1 вказана постанова суду виконана, 09.07.2008 винесено постанову про арешт транспортних засобів ПТП „Транс-Ніка”.

Посилання позивача на те, що він був зобов’язаний формувати резервний фонд, на покриття непередбачених збитків, судом не приймається, оскільки це не свідчить про спричинення йому збитків, вказний фонд обов’язково має створюватися у разі надання кредиту банком, тобто позивач обов’язково страхує себе від можливих збитків, притаманних банківській діяльності.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Так, сторони зобов’язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача, як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Також, слід зазначити, що позивачем не використані усі можливості щодо стягнення суми боргу з фізичної особи Камардіна М.А., а саме не лише за рахунок майна, що було предметом застави за Договором кредиту, а і за рахунок іншого, належного йому майна.

Доводи позивача викладені у позовній заяві не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи.

З наведеного вбачається, що докази протиправної поведінки відповідача - 2 , яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що докази вини відповідача-2., як підстави для настання цивільно –правової відповідальності, в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків в сумі 532099 грн. 35 коп. в матеріалах справи відсутні.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем до стягнення збитків у розмірі 532099 грн. 35 коп. спричинених відповідачем-2, у зв’язку з понесенням позивачем встановленого законом порядку визначення збитків та розміру збитків.

За таких підстав суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,1166 ЦК України, ст.ст.22, 44,49,82,84,85 ГПК України, суд

вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –11.10.2010 .

Суддя                                                                                 Г.М. Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева

.