Рішення № 11806611, 19.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р. Справа № 26/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М. ,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.

розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Державного міського підприємства "Івано-

Франківськтеплокомуненерго"

вул. Б.Хмельницького, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76007

про стягнення основного боргу в розмірі 17 952 425,19 грн.; пені - 1 728 728,78 грн.; суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 2 701 610,34 грн.; 3% - річних від основного боргу - 827 038,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Карук О.О. - представник, (довіреність №41/10 від 15.07.10);

від відповідача: Бабій С.В. - юрисконсульт 1 категорії юридичного відділу, (довіреність № 660-2/10 від 15.09.10)

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулась Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії НАК “Нафтогаз України” із позовною заявою (вх.№3870 від 25.08.10) до Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго” про стягнення основного боргу в розмірі 17 952 425,19 грн.; пені - 1 728 728,78 грн.; суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 2 701 610,34 грн.; 3% - річних від основного боргу - 827 038,64 грн.

Ухвалою суду від 27.08.10 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 14.09.10.

В судове засідання 14.09.10 представник відповідача не з'явився, однак надіслав суду заяву з клопотанням про відкладення (вх.№7165 від 14.09.10).

Ухвалою суду від 14.09.10 розгляд справи було відкладено на 05.10.10.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що у відповідності до договору на постачання природного газу 06/08-1827ТЕ-15 відповідачу було поставлено природний газ на суму 48 304 905,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, однак відповідачем оплачено тільки 30 352 480,00 грн., внаслідок чого на даний час існує заборгованість в сумі 17 952 425,19 грн. На суму заборгованості у відповідності до чинного законодавства та умов договору було нараховано пеню в розмірі 1 728 728,78 грн., інфляційні втрати на суму 2 701 610,34 грн. та 3% - річних від основного боргу - 827 038,64 грн.

Представник відповідача проти позову заперечувала, про що подала відзив на позов, посилаючись на протиправність нарахування пені та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.10.10 розгляд справи було відкладено на 19.10.10.

В судовому засіданні 19.10.10 представники сторін підтримали позицію, висловлену у попередньому засіданні, окрім того представником відповідача було подано альтернативний розрахунок суми, на яку збільшився борг з врахуванням індексу інфляції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі, вислухавши пояснення сторін, суд встановив, що між сторонами 29.09.08 було підписано договір №06/08-1827ТЕ-15 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі -Договір). Відповідно до п.1.1 цього Договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника і оплатити природний газ (а.с.12).

Визначення обсягів та ціни газу здійснювалось відповідно до ст. 2 та ст. 5 Договору (а.с.12 і 15), а також додатковими угодами №1 від 05.11.08 (а.с.19,20), №2 від 24.12.08 (а.с.21) та №3 від 14.04.08 (а.с.22). Відповідно до п.6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.24-35), відповідачу впродовж жовтня-грудня 2008 року та січня-вересня 2009 року було поставлено природний газ на суму 48 304 905,19 грн. Відповідачем була проведена часткова оплата отриманого природного газу в сумі 30 352 480,00 грн. Відповідно сума заборгованості станом на 01.07.10 становить 17 952 425,19 грн. (а.с.42).

Слід відзначити, що відповідач, заперечуючи проти позову, не спростовує та не заперечує суму основного боргу. Одночасно відповідачем не було подано доказів, що підтверджують сплату заявленої в позові заборгованості в повному чи частковому розмірі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши докази у справі, що доводять наявність заборгованості відповідача у розмірі, заявленому до стягнення позивачем, всесторонньо дослідивши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 17 952 425,19 грн. слід задоволити.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманих обсягів природного газу покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі вищевикладених умов Договору позивачем було нараховано пеню на суму основної заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення 6 місяців, що передує зверненню до суду, в розмірі 1 728 728,78 грн.

Відповідач заперечує щодо нарахування пені, посилаючись на положення с.5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, відповідно до яких на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Відповідачем подано перелік діючих угод на реструктуризацію заборгованості за теплопостачання станом на 17.08.10 (а.с.57-63) на загальну суму 1 744 231,17 грн.

Оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача про неправомірність нарахування пені позивачем. Судом прийнято до уваги те, що відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” пеня не нараховується тільки на суму реструктуризованої заборгованості. Оскільки сума реструктуризованої відповідачем заборгованості становить 1 744 231,17 грн., а сума основної заборгованості перед позивачем становить 17 952 425,19 грн., пеня може бути нарахована на всю суму нереструктуризованої заборгованості.

Одночасно при розгляді вимоги позивача щодо стягнення пені на суму основного боргу судом прийнято рішення про зменшення суми пені до 172 872,00 грн., що становить 10% від заявленого позивачем розміру пені, на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.44) та довідки з ЄДРПОУ (а.с.66), Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари та гарячої води.

Відповідно до довідки, наданої відповідачем (а.с.64), станом на 01.09.10 заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання фізичних осіб перед ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” становить 30 675 015,45 грн. Заборгованість перед позивачем виникла з Договору, яким передбачено постачання природного газу саме для потреб населення з опалення та газопостачання, при цьому судом враховано те, що відповідачем в порядку розрахунків за даним договором було сплачено позивачу 30 352 480 грн.

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" відповідач на дану заборгованість не має права нараховувати пеню, а тому пеня сплачена позивачу буде прямим збитком для відповідача.

Відповідно п.4 ст. 2 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" державна політика в сфері житлово –комунальних послуг базується на принципі регулювання цін /тарифів на ці послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально–економічного розвитку, природних особливостей регіону і технічних можливостей.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Однак тарифи на теплову енергію в Україні встановлені нижче собівартості послуг, у зв’язку з чим не забезпечується належний рівень рентабельності.

Тобто, виходячи з викладеного, майновий стан боржника є незадовільним, має місце складне фінансове становище боржника, яке виникло не з його вини, внаслідок чого ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” не в змозі своєчасно розрахуватись за поставлений природний газ.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зменшити суму пені нарахованої позивачем до 172 872,00 грн., оскільки існують виключні обставини, а саме: відповідач є комунальним підприємством, єдиним постачальником теплової енергії в місті, який здійснює свою діяльність в інтересах держави та населення, заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з неплатоспроможністю населення, сплата пені значно погіршить фінансове становище відповідача; даний випадок є винятковим та таким, що дає право на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, оскільки судом враховані матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан і ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Слід визнати обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки така вимога заявлена на підставі закону та Договору.

Відповідно до п.7.1. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує щодо розміру нарахованої позивачем суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, оскільки така сума розрахована тільки за період з листопада 2008 року до березня 2010 року, а тому подав альтернативний розрахунок суми інфляційних втрат в розмірі 2 423 623,96 грн. (а.с.73).

Виходячи із змісту статті 625 Цивільного кодексу України суд відзначає, що боржник повинен сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на вимогу кредитора. Однак, оскільки позивач вимагає сплатити інфляційні втрати не за весь час прострочення, а за певний його період, то таку вимогу слід задовольнити.

При розгляді питання про розподіл судових витрат суд керувався положеннями ч.4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин судові витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526,629,624,625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193,233 Господарського кодексу України, Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, Законом України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", Законом України "Про житлово - комунальні послуги", Законом України “Про теплопостачання” ст.ст. 49, 82-84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "ІваноФранківськтеплокомуненерго" про стягнення основного боргу в розмірі 17 952 425,19 грн.; пені - 1 728 728,78 грн.; суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 2701 610,34 грн.; 3% - річних від основного боргу - 827 038,64 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" ( вул. Б.Хмельницького, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76007)і.к.03346058 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) і.к.31301827 17 952 425,19 грн. (сімнадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять п'ять гривень 19 коп.) основного боргу, 172 872,00 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.) пені, 2 701 610,34 грн.(два мільйони сімсот одну тисячу шістсот десять гривень 34 коп.) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 827 038,64 грн.(вісімсот двадцять сім тисяч тридцять вісім гривень 64 коп.) суми 3% річних, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) суми державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кобрин О.М.

повне рішення складено 22.10.10