Рішення № 11806571, 18.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 р. Справа № 26/9 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М.,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

АДРЕСА_2

про стягнення орендної плати в сумі 43 871,46 грн. та пені в сумі 4 459,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Тарановська І.Я. - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу, (довіреність №1299/01-17/076 від 13.07.10);

від відповідача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність реєстр. №1071 від 16.09.10).

ВСТАНОВИВ: на розгляд господарського суду Івано-Франківської області подано позовну заяву (вх. № 3831 від 19.08.10) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення орендної плати в сумі 43 871,45 грн. та пені в сумі 4 459,86 грн.

Ухвалою суду від 25.08.10 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.09.10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на те, що в період з лютого по липень 2009 року відповідачем не сплачено орендну плату за користування приміщенням, яка була нарахована по договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2523 від 28.01.05, який вважався продовженим на підставі ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно на суму заборгованості по орендній платі в розмірі 43 871,46 грн. було нараховано пеню в сумі 4 459,86 грн.

Представник відповідача не з'явився, однак подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 22.09.10.

В зв'язку з необхідністю витребування документів ухвалою суду від 22.09.10 розгляд справи було відкладено на 05.10.10.

В судове засідання 05.10.10 представники сторін не з'явилися, а тому ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 18.10.10.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та надала витребувані судом документи.

Представник відповідача подав відзив на позов і в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на неможливість використовувати приміщення за призначенням, оскільки воно було предметом спору у кримінальній справі, а тому відповідно до ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України починаючи з лютого 2009 року він звільнений від плати за користування таким майном.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2523 від 28.01.05 (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 42,2 кв.м, розташовані на першому поверсі в будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 3, який знаходиться на балансі ЖЕО-9 (а.с.8). Відповідно до пункту 2.1. Договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає після укладення цього Договору в порядку, встановленому чинним законодавством, з моменту державної реєстрації цього Договору та підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень. Акт приймання-передачі приміщень був підписаний сторонами 28.01.05. (а.с.13).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата за орендовані приміщення визначається на підставі “Методики розрахунку використання плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська”. Додатком №1 до Договору визначений розрахунок місячного розміру орендної плати за оренду нежитлових приміщень (а.с.12), відповідно до якого за перший місяць оренди встановлено орендну плату в розмірі 406,11 грн. без ПДВ. Відповідно до пункту 3.2. Договору розмір місячної орендної плати, яку повинен сплачувати орендар за кожний наступний місяць оренди, визначається згідно вказаного додатку шляхом множення розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць оренди.

Відповідно до пункту 6.1. Договору (а.с.10) термін дії Договору встановлено до 31.12.05. Пізніше строк дії Договору сторонами неодноразово продовжувався шляхом укладання угод про внесення змін до Договору, зокрема:

- угодою №УО-2523-2 від 22.12.05 термін дії продовжено до 30.11.06 (а.с.16);

- угодою №УО-2523-3 від 17.11.06 термін дії продовжено до 31.10.07 (а.с.17);

- угодою №УО-2523-4 від 16.10.07 термін дії продовжено до 31.10.2008 (а.с.18).

10.12.07 сторонами шляхом укладення угоди №УО-2523-5 (а.с.20) було погоджено місячний розмір орендної плати в розмірі 4 708,87 грн. без ПДВ згідно нового розрахунку місячного розміру орендної плати (а.с.21).

Як встановлено судом, вказаний Договір оренди нежитлових приміщень був предметом спору у справі №9/80 за позовом ТзОВ “Гостинець” до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди №ДО-2523 від 28.01.05 нежитлових приміщень. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.09 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 23.06.09 було скасовано рішення першої інстанції та прийнято нове рішення, яким було визнано укладений між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 договір оренди №ДО-2523 від 28.01.05 нежитлових приміщень недійсним, припинивши його дію на майбутнє (а.с.59). Постановою Вищого господарського суду у справі №9/80 від 25.11.09 постанову Львівського апеляційного господарського суду було скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін (а.с.53).

Таким чином, дійсність та правомірність Договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2523 від 28.01.05 підтверджена висновками судів по справі №9/80, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Як зазначає позивач, зважаючи на те, що Договір був предметом спору, який розглядався в судовому порядку, ним було прийнято рішення про продовження терміну оренди приміщення після 31.10.08 тільки на час вирішення по суті справи №9/80. Відповідне рішення виконкому Івано-Франківської міської ради було прийнято 21.10.08 №486, пункт 1.7 (а.с.22-23). Однак дане рішення було скасовано самим позивачем 22.12.08 на виконання протесту заступника прокурора міста Івано-Франківська А.Новосельського від 28.11.08 №208-с04 (а.с.24).

Як стверджує представник позивача, незважаючи на прийняті рішення, відповідач продовжував використовувати приміщення, а позивач не вимагав звільнити приміщення і не заперечував проти використання приміщення відповідачем. Представник відповідача підтвердив вказані факти, зазначивши при цьому, що ні позивач, ні відповідач не звертались один до одного стосовно припинення оренди, орендна плата сплачувалась вчасно згідно виставлених позивачем рахунків до лютого 2009 року.

За таких обставин, позивач вважає Договір оренди продовженим на підставі ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідач у своєму запереченні на позов дане твердження не оспорює.

З'ясувавши дійсні обставини справи, проаналізувавши доводи сторін, суд приходить до висновку про те, що Договір оренди нежитлового приміщення №ДО-2523, укладений сторонами 28.01.05, слід вважати продовженим з 31.10.2008, зважаючи на наступне.

Правове регулювання орендних відносин в Україні здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, зокрема глави 58, та інших нормативних актів, що містять спеціальні та деталізуючі положення в залежності від виду майна, що передається в найм.

Приміщення, які були передані в оренду відповідачу, належать до комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, перебувають на балансі ЖЕО-9. На підтвердження цього факту на вимогу суду позивачем було подано копію ухвали Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 15.09.93 “Про затвердження державного майна, що належить до комунальної власності Івано-Франківської ради народних депутатів” (а.с.62-70), відповідно до пункту 15 розділу ІІІ якого до комунальної власності належать ЖЕО№1-9, а також Акт передачі документації на нежитлові приміщення, які знаходяться в оренді на 01.01.96 (а.с.61), відповідно до якого Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська було передано документи по оренді приміщення по вул. Комарова (колишня назва вулиці Шашкевича),3, яке на той час перебувало в оренді АТ “Світлиця”.

За таких обставин, до орендних відносин, що склались між сторонами, слід застосовувати положення Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.

Відповідно до ч.2 ст. 17 даного Закону передбачено, що у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, після закінчення строку оренди, вказаного у Договорі, а саме 31.10.08., позивач не звертався до відповідача щодо припинення оренди, а відповідач продовжував користуватись приміщенням, сплачувати орендну плату і також не повідомляв про припинення договору оренди, а тому Договір оренди нежитлового приміщення №ДО-2523, укладений сторонами 28.01.05, вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

За користування приміщенням у 2009 році, а саме у період з 01.01.09 по 28.07.09, позивачем здійснено нарахування орендної плати в сумі 56 894,58 грн., з них відповідачем оплачено 13 023,09 грн.

При визначенні кінцевого терміну використання приміщення відповідачем - 28.07.09 - позивач посилається на Акт державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійника В.Б. від 28.07.09 (а.с.25). Даний Акт був складений при примусовому виконанні виконавчого листа №1-13, виданого 04.09.07 Галицьким районним судом м. Львова, в якому вказано: “Повернути ТзОВ “Гостинець”, як законному володільцю приміщення ДП “Троянда” ЗАТ “Світлиця” по вул. Шашкевича, 3 в м. Івано-Франківську, яке передане на зберігання адвокату ОСОБА_7 09 квітня 2004 року”.

Даним Актом підтверджуються наступні обставини, що мають значення для справи:

- відбулась передача приміщень по вул. Шашкевича,3, які згідно Договору оренди використовувались відповідачем, ТзОВ "Гостинець";

- при передачі приміщення були присутні представник позивача і відповідач;

- станом на 28.07.09 приміщення було вивільнено відповідачем, оскільки в ньому знаходились тільки речі, які є невід'ємними від самого приміщення.

Відповідно до п.2.4 Договору передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення дії цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноважними представниками орендаря і орендодавця. Відповідно до п.3.3 Договору нарахування орендної плати за орендовані приміщення проводиться з дня підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщень від орендодавця до орендаря і закінчується днем коли сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщень від орендаря до орендодавця.

Як встановлено судом, всупереч умовам договору сторонами не було підписано Акту приймання-передачі приміщень від орендаря до орендодавця і жодна із сторін не зверталась письмово із такою вимогою.

За таких обставин, суд приймає до уваги Акт державного виконавця від 28.07.09 про передачу приміщення ТзОВ “Гостинець” як доказ того, що відповідач після 28.07.09 не користувався приміщенням по вул.Шашкевича,3.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що він уже з лютого 2009 року був позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки воно було предметом спору по кримінальній справі. Зокрема, 07.08.07 ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області при перегляді вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року було постановлено рішення, яким зобов'язано повернути ТОВ “Гостинець” приміщення по вул. Шашкевича, 3 в м. Івано-Франківську, яке було передане на зберігання адвокату ОСОБА_7 09.04.04. На підставі даної ухвали Галицьким районним судом було видано виконавчий лист№1-13 від 04.09.07.

Оскільки приміщення, яке за даним рішенням підлягає поверненню ТзОВ “Гостинець”, перебувало в оренді підприємця ОСОБА_3, державний виконавець Олійник В.Б. звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду від 11-14 травня 2007 року.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 30.01.09 по справі №4-407/2008 (а.с.82-84) було визначено порядок виконання вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 07.08.07 шляхом передачі нежитлового приміщення по вул. Шашкевича,3 у м. Івано-Франківську законному володільцю - Товариству з обмеженою відповідальністю “Гостинець”, звільнивши при цьому дане нежитлове приміщення від майна та речей будь-яких інших осіб, що його займають.

На думку відповідача, зазначені обставини унеможливили використання приміщень підприємцем ОСОБА_3 в господарській діяльності з початку лютого 2009 року. Представник відповідача стверджує, що підприємець ОСОБА_3 звільнив приміщення від своїх речей ще в лютому 2009 року і відповідно в подальшому не оплачував орендну плату.

Суд відзначає, що твердження відповідача про те, що ним було вивільнено орендоване приміщення в лютому 2009 року, не підтверджуються жодними доказами. Окрім того, як встановлено судом, відповідач при вивільненні приміщення не звертався до позивача стосовно передачі приміщення чи з будь-якими повідомленнями про неможливість його використання та припинення оплати. При цьому в матеріалах справи міститься копія листа Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська від 16.04.09 №ФКВ-05/758, надісланого відповідачу 16.04.09 (а.с.34) із вимогою щодо сплати заборгованості по орендній платі в сумі 15 537,94 грн. Даний лист залишився без відповіді та без задоволення зі сторони відповідача.

В обґрунтування своїх дій щодо неоплати орендної плати відповідач посилається на ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Такими обставинами відповідач вважає той факт, що орендовані приміщення з 2007 року перебували в спорі і за наслідком такого спору 30.01.09 відповідач втратив фізичну можливість за незалежних від нього обставин належним чином використовувати приміщення.

Оцінюючи в сукупності усі докази та дійсні обставини справи, враховуючи положення ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що наявність спору, який вирішується в судовому порядку, стосовно орендованого приміщення не є перешкодою для фактичного використання приміщення. Орендоване приміщення підлягало поверненню ТзОВ “Гостинець” за ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 07.08.07, однак впродовж 2007-2009 років використовувалось позивачем безперешкодно. Не змінює цього висновку також і той факт, що відповідно до постанови Галицького районного суду від 30.01.09 по справі №4-407/2008, яким роз'яснено порядок виконання вищезазначеної ухвали, орендоване приміщення підлягало звільненню від майна і речей будь-яких осіб, які його займають при передачі ТзОВ “Гостинець”, адже дана постанова відповідачем оскаржувалась в апеляційному порядку і фактично передача була проведена 28.07.09. На підтвердження того факту, що примусове виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 30.01.09 відкладалось, позивачем подано постанову державного виконавця Олійника В.Б. про відкладення провадження виконавчих дій від 20.05.09 (а.с.76), в якій як причину відкладення вказано заяву підприємця ОСОБА_3 про оскарження ним вказаної постанови.

Отже, зазначені обставини не зумовлюють фізичної неможливості використання приміщення через недоліки самого майна чи дії орендодавця або інших осіб, що створюють фізичні перешкоди у користуванні майном. Зазначені обставини підтверджують тільки той факт, що відповідач знав і був попереджений про те, що орендовані ним приміщення підлягають передачі іншій особі. Відповідач належним чином підготувався до передачі приміщення, яка була здійснена 28.07.09 у його присутності, попередньо звільнивши приміщення від власних речей, однак підтвердження того, що це було зроблено ще в лютому 2009 року не надав.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.3 ст. 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За наведених обставин, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по орендній платі згідно Договору оренди нежитлового приміщення №ДО-2523 від 28.01.05 в сумі 43 871,46 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача по стягненню пені слід зазначити наступне.

Відповідно до п.5.1.1 за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує на рахунок Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перевірці розміру нарахованої позивачем суми пені у відповідності до положень ст. 232 Господарського кодексу України судом встановлено інший розмір пені, а саме 4 638,76 грн. Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі меншій, ніж та, що підрахована судом, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення пені саме в сумі 4 459,86 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Як встановлено судом, позивачем було сплачено державне мито згідно платіжного доручення №408 від 25.06.10 в сумі 502 грн. Ціна позову складає 48 331,32 грн. Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується в розмірі 1% ціни позову. Відповідно сума державного мита у даній справі має становити 483,31 грн. Відповідно до ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито” у випадку внесення суми державного мита у розмірі більшому, ніж це передбачено законодавством, різниця підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

За таких обставин, сума сплаченого державного мита в розмірі 18,69 грн. підлягає до повернення позивачу як така, що сплачена у розмірі більшому ніж це передбачено законодавством.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.549, 624, 759, 762, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення орендної плати в сумі 43 871,46 грн. та пені в сумі 4 459,86 задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 76018) і.к. НОМЕР_1 на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018) і.к. 04054346 заборгованість по орендній платі у сумі 43 871,46 грн. (сорок три тисячі вісімсот сімдесят одну гривню 46 коп.), 4 459,86 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 86 коп.) пені, 483,31 грн. (чотириста вісімдесят три гривні 31 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКобрин О. М.

повне рішення складено 21.10.10