Рішення № 11806390, 15.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 р. Справа № 2/74 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М.

при секретарі судового засідання Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ВАТ "Миронівський хлібопродукт" вул.Елеваторна,1, м.Миронівка, Миронівський район, Київська область,08800

поштова адреса: м.Київ, вул. Заболотного ,158

до відповідача Приватного підприємства "Аріон-ІФ" вул. Г. Мазепи, 167, корпус 5., кв. 39, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 48683,71 грн. заборгованості.

представники сторін: не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№3311 від 16.07.10 про стягнення з відповідача 48683,71 грн. боргу, в тому числі 39116,76 грн. основного боргу, 9409,73 грн. пені та 157,22 грн. 3% річних за період з 03.03.10 по 26.08.10.

Представник позивача в засідання суду не з"явився, однак в засіданні суду 07.09.10 позов підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №15 від 01.06.09.

27.09.10 позивач направив до суду заяву за Вх.№7455 від 27.09.10. в якій просив розглядати справу без участі його представника, а також довідку за Вх.№2456 (а.с.55) за підписом головного бухгалтера про те, що заборгованість відповідача станом на 21.09.10 становить 35384,37 грн.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, хоча про дату, час та міце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 19.07.10, від 17.09.10 та від 30.09.10. Ухвала суду від 19.07.10 повернута відділенням поштового зв"язку з відміткою "за терміном зберігання", докази вручення ухвал від 17.09.10 та від 30.09.10 у суду відсутні, хоча вони були направлені відповідачу за місцем його реєстрації, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №001762 (а.с.42).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (витяг про включення відповідача в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №001762).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

01.06.09 між сторонами було укладено договір поставки №15, згідно якого Постачальник зобов"язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, заначених у накладних (товаро-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію.

Відповідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39116,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними (а.с.19-27), які підписана і скріплені круглими печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань .

Відповідно до умов п.2.3 Договору Покупець (відповідач) зобов"язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію товару протягом 7 календарних днів з моменту поставки, чого він не зробив чим порушив умови вказаного договору.

Заборгованість відповідача підтверджується актом звірки сторін станом на 31.08.09 в сумі 39188,06 грн., який підписаний і скріплений круглими печатками обох сторін (а.с.40).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи довідку позивача за Вх.№2456 (а.с.55), до стягнення підлягає основний борг в сумі 35384,37 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю вимог.

На час розгляду справи в суді відповідачем не подано доказу повної оплати суми боргу за поставлений товар, а саме 35384,37 грн., тому суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 157,22 грн. 3% річних та частково обгрунтованою вимога щодо стягнення 9409,73 грн. пені та з врахуванням наступного:

Статтею 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочку оплати за цим договором, в тому числі за п.4.11, Покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. .

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак в ст.3 цього закону вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведено обгрунтований розмір пені становитиме 2647,26 грн. В решті стягнення пені відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 35384,37 грн. основного боргу, 2647,26 грн. пені та 157,22 грн. 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 381,88 грн. державного мита та 185,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов ВАТ "Миронівський хлібопродукт" до Приватного підприємства "Аріон-ІФ" про стягнення 48683,71 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Аріон-ІФ" вул. Г. Мазепи, 167, корпус 5., кв. 39, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 36321497) на користь ВАТ "Миронівський хлібопродукт" вул.Елеваторна,1, м.Миронівка, Миронівський район, Київська область,08800 поштова адреса: м.Київ, вул. Заболотного ,158 (код 25412361) –35384 (тридцять п"ять тисяч триста вісімдесять чотири) гривні 37 коп. основного боргу, 2647 (дві тисячі шістост сорок сім) гривень 26 коп. пені, 157 (сто п"ятдесять сім) гривень 22 коп. 3% річних, 381 (триста вісімдесять одну) гривню 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 185 (сто вісімдесять п"ять) гривень 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 3732,39 грн. основного боргу та 6762,47 грн. пені відмовити за безпідставністю вимог.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Повне рішення складено 20.10.10