Вирок № 118055767, 25.03.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2589/23

Провадження № 1-кп/366/94/24

В И Р О К

Іменем України

25 березня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 1202311000000618 від 08.07.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 (головний сержант роти вогневої підтримки, учасника бойових дій, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в силу ст. 89 КК України раніше не судимий у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 286-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що водій ОСОБА_4 , допускаючи неуважність та не переконавшись у безпечності руху, маючи технічну можливість уникнення ДТП, 07.07.2023 року о 23 годині 10 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки EGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , та рухаючись проїзною частиною по АДРЕСА_2 , P в порушення вимог п. п. 1,5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.1, 12.9 «б» ПДР України, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, ОСОБА_4 не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив максимально дозволену швидкість в населеному пункті. Рухаючись зі швидкістю 70 км/год, ОСОБА_4 не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини - на праве узбіччя, де здійснив зіткнення зі стовбуром дерева.

В результаті ДТП пасажири автомобіля марки PEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинили на місці події.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа з крововиливами під м`які мозкові оболонки, численних переломів кісток скелету з пошкодженнями лівої легені, печінки, селезінки, правої нирки, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень серцево-судинною недостатністю, шоковою реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді повної травматичної ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні пахової складки та правого колінного суглобу; повної травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівої гомілки; повного перелому хребтового стовпа з повним розривом спинного мозку на рівні між тілами 11 та 12 грудних хребців, повного розриву аорти, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень, серцево-судинною недостатністю, шоковою реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, 2.3 б, 2.9 а, 10.1, 12.1, 12.9 б ПДР України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді загибелі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.

За результатми судового розгляду, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, а саме в частині того, що він сів за кермо автомобіля у стані алкогольного сп`яніння. Шодо причин та умов виникнення ДТП, то ОСОБА_4 зазначив, що все відбулось не з його вини, а внаслідок необережних дій пасажира, яка вдарила його по рукам щоб він ненароком не наїхав на зайця, який вибіг на дорогу попереду автомобіля.

В той же час, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово наголошував на тому, що він повністю визнає свою вину, щиро розкаюється, навіть попросив вибачення перед потерпілими (на стадії судових дебатів), однак відразу після цих слів говорив, що потерпіла яка сиділа на передньому пасажирському сидінні вдарила його по руках, як наслідок він не впорався з керуванням.

Пред`явлені до нього потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 цивільні позови про відшкодування моральної, матеріальної шкоди та шкоди по втраті годувальника визнав частково, вказавши на те, що суми відшкодування за великі, він не працює та перебуває під вартою, має на утриманні дитину, не має друзів - олігархів. При наявності у нього коштів, по троху буде допомагати потерпілим.

За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим у скоєному, його винуватість у вчиненому підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілих, свідків та дослідженими судом письмовими доказами:

-Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 , показав суду, що ні з потерпілими ні з обвинуваченим не знайомий, стосунків не підтримував. 07.07.2023 року він та ще 5 (п`ять) військовослужбовців відпочивали в будинку біля командного пункту в с. Луговики. Почув гуркіт машини та глухий звук удару, після чого всі вибігли на вулицю, та на відстані 40-50 метрів від повороту на с. Зелена Поляна побачили білий автомобіль марки ПЕЖО, який обійняв дерево. Коли підбігли до машини, хтось почав знімати клеми з акумулятора, а він та ОСОБА_14 почали виламувати водійські дверцята, щоб звільнити водія, як потім з`ясувалось - ОСОБА_15 . Коли вони витягли водія ( ОСОБА_15 ) з автомобіля, останній відійшов та присів під деревом. В подальшому побачили жінку на передньому пасажирському сидінні, яка була при смерті, а іншу жінку знайшли лише через 20 хвилин біля паркану в 4-5 метрах від машини. В подальшому на шум почали збігатись люди, в той час як ОСОБА_15 вирішив залишити місце ДТП та побіг у невідомому напрямку. ОСОБА_15 наздогнали біля приміщення сільської ради. Між тим, він та інші намагалися надати першу невідкладну допомогу пасажиру з переднього сидіння пасажира, перев`язували де бачили кров, але голова жінки не трималась на шиї, шийний хребет був перебитий.

Зокрема, свідок додав, що дорога де сталось ДТП освітлювалась, була сухою.

-Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_16 показав суду, що ні з обвинуваченим ні з потерпілими не знайомий, стосунків не підтримував. Так, на свято ОСОБА_17 , приблизно о 23:30 всі відпочивали в будинку біля командного пункту. Як раптом всі почули гучний шум двигуна автомобіля і удар, на що всі вискочили на дорогу та побачили, що автомобіль обійняв дерево. На цей шум вибігли навіть сусіди - сапери. Приблизившись до автомобіля, побачили, що водій та передній пасажир - заблоковані, а з під капоту йшов сизий дим. Так як в тому місці були проблеми зі зв`язком, він побіг до своєї машини та поїхав на АДРЕСА_3 , де розташовувались медики. Повернувшись, оглянули машину, в якій виявили зброю. Потім встановили охорону по периметру. Вулиця освітлювалась, дорога була сухою. Як на його думку, ДТП сталось у зв`язку з перевищенням швидкості та стану водія.

-Допитаний у судовому засіданні як законний представник неповнолітніх ОСОБА_10 , показав суду, що з обвинуваченим знайомий, але стосунків не підтримував. 03.07.2023 він приїздив до в АДРЕСА_4 на вихідні, після чого поїхав на роботу до м. Києва. 07.07.2023 року, приблизно о 23:30 йому зателефонував брат та повідомив про те що сталося, а вже наступного дня він повернувся до села. На даний час діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають разом з ним, він займається їх вихованням, та перебуває в процесі встановлення опіки над ними, але батьків це аж ніяк не замінить. Позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підтримує в повному обсязі, та просить суд його задовольнити.

-Допитаний у судовому засіданні як потерпіла ОСОБА_18 , показала суду, що з обвинуваченим ОСОБА_4 до ДТП не знайома, стосунків не підтримувала. На початку квітня вона приїздила в с. Рагівка, де бачилась зі своєю сестрою ОСОБА_19 . Коли вона не приїжджає в село, вона тримає зв`язок з рідними через відео зв`язок за допомогою соціальних мереж. 07.07.2023 року чомусь зв`язку з рідними не було. Приблизно о 23:30, коли ймовірно зв`явився зв`язок, їй почали надходити дзвінки від віськовослужбовців, які повідомляли про ДТП за участі її рідних. Приблизно о 03:30 хвилин вона приїхала з АДРЕСА_5 , звідки поїхала на місце ДТП, де побачила ушкоджену машину, та тіла рідних їй людей. Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує, та просить суд задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_18 повністю підтримала думку прокурора та свого представника - адвоката ОСОБА_7 щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання. Крім того, зазначила, що ні в діях, ні в словах обвинуваченого вона не бачить, не те що щирого розкаяння, а взагалі будь-якого розкаяння за вчинене. Так, обвинувачений відшкодував заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, однак в його очах вона не бачить будь-якого розкаяння, але лише спробу уникнути суворого покарання. Обвинувачений за весь час як досудового так і судового слідства не попросив елементарного вибачення за вчинене, не запитав як там неповнолітні діти, які залишились без догляду, уваги, любові, та материнської ласки.

-Витягом з єдиного державного реєстру № 1202311000000618 від08.07.2023 року, відповідно до якого 07.07.2023 року о 23 годині 10 хвилин в с. Луговики, водій ОСОБА_4 , війсьвослужбовець ВЧ НОМЕР_4 - окремого батальйону, головний сержант роти вогневої підтримки , солдат ЗСУ, рухаючись на автомобілі ПЕЖО 607, на заокругленій ділянці дороги не вибрав безпечної швидкості руху, допустив до заносу автомобіль, з подальшим виїздом на праве узбіччя по ходу руху з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева;

-Протоколом огляду місця події з фото таблицею відповідно до якого 08.07.2023 року в АДРЕСА_6 , о 03:52 годні слідчий ОСОБА_20 провів огляд місця події, під час якого (в присутності понятих та спеціаліста) виявив сліди крові як на автомобілі та і біля нього, які належать потерпілим (решта почерку розібрати неможливо);

-Протоколом затримання особи від 08.07.2023 року відповідно до якого, слідчий СУГУ НП в Київській області ОСОБА_20 о 08 годині 30 хвилин, затримав ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України;

-Висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 08.07.2023 року, обвинувачений ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння:

-Висновком експерта (судово-медича токсикологія) № 262, відповідно до якого, дослідження проводили згідно методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем», за результатами якого в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,50% метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

-Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, відповідно до якого, автомобіль марки РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , належить ОСОБА_21 ;

-Постановою про визнання речовими доказами від 08.07.2023 року, відповідно до якої подушку безпеки з керма, праву бокову подушку безпеки, подушку безпеки з переднього пасажирського сидіння, накладку на кермо, змив з коробки перемикання передач, змиви з керма автомобіля, змиви з карти дверей, змиви з карти водійських дверей, поміщено до спеціальних пакетів, визнано речовими доказами та поміщено до камери зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУ НП у Київській області;

-Постановою про визнання речовими доказами від 08.07.2023 року, відповідно до якої автомобіль марки РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , визнано речовим доказом та залишено на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_7 ;

-Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суд м. Києва, ОСОБА_22 від 18.07.2023 року, відповідно до якої, накладено арешт на вилучений 08.07.2023 року під час огляду автомобіль РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_21 ;

-Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суд м. Києва, ОСОБА_22 від 18.07.2023 року, відповідно до якої, накладено арешт на подушку безпеки з керма, праву бокову подушку безпеки, подушку безпеки з переднього пасажирського сидіння, накладку на кермо, змив з коробки перемикання передач, змиви з керма автомобіля, змиви з карти дверей, змиви з карти водійських дверей, поміщено до спеціальних пакетів, із забороною відчуження, розпорядження та користування;

-Висновком експерта № 361 тр. - 2023 р., початок дослідження (10.07.2023) закінчення (17.08.2023), відповідно до якого при судово-токсилогічному дослідженні крові трупа ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт в концентрації - 3,04%;

Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді повної травматичної ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні пахової складки та правого колінного суглоба; повної травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівої гомілки; повного перелому хребтового стовпа з повним розривом спинного мозку на рівні між тілами 11 та 1 грудних хребців, повного розриву аорти, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень, серцево-судинною недостатністю, шоковою реакцією організму;

Вище вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_12 утворилися прижиттєво, на що вказують виражені крововиливи в місцях пошкоджень, та не можна виключити, що вони могли утворитись при ДТП при з`їзді автомобіля в кювет з наступним зіткненням з фіксуючим об`єктом. Беручи до уваги локалізацію та характер пошкоджень, обставини справи, у даному випадку, найбільш вірогідно мало місце травма у салоні автомобіля при перекиданні рухомого автотранспорту. Усі пошкодження ОСОБА_12 утворились від дії тупих твердих предметів внаслідок удару тіла о виступаючі частини салону автомобіля, якими могли бути передня та бокова стійка, передня панель та інше;

-Висновок експерта № 360 тр. - 2023 р., початок дослідження (10.07.2023) закінчення (17.08.2023), відповідно до якого смерть ОСОБА_11 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа з крововиливами під м`які тканини мозкової оболонки, численних переломів кісток скелету з пошкодженням лівої легені, печінки, селезінки, правої нирки, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень, серцево-судинною недостатністю, шоковою реакцією організму. Виявлені при судово-медичному дослідженні труп ОСОБА_11 тілесні ушкодження утворилися прижиттєве, та не можна виключити, що вони могли утворитися при ДТП при з`їзді автомобіля в кювет з наступним зіткненням з фіксуючим об`єктом (деревом). Беручи до уваги локалізацію та характер пошкоджень, обставини справи, у даному випадку, найбільш вірогідно мало місце травма у салоні автомобіля при перекиданні рухомого автотранспорту. Усі пошкодження ОСОБА_11 утворились від дії тупих твердих предметів внаслідок удару тіла о виступаючі частини салону автомобіля, якими могли бути передня та бокова стійка, передня панель та інше;

-Висновком експерта № СЕ-19/111-23/35770-ІТ від 01.08.2023 року, відповідно до якого система робочого гальма автомобіля РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , на момент огляду знаходиться в технічно не справному непрацездатному стані, через руйнування гальмівної трубки ведучої до гальмівного механізму правого заднього колеса. Дана несправність виникла в момент ДТП. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено;

система рульового управління на момент огляду перебуває в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системі рульового керування перед подією, не виявлено;

Елементи підвіски, на момент огляду знаходяться в технічно несправному стані через зміщення та деформацію важелів правого заднього колеса. Дані несправності виникли в результаті ДТП. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

-Протокол слідчого експерименту від 21.07.2023 року та диск з відеозаписом слідчого експерименту, відповідно до якого в с. Луговики в період часу з 20 години 30 хвилин по 22 годину 10 хвилин, слідчий ВРЗуСТ СУ ГУ НП в Київській області, ОСОБА_20 , за участі підозрюваного ОСОБА_23 , захисника - адвоката ОСОБА_24 , у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , з використання мобільного телефону ЕПЛ, провів слідчий експеримент. Під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_4 розповів та показав всі відомі йому обставини ДТП, а саме, що 07.07.2023 року приблизно о 22 годині 30 хвилин він був в АДРЕСА_4 та жінка у якої він винаймав житло - ОСОБА_12 та яка попросила його підвезти її до магазину в АДРЕСА_3 , на що він погодився. Далі він сів за кермо автомобіля ПЕЖО 607, ОСОБА_27 сіла позаду на праве сидіння, а на переднє сидіння сіла дочка ОСОБА_28 - ОСОБА_29 та поїхали в с. З. Поляна. Рухався він зі швидкістю 70 км\год, із увімкненим дальнім світлом фар. Дорога була мокра та не освітлювалась. Рухався він по середині дороги. Проїхавши заокруглення дороги, з правого боку (узбіччя) на дорогу вибіг заєць. Намагаючись уникнути наїзду на зайця, він вивернув кермо праворуч, після чого автомобіль занесло вправу сторону, виїхав на праве узбіччя та правою стороною автомобіля здійснив зіткнення з деревом. До ДТП він випив 150 грамів конь`яку. Протокол слідчого експерименту всім присутнім було прочитано, підписано всіма учасниками, заяв та зауважень на протокол не надійшло;

-Висновок експерта № СЕ-19/111-23/37624-ІТ від 14.08.2023 року, відповідно до якого судовий експерт ОСОБА_30 зробив висновок, що:

1)за даних дорожніх умов, при заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 10.1, 12.1, 12.9 б ПДР України;

2)в заданій дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, технічна можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду полягала у виконанні водієм вимог п. 10.1 та 12.1 ПДР України. При виконанні вимог цих пунктів ПДР України, водій автомобіля РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду на, що у нього не було перешкод технічного характеру;

3)за даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору в діях водія автомобіля вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1, 12.1, 12.9 б ПДР України. Невідповідності у виконанні п. 10.1 та 12.1 ПДР України, в діях водія, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Так, будучи допитаним як обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що в травні місяці 2023 року в будинок в якому проживали ОСОБА_29 та ОСОБА_12 військові в`їхали на машині. З метою відшкодувати заподіяну шкоду, він домовився з начальником роти про відновлювальний ремонт. Сам він проживав в с. Рагівка та майже кожного дня приїздив до будинку потерпілих та контролював хід відновлювальних робіт та під час одного з таких візитів познайомився з ОСОБА_31 . В подальшому ОСОБА_32 запропонувала йому пожити у неї, на що він погодився. Приблизно о 14 годині дня 07 липня 2023 року він вкотре приїхав до будинку ОСОБА_33 , щоб подивитись на хід ремонтних робіт, та побачив, що солдат ОСОБА_34 разом з власницею будинку вживають спиртні напої, на що він сказав Морозу «Сьогодні ти в наряд». Потім він поїхав.

Приблизно о 18:30 він заїхав до магазину, купив продуктів харчування та пляшку горілки «Хортиця», приїхав до ОСОБА_33 та її матері ОСОБА_35 , де разом вживали спиртне. За весь час він випив 400 грамів горілки. Пили вони з 19 до 22 години, поки все не випили. Після цього він прийняв літній душ, вимкнув музику, задрімав. Потім його розбудила мати ОСОБА_33 - ОСОБА_36 , та сказала, що треба поїхати в магазин купити щось на сніданок та до столу, бо до неї мав прийти солдат ОСОБА_34 . Він не відмовився від її пропозиції, одягся, вийшов на двір, сів за кермо, а ОСОБА_36 сіла позаду. Не встигли вони від`їхати, як на дорогу вийшла ОСОБА_32 , закутана в ковдру та сіла на переднє пасажирське сидіння автомобіля та почала сваритися. Поки їхали, вони постійно сварились по дрібницям. Потім на дорогу перед машиною вибіг заєць, і ОСОБА_32 вдарила його по правій руці, від чого машину почало різко зносити вправо і в дерево. Від удару він отримав забій, від чого втратив свідомість, і нічого не пам`ятав. Як видно з історії його хвороби, його доставили в лікарню без свідомості, а тому йому не зрозуміло, яким чином він міг тікати з місця ДТП, та надавати будь-кому будь-яку допомогу.

Зокрема ОСОБА_4 пояснив, що у нього у володінні протягом трьох років перебуває автомобіль марки PEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , який зареєстрований на ОСОБА_37 з м. Київ. Автомобіль завжди був у справному стані, так як він за ним слідкував. Того дня, 07.07.2023 року дорога була сухою, дорога по якій він рухався, йому знайома, оскільки він неодноразово по ній їздив, та не раз збивав зайців на цьому автомобілі. Він вважає себе винним лише у тому, що сів за кермо у нетверезому стані. Про те, що його можуть зупинити працівники поліції, він не переймався, так як за 6 (шість) місяців, які він тут прожив, жодного разу не бачив патрульний автомобіль. ДТП сталось у зв`язку з тим, що ОСОБА_32 вдарила його по руці. Вину визнає частково, а саме в тому, що сів за кермо у стані сп`яніння.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, в судовому засіданні доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 286-1 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель кількох осіб.

Ці докази в силу ст. ст. 85, 86 КПК України суд вважає належними та допустимими, так як вони є достатніми, такими, що взаємодоповнюють один одного, достовірно та поза розумним сумнівом, як того вимагають норми КПК України, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, за критерієм належності, закріпленим уст. 85 КПК України, вони є належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти, а тому покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_4 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.

Тобто, суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і в діях обвинуваченого є склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286 -1 КК України.

З огляду на наведене, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , полягає у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель кількох осіб, яка є елементом складу злочину, відповідальність за вчинення якого встановлена ч. 4 ст. 286-1 КК України.

Із суб`єктивної сторони вина ОСОБА_4 характеризується необережністю у формі злочинної недбалості, оскільки, передбачаючи настання суспiльно-небезпечних наслiдкiв своїх дій, він (обвинувачений) легковажно розраховував на їх запобігання.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 286-1 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати відповідно до ст. 12 КК України як особливо тяжкий злочин.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Судом надано оцінку поведінці обвинуваченого ОСОБА_4 як до вчиненого ним злочину, безпосередньо відразу після вчиненого так і його поведінці під час судового розгляду.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (Згідно постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).

Щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася (За постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

Щире каяття означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві та послідовні покази, які не викликають у суду сумніву, щодо їх добровільності, щирості, правдивості та послідовності, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалась, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене та справедливе покарання, добровільно відшкодовує збитки або усуває завдану шкоду. Такі вчинки та дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи (згідно правової позиції, викладеної у Постанові ККС у складі ВС від 01.02.2022 року, справа № 161/4501/19).

Так, часта зміна показів під час судових засідань в частині безпосередньої причини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у порівнянні з показами, які обвинувачений надавав під час слідчого експерименту, заперечення обвинуваченим спроб втекти з місця ДТП, часткове визнання своєї вини, свідчить лише про спробу уникнути обвинуваченим ОСОБА_4 заслуженого покарання, перекласти відповідальність за наслідки які на стали на загиблу потерпілу ОСОБА_11 .

Таким чином, поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності з усіма матеріалами справи, не може розцінюватись судом як щире каяття. Тому суд не застосовує до ОСОБА_4 обставину - щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України.

Обвставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частиницього Кодексу.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення про призначення покарання із застосуванням статті 69-1 КК у вироку має бути вмотивовано, а таке покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Однак, визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1статті 66 КК (з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. При цьому суди мають перевіряти, чи дійсно особа з`явилася із зізнанням, чи щиро покаялась або активно сприяла розкриттю злочину, чи добровільно відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду вповному обсязі та чи фактично визнає свою вину.

З-поміж іншого, обов`язковою умовою застосування до особи положень ст. 69-1 КК України є добровільне відшкодування завданих збитків або усунення завданої шкоди в повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 хоч і визнав пред`явлені до нього потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 цивільні позови про відшкодування заподіяної моральної шкоди, яку він погоджується відшкодувати при наявності у нього відповідних коштів, однак на час винесення вироку, заподіяної моральної шкоди потерпілим не відшкодував.

Провівши системний аналіз матеріалів справи, суд вважає безпідставними доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо необхідності застосування положень ст. 69-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 286-1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.

При призначенні покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 286-1 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб і характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків, тощо), особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання (за наявності).

Статтею 50 (ч. 1, 2) КК України, передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Також суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.

Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додтримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Винний у скоєнні злочину є ОСОБА_4 є військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 11, Розділу 1, ч. 1 «Загальні обов`язки військовослужбовців» Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року (із змінами та доповненнями - остання зміна № 3161-IX від 28.06.2023), яким затверджено СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.

Відповідно до п. 26, 27, Розділу 1, ч. 1 «Загальні обов`язки військовослужбовців» Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

При призначенні покарання суд бере до уваги, що обинувачений ОСОБА_4 , є учасником бойових дій, діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , неодноразово відзначався та був нагороджений МОУ, відповідно до службової характеристики від 10.08.2018 року на займаній посаді зарекомендував себе як відповідальний, військово-спеціальна підготовка добра, професійний рівень підвищує постійно, відповідально ставиться до виконання поставлених завдань, якісно виконує поставлені завдання, бажає в подальшому проходити службу в ЗСУ; відповідно до консультативних висновків станом на 2022 рік, має ознаки дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта за типом міжхребцевого остеохондрозу, грижі та протрузії дисків, хворіє на гіпертонічну хворобу 1 ступеня; зі слів (письмових пояснень) сусідів за місцем проживання АДРЕСА_8 - ОСОБА_4 характеризується позитивно; згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , 30.05.2023 року ОСОБА_4 уклав шлюб з Боєвою Віолеттою.

Обвинувачений ОСОБА_4 своєю поведінкою під час судового розгляду (визнанням/невизнанням вини, не визнанням позову, спробою перекласти свою вину на потерпілих), повністю перекреслив все те позитивне, викладене в характеристиках про нього, зокрема за місцем служби, проживання, його заслуги перед батьківщиною та могло б вплинути на призначення покарання.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, статус військовослужбовця, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Так, санкція ч. 4 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при засудженні особи за ч. 4 ст. 286-1 КК України, позбавлення права керування транспортним засобом є обов`язковим додатковим покаранням.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що в ст. 55 КК України передбачено, що однією з форм покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є позбавлення права керувати транспортними засобами, без уточнення факту отримання такого права, що свідчить про можливість застосування цього виду покарання і до осіб, які не отримували посвідчення водія.

Крім цього, зі змісту ч. 3 ст. 55 КК України вбачається, що при призначенні позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

З вище наведеного вбачається, що визначене законодавцем у ч. 4 ст. 286-1 КК України додаткове покарання, справедливо обмежує на певний строк можливість особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину щодо безпеки руху та експлуатації транспорту, реалізувати у майбутньому, після відбуття основного покарання, право на керування транспортними засобами.

Провівши системний аналіз законодавчих положень та зваживши на правову позицію, висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справах №753/18479/16-к від 22.05.2018, №171/869/21 від 21.06.2022, суд приходить до висновку, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання, оскільки вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не може знижувати ступінь суспільної небезпеки особи винуватого, який грубо порушив Правила дорожнього руху України, дозволив собі вживати спиртні напої, керувати транспортним засобом і наражати на небезпеку оточуючих осіб, в тому числі учасників дорожнього руху. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху України.

Водночас, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання, засудженому ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 08 липня 2023 року до 25 березня 2024 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з 25 березня 2024 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 129 КПК передбачено, що за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положенням ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Представником потерпілої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_4 на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 874 758,50 грн. (вісімсот сімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят всім грн. п`ятдесят коп.), а також про стягнення на користь Позивача ОСОБА_6 із Співвідповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України ЄДРПОУ НОМЕР_7 грошові кошти в сумі 60 810,00 грн. (шістдесят тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.) у рахунок відшкодування витрат на проведення поховання та грошові кошти в сумі 80 400,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста гривень) в рахунок спорудження надгробного пам`ятника.

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 прийнято до розгляду; потерпілу ОСОБА_6 визнано цивільним позивачем, адвоката ОСОБА_7 - представником цивільного позивача; залучено до кримінального провадження в якості Цивільного відповідача - ОСОБА_4 , а в якості Співвідповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Змістом ст. 1201 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Допомога, на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди, не зараховується.

Положенням ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної, шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як слідує з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Приписами ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України).

У ст. 3 Закону України визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист, майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 21 Закону України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров 'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Приписами п. 27.1. ст. 27 Закону України встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала, протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї, дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону України - Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "Ґ пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам, (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Змістом п. 27.4. ст. 27 Закону України визначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі, витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України у випадку, коли заподіяння шкоди було здійснено транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, така шкода відшкодовується Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності, страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і. страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У позові представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_38 вказує на те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не застрахована.

Відповідно до вимог п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ ЄДРПОУ 21647131 Русанівський бульвар, буд. 8 м. Київ є Співвідповідачем у даній справі в частині забезпечення цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У зв`язку зі смертю свої матері ОСОБА_12 та сестри ОСОБА_11 . Позивачка понесла матеріальні витрати, пов`язані із проведенням поховання її рідних та спорудженням надгробного пам`ятника на їх могилі у загальному розмірі 60 810,00 грн. (шістдесят тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.), які підтверджуються:

квитанцією до платіжної інструкції №41701471 від 10.07.2023 р. (послуги з підготовки до поховання) на суму 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.);

квитанцією до платіжної інструкції №41701515 від 10.07.2023 р. (послуги з підготовки до поховання) на суму 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.);

договір замовлення №10.21129П на організацію та проведення поховання від 14.07.2023 р. та фіскальний чек №00001 7130 00009 від 14.07.2023 р. на суму 212,00 грн. (двісті дванадцять грн. 00 коп.);

договір замовлення №10.21130П на організацію та проведення поховання від 14.07.2023 р. та фіскальний чек №000017131 00010 від 14.07.2023 р. на суму 212,00 грн. (двісті дванадцять грн. 00 коп.);

рахунок на надання ритуальних послуг №09/07 від 09.07.2023 р. та товарний чек № 09/07 від 09.07.2023 р. на суму 34 020,00 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять грн. 00 коп.);

бланк замовлення №0194Гп від 15.08.2023 р. на суму 24 550,00 гри. (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Враховуючи вимоги п. 27.4 ст. 27 Закону України грошова сума за відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника становить 60 810 грн. (шістдесят тисяч вісімсот десять гривень), яку просять стягнути на користь Позивача з Співвідповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої Позивачці в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, остання виходить саме із: душевних страждань, які зазнала її сім`я, зокрема, особисто вона, у зв`язку із противоправною поведінкою Відповідача в результаті якої настала смерть її матері та сестри, психологічних страждань, заподіяних їй в результаті смерті рідних, які порушили її нормальні життєві зв`язки та усталений образ життя, а також того факту, що Відповідач керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, виявив навмисну безпечність та нехтування безпекою та життям пасажирів. Після смерті своїх рідних Позивачка відчуває дуже важкі й інтенсивні емоції, глибокий безпросвітний смуток, тугу, безнадійність, порожнечу, відчай, депресію та шок, що значно відображається на її фізичному стані - відсутність апетиту, безсоння, кошмари. Такий стан Позивачки негативно відображається на її повсякденному житті.

Цивільний відповідач - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що вказана повна сума цивільного позову для нього є не підйомною. Крім того, ним було надано матеріальну допомогу потерпілій в розмірі 55 000 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч гривень).

Представником цивільного відповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 було подано до суду Відзив на цивільний позов, в якому зазначили, що вказана сума у цивільному позові значно завищена, позивачем не надано розрахунку розміру шкоди, з яких міркувань він виходив, визначаючи його, не надано доказів підтверджуючих факт завдання йому моральної шкоди.

Цивільний відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України подав до суду Відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України з підстав того, що у МТСБУ відсутні підстави відшкодовувати моральну шкоду у разі звернення із заявами про виплату страхового відшкодування, передбачених п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 даного Закону. В порушення норми ст. 35 Закону, потерпілим не було надано МТСБУ оригінали чеків, що підтверджують витрати на поховання, внаслідок чого позбавляє можливості МТСБУ розслідувати страховий випадок. Представник МТСБУ вважає, що судові витрати повинні бути покладені на Позивача внаслідок того, що, зловживаючи своїми правами, представник Позивача не звертався в досудовому порядку до МТСБУ.

Представником потерпілої ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 було подано до суду Відповідь на відзив в якому зазначено, що під час досудового розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 року, в результаті якої загинули ОСОБА_12 та ОСОБА_11 встановлено причинно-наслідковий зв`язок смерті зазначених осіб із противоправними діями Відповідача. Тому, визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної Позивачу, остання виходила із обставин справи, зокрема, стану Відповідача під час керування транспортним засобом, ступеня душевних страждань, які відчуває Позивач, після смерті матері, змушених змін у її життя та ступеня порушення нормального способу життя. Представник позивача вважає, що розмір моральної шкоди є цілком обґрунтованим.

Крім того, не погоджується представник потерпілої сторони з думкою співвідповідача щодо посилання МТСБУ на п. 2 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 cт. 1188 ЦК України та твердження про те, що відповідальність за шкоду, спричинену транспортним засобом «PEUGEOT 607» д.р.н. НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 р. має нести винна особа, оскільки позиція позивача обґрунтовується позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24кс 19 (справа №465/4621/16-к). Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що цивільний позов може бути пред`явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача, оскільки його зобов`язання витікають із положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Такий висновок також викладений у постанові Верховного Суду України Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 липня 2022 року № 51/5772км21 у справі № 185/8146/20.

Представник потерпілої сторони вважає, що залучення МТСБУ, як Співвідповідача у даній цивільній справі у рамках кримінального провадження №12023110000000618 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України є законним і обґрунтованим, оскільки зобов`язання МТСБУ щодо відшкодування шкоди, заподіяної незабезпеченим транспортним засобом «PEUGEOT 607» д. р. н. НОМЕР_3 прямо витікають із положень Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», а саме підпункту «г» п.41.1 ст. 41 та п. 13.1. ст. 13. Тому, є безпідставними доводи у Відзиві представника Співвідповідача про те, що Позивач-1 та Позивач-2, не набули правових підстав на отримання відшкодування за рахунок коштів МТСБУ, а відшкодування повинно покладатися тільки на винну в дорожньо-транспортній пригоді особу суперечать вищевказаному висновку Великої Палати Верховного Суду України (постанова у справі №733/1046/21 від 16.08.2023 р.), природі інституту цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та меті створення МТСБУ.

Заперечення Співвідповідача щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з похованням є цілком необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 року поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або нішу під клумбу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначене, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред`являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості. Такий правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року у справі №205/5260/16, зокрема у ньому зазначено, що «Правильно пославшись на вказані норми матеріального права та роз`яснення ВСУ, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про безпідставність стягнення з відповідача витрат на придбання ритуальних товарів для поховання Особи 4, косметичні послуги та підготовку тіла до поховання, які були понесені позивачем для поховання чоловіка ...». Отже, витрати понесені Позивачем на послуги з підготовки тіл загиблих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підлягають відшкодуванню Співвідповідачем на користь Позивача, оскільки підготовка тіла до поховання входить в комплекс дій, які здійснюються з моменту смерті особи до її поміщення в труну.

Не погоджується представник потерпілої сторони з аргументами представника Співвідповідача щодо порушення Позивачами приписів ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», оскільки вони скористалися судовим порядком відшкодування шкоди, заподіяної їм у дорожньо-транспортній пригоді. Однак, в обґрунтування позиції позивачів щодо законності їх права 07.07.2023 року в судовому порядку, а не через подання заяви в порядку ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» до МТСБУ, представник потерпілих посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, яка викладено у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24кс19 у справі № 465/4621/16-к. Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові звертає увагу на подібні висновки, зокрема: у постанові Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц; у постанові Касаційного кримінального суду від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к; у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17.

Судом встановлено, що 07.07.2023 року о 23 год 10 хв, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись проїзною частиною по АДРЕСА_2 , в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б, 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини праворуч, де відбулося наїзд на перешкоду - стовбур дерева.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа з крововиливами під м`які мозкові оболонки, численних переломів кісток скелету з пошкодженням лівої легені, печінки, селезінки, правої нирки, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень серцево-судинною недостатністю, шоковою (травматичною) реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді повної травматичної ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні пахової складки та правого колінного суглобу; повної травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівої гомілки; повного перелому хребтового стовпа з повним розривом спинного мозку на рівні між тілами 11 та 12 грудних хребців, повного розриву аорти, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень, серцево-судинною недостатністю, шоковою (травматична) реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «PEUGEO T 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником автомобіля є ОСОБА_21 . На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 керував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11, головний сержант роти вогневої підтримки , солдат Збройних Сил України.

Також слід зазначити, що Відповідач є учасником бойових дій, то підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 від 21.01.2015 р.

Загиблі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є матір`ю та донькою, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_39 ) серії НОМЕР_9 від 12.05.1979 p. Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_10 від 26.02.2004 р. ОСОБА_40 змінила прізвище з « ОСОБА_41 » на «ОСОБА_59».

Крім того, загибла ОСОБА_12 є також матір`ю ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Позивачки серії НОМЕР_22 від 23.12.2003 р. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 31.07.2020 р. Позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_42 » на « ОСОБА_43 ».

На день смерті загибла ОСОБА_12 також мала:

доньку ОСОБА_44 (дівоче прізвище ОСОБА_39 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_23 від 24.07.2013 р. Відповідно до свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_12 від 24.07.2013 р. ОСОБА_45 змінила прізвище з « ОСОБА_39 » на «ОСОБА_60».

доньку ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_24 від 09.10.2003 р.

В свою чергу, загибла ОСОБА_11 є сестрою Позивачки по матері, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_25 від 12.05.1979 р.

Батько загиблої ОСОБА_12 ОСОБА_47 та мати ОСОБА_48 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_15 від 09.09.1991 р. та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_16 від 12.07.1996 р.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зв`язку зі смертю свої матері ОСОБА_12 та сестри ОСОБА_11 . Позивачка понесла матеріальні витрати, пов`язані із проведенням поховання її рідних та спорудженням надгробного пам`ятника на їх могилі у загальному розмірі 60 810,00 грн. (шістдесят тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.), які підтверджуються:

квитанцією до платіжної інструкції №41701471 від 10.07.2023р. (послуги з підготовки до поховання) на суму 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.);

квитанцією до платіжної інструкції №41701515 від 10.07.2023р. (послуги з підготовки до поховання) на суму 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.);

договір замовлення №10.21129П на організацію та проведення поховання від 14.07.2023 р. та фіскальний чек №000017130 00009 від 14.07.2023 р. на суму 212,00 грн. (двісті дванадцять грн. 00 коп.);

договір замовлення №10.21130П на організацію та проведення поховання від 14.07.2023 р. та фіскальний чек №000017131 00010 від 14.07.2023 р. на суму 212,00 грн. (двісті дванадцять грн. 00 коп.);

рахунок на надання ритуальних послуг №09/07 від 09.07.2023 р. та товарний чек № 09/07 від 09.07.2023 р. на суму 34 020,00 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять грн. 00 коп.);

бланк замовлення №0194Гп від 15.08.2023 р. на суму 24 550,00 гри. (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_49 від отриманих тілесних ушкоджень на місці пригоди померла мати Позивачки ОСОБА_12 та сестра ОСОБА_11 , глибину фізичних та душевних страждань потерпілої.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення щодо порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть кількох осіб, доведена повністю та підтверджена матеріалами справи, а тому суд вважає що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 підлягає до повного задоволенню.

Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_10 у інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 цивільний позов, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 129 КПК передбачено, що за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положенням ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Представником потерпілого ОСОБА_10 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_4 на користь потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1 364 600 грн. (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі шістсот грн. 00 коп.), а також про стягнення на користь Позивача ОСОБА_10 із Співвідповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України ЄДРПОУ 21647131 страхове відшкодування в розмірі 320 000 грн. (триста двадцять тисяч гривень).

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 , прийнято до розгляду; потерпілого ОСОБА_10 (законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) визнано цивільним позивачем, адвоката ОСОБА_7 - представником цивільного позивача; залучено до кримінального провадження в якості Цивільного відповідача - ОСОБА_4 , а в якості Співвідповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також' дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років):

чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи. іншому членові, сім`ї незалежно від віку і. працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками, померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого. - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала, на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні, виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати, годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім, таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Положенням ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної, шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як слідує з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Приписами ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України).

У ст. 3 Закону України визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист, майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 21 Закону України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров 'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Приписами п. 27.1. ст. 27 Закону України встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала, протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї, дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 27.2. ст. 27 Закону України - страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними, частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на. день настання страхового випадку.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону України - Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "Ґ пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам, (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 27.5 Закону України відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України у випадку, коли заподіяння шкоди було здійснено транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, така шкода відшкодовується Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала, свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У позові представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_38 вказує на те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не застрахована.

Відповідно до вимог п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ ЄДРПОУ 21647131 Русанівський бульвар, буд. 8 м. Київ є Співвідповідачем у даній справі в частині забезпечення цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У зв`язку із смертю ОСОБА_11 , наказом №16 від 08.07.2023 р. Служби у правах дітей та сімей Поліської селищної ради Київської області вирішено тимчасово влаштувати її дітей неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітню ОСОБА_9 у сім`ю старшого сина загиблої ОСОБА_11 - ОСОБА_10 . Даний факт також підтверджується довідкою про склад сім`ї Позивача № 135 від 26.07.2023 p., видану Виконавчим комітетом Поліської селищної ради Київської області.

Відтак, Позивач є представником неповнолітнього брата ОСОБА_8 та малолітньої сестри ОСОБА_9 щодо вирішення питання відшкодування їм матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної із смертю їх матері.

Повнолітній син ОСОБА_11 - ОСОБА_50 нотаріальною довіреністю № 2737 від 20.07.2023 p., посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_51 уповноважив Позивача представляти його інтереси з питань отримання будь-яких видів виплат від страхових компаній/страхових бюро по страховій справі за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 р. в результаті якої загинула їх мати ОСОБА_11 . Таким чином, Позивач діє як у власних інтересах, так і в інтересах своїх братів та сестри.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої Позивачу та його брату, сестрі, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, останній виходить саме із того, що після смерті мами Позивач, його брати ОСОБА_50 , ОСОБА_8 та сестра ОСОБА_9 відчувають дуже важкі й інтенсивні емоції, глибокий безпросвітний смуток, тугу, безнадійність, порожнечу, відчай, депресію та шок, що негативно відображається на їх повсякденному житті. Усвідомлення Позивачем того факту, що відтепер його життя буде проходити без материнської любові, її порад та настанов, що відтепер вони ніколи не побачать маму, не відчують її підтримки, тепла, завдає Позивачу, його братам та сестрі нестерпного душевного болю. Позивач та інші діти відчувають себе спустошеними та безпорадними, адже їх мама об`єднувала всю їх сім`ю, була для всіх підтримкою, сенсом життя та життєвим затишком. Смерть ОСОБА_11 змусила пережити її дітей особливо сильне потрясіння, що безперечно нанесло їм непоправну по життєву моральну травму. Діти відчувають не припинений душевний біль та страждання. ОСОБА_52 , яке відчувають діти, зокрема неповнолітній син та малолітня донька після втрати матері не можна порівняти ні з чим. Після смерті ОСОБА_11 її діти погано сплять, бачать кошмари, відчувають занепокоєння, тривогу, постійно перебувають у пригніченому стані, втратили спокій, що дуже негативно відображається на їх повсякденному житті, навчанні та нормальному повноцінному розвитку як особистостей. Переживання негативних емоцій дітьми після смерті мами надає величезний негативний вплив на них, оскільки із втратою мами зруйнувався весь їх світ, що безперечно підриває як їх психологічне здоров`я, так і фізичне.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої Позивачу, його братам та сестрі, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, Позивач виходить саме із: душевних страждань, які вони зазнали у зв`язку із противоправною поведінкою Відповідача в результаті якої настала смерть їх матері ОСОБА_11 , яка порушила їх нормальні життєві зв`язки, усталений та звичний образ життя, психологічних страждань, які будуть відчувати діти ОСОБА_11 протягом усього життя, а також того факту, що Відповідач керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, виявив навмисну безпечність та нехтування безпекою та життям пасажирів.

Позивач також зазначає, що до дня смерті ОСОБА_11 на її утриманні знаходились неповнолітній син ОСОБА_8 та малолітня ОСОБА_9 . Батько дітей ОСОБА_53 у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей участі не приймав. Таким чином, неповнолітньому ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 , в порядку п. 27.2. ст. 27 Закону України та ст. 1200 ЦК України має бути відшкодовано шкоду у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Стаття 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлює, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на день настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої померла ОСОБА_11 становить 6700 гривень.

Враховуючи положення п. 27.2. ст. 27 Закону України, яким визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, з урахуванням 2 (двох утриманців) ОСОБА_50 та ОСОБА_9 , розмір страхового відшкодування, заподіяної смертю ОСОБА_11 кожному з утриманців розраховуємо наступним чином: 6700 х 36 : 2= 120 600, 00 грн. (сто двадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.) на кожного із утриманців.

Таким чином, загальний розмір шкоди, пов`язаної із втратою годувальника складає 120 600,00 + 120 600,00 = 241 200,00 грн. (двісті сорок одна тисяча двісті грн. 00 коп.).

Відповідно до ст. 27.5 Закону України відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

На день настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинула ОСОБА_11 , страховий ліміт становить 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч гривень).

Загальний розмір шкоди, яку Позивач просить стягнути з Співвідповідача складає 80 400,00 (страхова сума моральної шкоди) + 241 200,00 грн. (страхова сума по втраті годувальника) = 321 600,00 грн. (триста двадцять одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), що перевищує встановлений страховий ліміт на 1600,00 грн. (тисяча шістсот грн. 00 коп.)

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яку Позивач просить Суд стягнути з Співвідповідача складає суму страхового ліміту у розмірі 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч гривень).

Цивільний відповідач - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що вказана повна сума цивільного позову для нього є не підйомною. Крім того, ним було надано матеріальну допомогу потерпілому в розмірі 55 000 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч гривень).

Представником цивільного відповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 було подано до суду Відзив на цивільний позов, в якому зазначили, вказана суму у цивільному позові значно завищена, позивачем не надано розрахунку розміру шкоди, з яких міркувань він виходив, визначаючи його, не надано доказів підтверджуючих факт завдання йому моральної шкоди.

Цивільний відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України подав до суду Відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України з підстав того, що у МТСБУ відсутні підстави відшкодовувати моральну шкоду у разі звернення із заявами про виплату страхового відшкодування, передбачених п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 даного Закону. В порушення норми ст. 35 Закону, потерпілим не було надано МТСБУ оригінали чеків, що підтверджують витрати на поховання, внаслідок чого позбавляє можливості МСТБУ розслідувати страховий випадок. Представник МТСБУ вважає, що судові витрати повинні бути покладені на Позивача внаслідок того, що, зловживаючи своїми правами, представник Позивача не звертався в досудовому порядку до МТСБУ.

Представником потерпілого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_7 було подано до суду Відповідь на відзив в якому зазначено, що під час досудового розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 року, в результаті якої загинули ОСОБА_12 та ОСОБА_11 встановлено причинно-наслідковий зв`язок смерті зазначених осіб із противоправними діями Відповідача. Тому, визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілій стороні, останні виходили із обставин справи, зокрема, стану Відповідача під час керування транспортним засобом, ступеня душевних страждань, які відчувають діти після смерті матері, змушених змін у їх житті та ступеня порушення нормального способу життя. Представник позивача вважає, що розмір моральної шкоди є цілком обґрунтованим.

Крім того, не погоджується представник потерпілої сторони з думкою співвідповідача щодо посилання МТСБУ на п. 2 cт. 1187 та п. 1 ч. 1 cт. 1188 ЦК України та твердження про те, що відповідальність за шкоду, спричинену транспортним засобом «PEUGEOT 607» д.р.н. НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 р. має нести винна особа, оскільки позиція позивача обґрунтовується позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24кс 19 (справа №465/4621/16-к). Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що цивільний позов може бути пред`явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача, оскільки його зобов`язання витікають із положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Такий висновок також викладений у постанові Верховного Суду України Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 липня 2022 року № 51/5772км21 у справі № 185/8146/20.

Представник потерпілої сторони вважає, що залучення МТСБУ, як Співвідповідача у даній цивільній справі у рамках кримінального провадження №12023110000000618 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України є законним і обґрунтованим, оскільки зобов`язання МТСБУ щодо відшкодування шкоди, заподіяної незабезпеченим транспортним засобом «PEUGEOT 607» д. р. н. НОМЕР_3 прямо витікають із положень Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», а саме підпункту «г» п. 41.1 ст. 41 та п. 13.1. ст. 13. Тому, є безпідставними доводи у Відзиву представника Співвідповідача про те, що Позивач-1 та Позивач-2, не набули правових підстав на отримання відшкодування за рахунок коштів МТСБУ, а відшкодування повинно покладатися тільки на винну в дорожньо-транспортній пригоді особу суперечать вищевказаному висновку Великої Палати Верховного Суду України (постанова у справі №733/1046/21 від 16.08.2023 р.), природі інституту цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та меті створення МТСБУ.

Також представник потерпілих зазначає, що у Співвідповідача не має жодних правових підстав зменшувати суму шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, оскільки Співвідповідачем при обґрунтуванні розміру шкоди, пов`язаної із втратою годувальника неправильно зроблені розрахунки щодо розміру такого відшкодування на одного утриманця. Так, Співвідповідачем зазначено, що розмір страхового відшкодування на одного утриманця становить 44 676,00 грн., тоді як загальний розмір такого відшкодування становить 6700 х 36= 241 200, 00 грн. (двісті сорок одна тисяча твісті грн. 00 коп.). Отже, якщо виходити із загального розміру такого відшкодування у розмірі 241 200 грн., враховуючи положення ст. 27 Закону України, яким визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинам та, з урахуванням 2 (двох утриманців) ОСОБА_50 та ОСОБА_9 , розмір страхового відшкодування, заподіяної смертю ОСОБА_11 кожному з утриманців становить: 6700 (розмір мінімальної заробітної плати) х 36 (кількість мінімальних зарплат встановлених ст. 27 Закону України) : 2 (кількість осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування по втраті годувальника) = 120 600, 00 грн. (сума страхового відшкодування по втраті годувальника на одну особу), а не 44 676,00 грн. як зазначається Співвідповідачем у Відзиві. Також, представник потерпілих просить звернути увагу на те, що загальний розмір шкоди, яку Позивач-1 просить стягнути з Співвідповідача складає 80 400,00 (страхова сума моральної шкоди) + 241 200,00 грн. (страхова сума по втраті годувальника) = 321 600,00 грн. (триста двадцять одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), що перевищує встановлений страховий ліміт на 1600,00 грн. (тисяча шістсот грн. 00 коп.), Позивач-1 просить Суд стягнути з Співвідповідача суму страхового ліміту у розмірі 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч 00 коп.).

Судом встановлено, що 07.07.2023 року о 23 год 10 хв, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись проїзною частиною по АДРЕСА_2 , в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 б, 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини праворуч, де відбулося наїзд на перешкоду - стовбур дерева.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа з крововиливами під м`які мозкові оболонки, численних переломів кісток скелету з пошкодженням лівої легені, печінки, селезінки, правої нирки, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень серцево-судинною недостатністю, шоковою (травматичною) реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді повної травматичної ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні пахової складки та правого колінного суглобу; повної травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівої гомілки; повного перелому хребтового стовпа з повним розривом спинного мозку на рівні між тілами 11 та 12 грудних хребців, повного розриву аорти, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку, легень, серцево-судинною недостатністю, шоковою (травматична) реакцією організму. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «PEUGEO T 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником автомобіля є ОСОБА_21 . На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом «PEUGEOT 607» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 керував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11, головний сержант роти вогневої підтримки , солдат Збройних Сил України.

Також слід зазначити, що Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 від 21.01.2015 р.

Загиблі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є матір`ю та донькою, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_39) серії НОМЕР_9 від 12.05.1979 p.. Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_10 від 26.02.2004 р. ОСОБА_40 змінила прізвище з « ОСОБА_41 » на «ОСОБА_59».

ОСОБА_11 є матір`ю ОСОБА_10 - Позивача, що підтверджується свідоцтва про народження серії НОМЕР_17 від 06.12.2016 р.

В свою чергу, загибла ОСОБА_12 є бабусею Позивача.

Крім того, загибла ОСОБА_11 на день смерті також мала:

сина ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_26 від 25.05.2004 р.

неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_19 від 30.05.2007 p.;

малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_20 від 11.08.2015 р.

Батьком ОСОБА_50 , ОСОБА_50 та ОСОБА_9 є ОСОБА_55 , що підтверджується їх свідоцтвом про народження.

На день смерті ОСОБА_11 була розлучена з ОСОБА_53 , що підтверджується заочним рішенням Іванківського районного суду від 27.08.2018 р. у справі №366/1042/18.

Діти перебували на утриманні загиблої ОСОБА_11 , що підтверджується заочним рішенням Іванківського районного суду від 27.08.2018 р. у справі №366/1042/18, довідкою №1148 від 09.08.2023 р. та довідкою №119 від 14.07.2023 р. про місце реєстрації та проживання ОСОБА_11 , виданих Виконавчим комітетом Поліської селищної ради Київської області.

ОСОБА_53 відповідно до його нотаріальної заяви №1939 від 20.07.2023 p., засвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_56 , відмовився від батьківських прав на дітей: неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 .

Батько загиблої ОСОБА_11 ОСОБА_57 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_21 від 30.05.1991 р.

У зв`язку із смертю ОСОБА_11 , наказом №16 від 08.07.2023 р. Служби у правах дітей та сімей Поліської селищної ради Київської області вирішено тимчасово влаштувати її дітей неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітню ОСОБА_9 у сім`ю старшого сина загиблої ОСОБА_11 - ОСОБА_10 . Відтак, Позивач є представником неповнолітнього брата ОСОБА_8 та малолітньої сестри ОСОБА_9 щодо вирішення питання відшкодування їм матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної із смертю їх матері. Повнолітній син ОСОБА_11 - ОСОБА_50 нотаріальною довіреністю № 2737 від 20.07.2023 p., посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_51 уповноважив Позивача представляти його інтереси з питань отримання будь-яких видів виплат від страхових компаній/страхових бюро по страховій справі за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.07.2023 р. в результаті якої загинула їх мати ОСОБА_11 . Таким чином, Позивач діє як у власних інтересах, так і в інтересах своїх братів та сестри.

Судом встановлено та неоспорюється сторонами, що до дня смерті ОСОБА_11 на її утриманні знаходились неповнолітній син ОСОБА_8 та малолітня ОСОБА_9 . Батько дітей ОСОБА_53 у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей участі не приймав.

Тому, суд керуючись п. 27.2 ст. 27 Закону України та ст. 1200 ЦК України, приходить до висновку про стягнення відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі неповнолітньому ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9 .

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_49 від отриманих тілесних ушкоджень на місці пригоди померла мати Позивача, його брата та сестри глибину фізичних та душевних страждань потерпілих.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення щодо порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть кількох осіб, доведена повністю та підтверджена матеріалами справи, а тому суд вважає що цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 підлягає до повного задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 118, 124, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права керавати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 08.07.2023 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 08 липня 2023 року по 25 березня 2024 року (включно) з розрахунку одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув`язнення.

Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 874758,50 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

Стягнути з МТСБУ (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 60810 гривень у рахунок відшкодування витрат на проведення поховання та спорудження надгробного пам`ятника;

Стягнути з МТСБУ (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 80400 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_10 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , малолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , МТСБУ про відшкодування моральної шкоди та шкоди по втраті годувальника, задовольнити:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 1 364 600 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

Стягнути з МТСБУ (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_10 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , малолітньої ОСОБА_9 страхове відшкодування у розмірі 320 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на проведення:

- судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану ТЗ» у сумі 2390 гривень;

- судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічне дослідження» у сумі 2390 гривень;

- судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин ДТП» у сумі 2390 гривень.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2023 року, на автомобіль РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 , на подушку безпеки з керма, праву бокову подушку безпеки, подушку безпеки з переднього пасажирського сидіння, накладку на кермо, змив з коробки перемикання передач, змиви з керма автомобіля, змиви з карти дверей, змиви з карти водійських дверей, які поміщено до спеціальних пакетів - скасувати.

Автомобіль марки РEGEOT 607, д. р. н. НОМЕР_3 після набрання вироком законної сили повернути законному власнику - ОСОБА_21 .

Подушку безпеки з керма, праву бокову подушку безпеки, подушку безпеки з переднього пасажирського сидіння, накладку на кермо, змив з коробки перемикання передач, змиви з керма автомобіля, змиви з карти дверей, змиви з карти водійських дверей, які поміщено до спеціальних пакетів, після набрання вироком законної сили - знищити.

На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції - після прийняття рішення Київським апеляційним судом.

Копія вироку прокурору та засудженому вручається негайно після закінчення судового засідання.

Суддя ОСОБА_58