Рішення № 11804840, 20.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.10 Справа № 7/174/10-3/5/10

Суддя

За позовом: Державного підприємства –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілтекс”, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в сумі 33 815, 93 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Жмуктенко Є.В., директор, наказ № 11402 від 14.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 687 від 13.09.2010р. справа № 7/174/10 за позовом Державного підприємства –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування до ТОВ “Мілтекс” про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в сумі 33 815, 93 грн. передана на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 15.09.2010р. справу прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй іншого номеру - № 7/174/10-3/5/10. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 29.09.2010р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 29.09.2010р. розгляд справи відкладений до 20.10.2010р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 20.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 25.10.2010р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 20.10.2010р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог № 01-237 від 19.10.2010р., в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 20-09 від 01. 03.2009р. у сумі 31 796, 92 грн., з яких: 29 039, 60 грн. основний борг, 2 757, 32 грн. пені та судові витрати.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 22 ГПК України) і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 30.08.2010р. місцезнаходження ТОВ “Мілтекс” є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2, кв. 110.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві Державного підприємства –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про прийняття справи до провадження від 15.09.2010р., направлена відповідачу рекомендованим листом та копія ухвали від 29.09.2010р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не повертались.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування (Балансоутримувач) та ТОВ “Мілтекс” (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 20-09 від 01. 03.2009р. (надалі - Договір), за яким балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нежитлового приміщення –будівлі збірно-розбірного складу № 164 загальною площею по внутрішньому виміру 1 105, 98 кв.м., яке орендовано згідно договору оренди державного нерухомого майна між РВ ФДМУ в Запорізькій області та ТОВ “Мілтекс” від 18.02.2009р. № 2410/д.

Орендоване майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, а Орендар відшкодовує Балансоутримувачу вартість спожитих ресурсів згідно показників лічильників, вартість послуг зв’язку на один телефонний апарат, бере участь в витратах Балансоутримувача на обслуговування інженерних мереж, охорони території, утримання шляхів пропорційно до займаної ним площі приміщень, а також відшкодовує частину земельного податку, розрахованого відповідно до вимог чинного законодавства (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 11.01.2010р., цей договір діє з 11.03.2009р. по 11.01.2010р. включно.

В період з березня 2009р. по січень 2010р. позивачем були виконані всі умови договору на загальну суму 39 870, 87 грн., що підтверджується актами відшкодування вартості спожитих ресурсів та послуг, а також послуг ДП КТІСМ на утримання та обслуговування мереж передач, охорону території, прибирання за січень 2010р. на суму 623, 74 грн., за листопад 2009р. на суму 2 015, 44 грн., за жовтень 2009р. на суму 4 860, 88 грн., за вересень 2009р. на суму 7 203, 27 грн., за липень 2009р. на суму 3 631, 62 грн., за червень 2009р. на суму 3 550, 14 грн., за травень 2009р. на суму 3 289, 04 грн., за квітень 2009р. на суму 2 923, 27 грн. та за березень 2009р. на суму 5 442, 20 грн.

Відповідно до п. 2.2.7 Договору, орендар зобов’язується не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі орендованого майна. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки. До 20 числа місяця, наступного за звітним вносити передоплату на поточний місяць у розмірі 80 % вартості витрат згідно акта за попередній місяць (п. 2.2.8 Договору).

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 10 831, 27 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії залучено до справи).

25.01.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 01-25 від 25.01.2010р. здійснити оплату суму боргу у розмірі 60 385, 60 грн. Відповідачем була отримана претензія, про що свідчить підпис директора Кузнєцова А.В. на претензії. Відповіді на претензію відповідач не надав.

В результаті заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог складає 31 796, 92 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 20-09 від 01. 03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку орендар зобов’язується не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі орендованого майна (п. 2.2.7 Договору). До 20 числа місяця, наступного за звітним вносити передоплату на поточний місяць у розмірі 80 % вартості витрат згідно акта за попередній місяць (п. 2.2.8 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 20-09 від 01. 03.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

З метою отримання грошових коштів 25.01.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 01-25 від 25.01.2010р. здійснити оплату суму боргу у розмірі 60 385, 60 грн. Відповідачем була отримана претензія, про що свідчить підпис директора Кузнєцова А.В. на претензії. Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що ТОВ “Мілтекс” не повністю та несвоєчасно виконало грошові зобов’язання перед позивачем за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 20-09 від 01. 03.2009р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням заяви про уточнення позовних в розмірі 29 039, 60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 757, 32 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.2.7 договору № 20-09 від 01.03.2009р. передбачено, що орендар зобов’язується при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Господарським судом встановлено, що сума пені в розмірі 2 757, 32 грн. розрахована позивачем не вірно (розрахунок суми пені у додатку до позовної заяви та в додатку до заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2010р.). Але, заявлена до стягнення сума пені не перевищує обмеження, встановлені ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 2 ст. 343 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України:

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Державне підприємство –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування, стягуючи з відповідачу пеню, не змінював предмет або підставу позову і не подавав клопотання про вихід суду за межі позовної заяви в установленому законом порядку.

Отже, суд позбавлений можливості самостійно збільшити розмір пені та вийти за межі заявленої в цій частині позову суми.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що при зверненні до суду ним було заявлено до стягнення суму основного боргу та пені без врахування обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України –всього 33 815, 93 грн.

Відповідно, сплачено держмито в сумі 338, 16 грн.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Оскільки позивач, врахувавши вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені з 4 776, 33 грн. до 2 757, 32 грн., вимоги про стягнення 2 019, 01 грн. були заявлені безпідставно.

Тому державне мито у розмірі 20, 19 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілтекс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2, кв. 110, р/р 26005299101 в АБ “Металург” м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 31001952) на користь Державного підприємства –Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, р/р 26007000005318 в Центральному відділенні ПАТ “Індекс-Банк” и. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 00239066) 29 039 (двадцять дев’ять тисяч тридцять дев’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 2 757 (дві тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 32 коп. пені, 317 (триста сімнадцять) грн. 97 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 22.10.2010р.