Рішення № 11804725, 31.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.10 Справа № 12/157/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничо-поліграфічне обєднання “Запоріжжя” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 22539,15 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

Від позивача Найдьонова А.Ю. довіреність б/н від 02.04.2010р.

Від відповідача не прибув

29.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулася товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничо-поліграфічне обєднання “Запоріжжя” з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22539,15 грн. за Договором суборенди від 11.01.2010р., які складаються з 20510,31грн. основного боргу; 1577,34грн. пені; 238,07грн. 3% річних; 213,43грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2010р. порушено провадження у справі № 12/157/10, засідання суду призначено на 31.08.2010р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі, яка була направлена на його адресу у встановлений законом строк.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, яка і зазначена в позові.

Згідно з п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідач по справі № 12/157/10 є приватним підприємцем, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, повинен вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 31.08.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, суду пояснив наступне. 11 січня 2010 року між ТОВ «ВПО «Запоріжжя»(далі - Позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено договір суборенди (далі - Договір), згідно якого Позивач був зобов'язаний передати у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 270,20 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язаний прийняти дане приміщення та сплачувати за нього орендну плату (розділ 4 Договору). У відповідності до п.2.2. та п. 2.3. Договору сторони склали акт приймання-передачі об'єкту суборенди від 11 січня 2010 року. Відповідно до п. 4.1. Договору плата за користування майном становить 7566,00 грн. Також даним пунктом встановлено, що орендна плата щомісяця підлягає коригуванню на коефіцієнт інфляції. Згідно п. 4.3. Договору орендна плата вноситься у національній валюті в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок Позивача щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця. Позивачем були виставлені рахунки-фактури:

-№ Т-00000090 від 15.01.2010 року на суму 5118,73 грн.

-№ Т-00000304 від 09.02.2010 року на суму 7692,01 грн.

-№ Т-00000465 від 10.03.2010 року на суму 7699,57 грн.

На підтвердження належного виконання Позивачем своїх обов'язків за Договором, між останнім та Відповідачем були підписані Акт № Т-00000221 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010 року, Акт № Т-00000222 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.02.2010 року та Акт № Т-00000445 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 року. У відповідності до укладеною між сторонами додаткової угоди від 29.03.2010 року строк дії Договору закінчився 31 березня 2010 року, та об'єкт суборенди був повернутий Позивачеві, про що був складений Акт приймання-передачі (повернення) від 31.03.2010 року (далі - Акт повернення). Крім того, при поверненні об'єкту суборенди Відповідач зобов'язувався протягом місяця з моменту підписання даного акту погасити існуючу заборгованість, про що окремо зазначено у Акті повернення. Однак, Відповідач все ж таки своїх зобов'язань за Договором належним чином не виконав, та станом на 14 липня 2010 року він має заборгованість по орендній платі (за січень, лютий та березень 2010 року) в розмірі 20510,31 грн., про що Відповідачу були виставлені відповідні рахунки. Таким чином, Відповідач порушив вимоги чинного законодавства та Договору.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 11.01.2010р. між ТОВ “Видавничо-поліграфічне обєднання “Запоріжжя” (надалі позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено договір суборенди (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобовязався передати, а відповідач зобовязався прийняти в строкове платне користування нежитлових приміщень, загальною площею 270,20 м. кв., що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52. (надалі Майно).

Майно знаходиться в орендованому користуванні Орендаря у відповідності до Договору оренди № 2009/02-2, укладеного 10.06.2009р. (п. 1.2. Договору)

Згідно з п. 2.2. Договору, передання майна в суборенду здійснюється за відповідним Актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками.

Як свідчать матеріали справи, Майно було передано відповідачу в користування за Актом приймання передачі від 11.01.2010р. (копія в матеріалах справи).

Плата за користування нежитлових приміщень загальною площею 270,20 кв.м. складає 7556,00грн.; орендна плата щомісячно підлягає коригуванню на коефіцієнт інфляції (п. 4.1. Договору)

Відповідно до п. 4.2. Договору, плата за користування майном нараховується з дати підписання акта здачі приймання.

Згідно з п. 4.3. Договору, плата за користування майном здійснюється у національній валюті гривні, в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок Орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, на підставі рахунку-фактури, наданого Орендарем.

Суборендар зобовязався у встановлений цим Договором строки сплачувати плату за користування майном у повному обсязі. (п. 5.2.4. Договору).

Позивачем були виставлені рахунки-фактури: № Т-00000090 від 15.01.2010 року на суму 5118,73 грн.; № Т-00000304 від 09.02.2010 року на суму 7692,01 грн.; № Т-00000465 від 10.03.2010 року на суму 7699,57 грн. (копії в матеріалах справи).

На підтвердження належного виконання Позивачем своїх обов'язків за Договором, між останнім та Відповідачем були підписані Акт № Т-00000221 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010 року, Акт № Т-00000222 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.02.2010 року та Акт № Т-00000445 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 року.

Однак, відповідач не виконав свої зобовязання по оплаті за надані послуги за Договором, документальних доказів погашення заборгованості у сумі 20510.31 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди до Договору від 29.03.2010р. п. 7.2. Договору було змінено, строк дії договору суборенди від 11.01.2010р. закінчується 31.03.2010р.

Актом приймання-передачі (повернення) від 31.03.2010р. (копія в матеріалах справи) відповідач повернув, а позивач прийняв обєкт оренди. Додатково цим Актом відповідач підтвердив, що заборгованість за цим договором складає 20510,31грн. і відповідач зобовязався протягом місяця погасити зазначену заборгованість.

Однак відповідач своїх зобовязань за Договором не виконав, не сплатив суму заборгованості в розмірі 20510,31грн.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Згідно зі ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором суборенди у сумі 20510,31 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 238,07 грн. (період нарахування з 21.01.2010р. по 14.07.2010р.) та втрат від інфляції у сумі 213,43 грн. з лютого 2010р. по березень 2010р.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1577,34грн. за період часу з 21.01.2010р. по 14.07.2010р.

Статтею 1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки Договором суборенди від 11.01.2010р. не передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань у вигляді стягнення пені, таким чином суд відмовляє позивачу в її нарахуванні.

На підставі викладеного суд позовні вимоги задовольняє частково.

Судові витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (71706, АДРЕСА_1; інд.номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЗОД ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничо-поліграфічне обєднання “Запоріжжя” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52; р/р 26008059420001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 34534985) 20510 (дві тисячі пятсот десять) грн. 31 коп. основного боргу, 213 (двісті тринадцять) грн. 43 коп. втрат від інфляції, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 07 коп. 3% річних, 209 (двісті девять) грн. 62 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.09.2010р.

Суддя