Рішення № 11804552, 08.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.10 Справа № 8/175/10

Суддя

За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (14037, АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5)

про стягнення 7500 грн. основного боргу за заявкою про надання транспортних послуг від 15.01.2010р., 135грн. 78коп. втрат від інфляції грошових коштів, 453грн. 16 коп. штрафних санкцій

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_3 (довіреність від 01.07.2010р.)

Відповідача не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 7500 грн. основного боргу за заявкою про надання транспортних послуг від 15.01.2010р., 135грн. 78коп. втрат від інфляції грошових коштів, 453грн. 16 коп. штрафних санкцій.

08.07.2010р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позов, який мотивований наступним. 15.01.2010р. між СПД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ “Віннер” шляхом обміну факсограмами було укладено заявку (разовий договір) на надання транспортних послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м.Запоріжжя м.Орєхово-Зуєво (Росія), в якій узгоджено умови даного перевезення, обовязки сторін та суму фракту, яка становила 8600грн. Одночасно відповідач надіслав електронною поштою проект відповідного договору. 15 січня вантаж був завантажений та доставлений у місце призначення, переданий вантажоодержувачу згідно з договором заявкою. 26 січня відповідачу направлено рахунок на оплату послуг, міжнародні транспортні накладні, 2 екземпляри акта виконаних робіт. Відповідач акт виконаних робіт не повернув, проект запропонованого ним договору не підписав та не затвердив, за перевезення розрахувався частково: перерахував 12 березня 1000грн. і 12 травня ще 100грн. Факт отримання відповідачем документів підтверджується його посиланням у платіжних дорученнях на виставлений рахунок.24 квітня 2010р. відповідачу було направлено претензію з вимогою терміново сплатити решту боргу 7500 грн. до 30.04.2010р., яка була отримана повноважною особою відповідача 26.04.2010р. Із посиланням на ст.ст.525,526, 530 ч.2, 625,629, 640, 641,642 ч.2 ЦК України, ст.ст.193, 231 ч.5 ГК України просить позов задовольнити, стягнути 7500грн. заборгованості за вантажне автоперевезення, 135,78грн. інфляційних збитків, 453,16грн. штрафних санкцій.

Відповідач у судове засідання не зявився, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Згідно з п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Господарським судом ухвала суду від 08.06.2010 року направлена за місцезнаходженням відповідача, і відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 18.06.2010р. Клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст.75 ГПК України у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 (перевізник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Віннер” (замовник, відповідач) за допомогою факсимільного звязку підписали заявку на вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до цієї заявки сторони узгодили перевезення вантажу ЛГВ на паллетах вагою 20 тон, обємом 86 м куб., маршрутом м.Запоріжжя (Україна) м.Орєхово-Зуєво (Росія); дата завантаження 15.01.2010р. на 8-00; перевезення вантажу здійснюється СМR; автомобіль: НОМЕР_4, строк доставки вантажу 3 дні.

Також сторони встановили, що оплата за перевезення становить 8 600грн.

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А№0133874 19.01.2010р. ТОВ “ТД “Мегаполіс” у точці призначення (Росія) отримало вантаж, про що свідчить підпис, відтиск печатки на накладній.

Таким чином, позивач виконав повністю взяті на себе зобовязання, вантаж був доставлений та отриманий вантажоодержувачем.

На підставі рахунку фактури СПД ОСОБА_1 №2 від 25.01.2010р. на суму 8600 грн.(без ПДВ) ТОВ “Віннер” сплачено 12.03.2010р. суму 1000,00 грн. та 12.05.2010р. суму 100грн. з призначенням платежу: “Сплата за трансп. послуги зг. з рах №2 від 25.01.10р. без ПДВ”, що підтверджується виписками з особового рахунку.

21.04.2010р. СПД ОСОБА_1 направило ТОВ “Віннер” претензію щодо сплати в строк до 30.04.2010р. суми 7600грн., яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 26.04.2010р.

Згідно з ст.908 ЦК України умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, між сторонами шляхом підписання заявки від 15.04.2010р. на вантажні перевезення автомобільним транспортом виникли договірні відносини, які мають ознаки договору перевезення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦКУкраїни, ст. 193 ГК України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач сам факт доставки вантажу вантажоотримувачу не заперечив, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема, частковою оплатою наданих послуг. Направлення позивачем рахунку на оплату від 25.01.2010р. свідчить про вимогу сплатити вартість послуг 8600грн. Доказів належного виконання зобовязання щодо повної сплати за отримані послуги перевезення вантажу відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 7500 грн. 00 коп. боргу відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

При цьому, ствердження позивача, що перевезення здійснювалося на підставі договору №б/н на перевезення вантажів у міжнародному сполучені, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.8-11), є необґрунтованим, оскільки договір не містить підпису директора ТОВ “Віннер” та печатки цього підприємства, тобто є неукладеним (ст.639 ЦК України, ст.181 ГК України).

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки (лютий-березень 2010р.) у сумі 135,78 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань, вимоги про стягнення суми 135,78 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій 453,16грн. на підставі ч.5 ст.231 ГК України ( у розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобовязання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобовязання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, вказані позивачем у підставі позову норми законодавства визначають необхідність встановлення розміру штрафних санкцій за згодою сторін. Розмір штрафних санкції за порушення порядку оплати послуг по перевезенню законом не визначено.

Також в силу статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Укладений між сторонами договір - заявка від 15.01.2010р. не містить умови щодо конкретного виду та розміру забезпечення виконання грошових зобовязань що випливають з нього (зокрема, пені), а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з відповідача.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасминна, 5, р/р 26002976712063 в філії ЗАТ “Перший український міжнародний банк”, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24511745) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (14037, АДРЕСА_1 НОМЕР_3, МФО 300863, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 7500 грн. 00 коп. основного боргу, 135 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 96 грн. 29 коп. витрат на державне мито, 222грн. 78коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 26 липня 2010 року.