Рішення № 11804493, 19.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.10 Справа № 18/138/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Джі Ді Сі Україна” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 Д)

до приватного підприємства “Старт-1” (69069, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26)

про стягнення 10 328,80 грн.

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

від позивача Іванус Д.О., довіреність № 6 від 12.07.2010 р., паспорт НОМЕР_1 від 01.08.2002 р.

від відповідача не зявився

18.05.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Джі Ді Сі Україна” (ТОВ “Джі Ді Сі Україна”) з позовною заявою до приватного підприємства “Старт-1” (ПП “Старт-1”) про стягнення 10 014,51 грн. основного боргу за договором оренди № 03/18-09 від 27.04.2009 р., 28,91 грн. 3 % річних та 285,38 грн. пені, а всього 10 328,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі № 18/138/10, судове засідання призначено на 09.06.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судові засідання представника відповідача та необхідністю витребування у сторін додаткових документів і доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 23.06.2010 р., до 14.07.2010 р. та до 19.07.2010 р.

В судовому засіданні 19.07.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представником позивача, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 18/138/10 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по даній справі від 21.05.2010 р., від 09.06.2010 р., від 23.06.2010 р. та від 14.07.2010 р., які направлялися за юридичною адресою відповідача, що підтверджується даними довідки Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-7/4353 від 16.07.20109 р. та довідки і витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 16.06.2010 р.

Ухвали суду по даній справі від 21.05.2010 р., від 09.06.2010 р. та від 23.06.2010 р. повернулася на адресу суду з відміткою відділення поштового звязку: ”За зазначеною адресою організація не існує”.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525-527, 610, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 216 ГК України і полягають в тому, що 27.04.2009 р. позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 03/18-09, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 39,50 кв.м., що знаходиться за на І-му поверсі будинку Річкового вокзалу і розташоване за адресою: м. Київ, Поштова площа, 3. Нежитлове приміщення було передано згідно акту прийому-передачі від 01.06.2009 р. Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 договору відповідач зобовязаний сплачувати на користь позивача щомісячну оренду плату, орендний платіж підлягає сплаті щомісячно повним 100 % авансовим платежем в розмірі місячної орендної плати у строк не пізніше 15 числа кожного місяця, що передує звітному. Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору сторони передбачили відшкодування відповідачем витрат, повязаних із споживанням електричної енергії, води та тепла, таке відшкодування повинно бути здійснено не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним. За період з жовтня по 14.12.2009 р. відповідачу відповідно до підписаних між сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків-фактур була нарахована орендна плата в сумі 11 620,65 грн. Також згідно умов договору відповідачу були виставлені рахунки на відшкодування комунальних послуг і вартості електроенергії на загальну суму 393,86 грн. Відповідачем за вказаний період було сплачено лише 2 000,00 грн. орендної плати за жовтень 2009 року. Отже, відповідач зобовязання зі сплати орендної плати та витрат на відшкодування комунальних послуг належним чином та у визначені строки не виконав, у звязку із чим за ним рахується заборгованість в сумі 10 014,51 грн. Згідно з п. 9.2.2 договору у випадку несплати в строк платежів, передбачених у розділі 6 договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПП “Старт-1” 10 014,51 грн. основного боргу, 28,91 грн. 3 % річних та 285,38 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 р. ТОВ “Джі Ді Сі Україна” (позивачем у справі) та ПП “Старт-1” (відповідачем у справі) був укладений Договір оренди № 03/18-09 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 39,50 кв.м., що знаходиться за на першому поверсі будинку Річкового вокзалу і розташоване за адресою: м. Київ, Поштова площа, 3. Згідно з п. 3.1 Договору майно передається в оренду з цільовим призначенням під розміщення офісу відповідача.

Орендоване приміщення є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 164 від 24.12.2007 р., посвідченого нотаріально 24.12.2007 р.

Відповідно до п. 4.1 Договору передача майна відповідачу в оренду здійснюється позивачем на підставі акту прийому-передачі (додаток № 2 до Договору), підписання якого свідчить про фактичну передачу відповідачу майна в оренду за Договором.

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 39,50 кв.м., що знаходиться за на першому поверсі будинку Річкового вокзалу і розташоване за адресою: м. Київ, Поштова площа, 3, підтверджується актом прийому-передачі від 01.06.2009 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, відповідно до якого майно 01.06.2009 р. передано в належному стані, без зауважень і претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що майно передається в оренду позивачем відповідачу строком до 30.04.2010 р. (включно). Зазначений строк починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття відповідачем майна по акту прийому-передачі.

У відповідності до п.п. 6.1, 6.5 6.8 Договору відповідач зобовязався сплачувати позивачу щомісячну оренду плату за оренду майна. Орендна плата не включає в себе комунальні платежі, послуги телефонного звязку, мережі Інтернет та будь-яких інших витрат відповідача. Щомісячна орендна плата за орендну нежитлового приміщення становить 4 740,00 грн. з ПДВ. Орендна плата в розмірі місячного орендного платежу сплачується відповідачем шляхом повної 100 % передплати безготівкових грошових коштів на поточний рахунок позивача. Орендний платіж в розмірі 4 740,00 грн. з ПДВ сплачується відповідачем за останній місяць оренди до 01.08.2009 р. Всі наступні орендні платежі підлягають сплаті відповідачем позивачу щомісячно повним 100 % авансовим платежем у розмірі місячної орендної плати та у строк не пізніше 15 числа кожного місяця, що передує звітному. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується відповідачем позивачу виходячи з кількості фактичних днів оренди у даному звітному місяці. Позивач має право коригувати орендну плату за кожен наступний місяць на індекс інфляції, який встановлюється державним комітетом статистики України в газеті “Урядовий курєр”. Якщо офіційний індекс інфляції, на який повинно проводитися коригування, складає менше ніж 100 %, то в такому випадку орендна плата сплачується відповідачем на рівні попереднього місяця.

Відшкодування комунальних та інших платежів на утримання майна і прилеглої до нього території (крім орендних платежів, які включають в себе витрати відповідача на утримання, обслуговування місць загального користування) сплачуються відповідачем позивачу не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним. Такі платежі включають в себе витрати, повязані з відшкодуванням вартості спожитих води, теплової та електроенергії, інших комунальних послуг. Крім вартості фактично отриманих комунальних послуг, відповідач відшкодовує експлуатаційні витрати позивача (за обслуговування інженерних мереж, через які надаються комунальні послуги, кабельні лінії, силове обладнання). Вартість таких витрат встановлюється в розмірі 25 % від вартості використаної відповідачем електроенергії. Відшкодування комунальних платежів здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків, які в свою чергу, розраховуються позивачем на підставі даних лічильників, які підлягають встановленню відповідачем за власний рахунок, а у випадку відсутності цих лічильників чи неможливості їх встановлення на підставі рахунків, наданих позивачем відповідачу. Зазначені рахунки можуть направлятися позивачем відповідачу і факсимільним звязком з їх обовязковою подальшою заміною на оригінальні примірники цих рахунків. Як факсимільні рахунки, так і рахунки з оригінальними відтисками печаток позивача та особистими підписами його уповноважених представників підлягають оплаті відповідачем в порядку та строки, визначені Договором. У тому випадку, якщо до відповідача з якихось причин до 15 числа місяця наступного за звітним не надійде рахунок позивача на сплату відповідачем комунальних послуг, визначених Договором, то відповідач зобовязаний самостійно і не пізніше ніж в строк до 15 числа місяця наступного за звітним перерахувати позивачу комунальний платіж в розмірі не меншому ніж розмір оплати відповідача за попередній місяць користування ним комунальними послугами в орендованому приміщенні. (пункти 6.2 6.4 Договору).

Згідно з п. 6.9 Договору взаєморозрахунки сторін за Договором здійснюються в національній грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до п. 7.4.2 Договору відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно і у повному обсязі вносити платежі, передбачені Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2009 року по 14.12.2009 р. відповідачу відповідно до підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків-фактур була нарахована орендна плата в розмірі 11 620,65 грн.

Крім того, згідно виставлених рахунків-фактур № СФ-0000920 від 23.09.2009 р., № СФ-0001022 від 26.10.2009 р. та № СФ-0001132 від 26.11.2009 р. відповідачу нараховані комунальні послуги на загальну суму 393,86 грн., що складаються з відшкодування електричної енергії за періоди 15.08.2009 р. 15.09.2009 р., 16.09.2009 р. 15.10.2009 р. та 16.10.2009 р. 16.11.2009 р., а також відшкодування спожитої води за вересень листопад 2009 року.

Відповідачем вказані рахунки-фактури на оплату орендних та комунальних платежів були сплачені частково, а саме в жовтні 2009 року в розмірі 2 000,00 грн.

Отже, в порушення умов Договору відповідач орендну плату та плату на відшкодування комунальних послуг за спірний період у повному обсязі позивачу не оплатив.

16.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 01/110, з вимогою сплатити до 30.12.2009 р. заборгованість по орендній платі, комунальним платежам та штрафні санкції в загальній сумі 10 328,80 грн.

10.02.2010 р. листом вих. № 01/10 відповідач повідомив позивача, що суму заборгованості, вказану в претензії № 01/110 від 16.12.209 р., погасить 15.02.2010 р.

Станом на час вирішення спору в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди № 03/18-09 від 27.04.2009 р. склала 10 014,51 грн.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідачем плата за користування орендованим майном та інші платежі, передбачені Договором № 03/18-09 від 27.04.2009 р., у строки та обсязі, обумовленими сторонами, не здійснені.

Отже, відповідач порушив взяті на себе, згідно умов Договору № 03/18-09 від 27.04.2009 р., зобовязання та вимоги чинного законодавства.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 11.19 встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.04.2010 р. (включно), а в частині грошових зобовязань відповідача до їх повного виконання.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати та інших обумовлених Договором витрат не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату орендної плати та комунальних платежів у повному обсязі не довів.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Джі Ді Сі Україна” у розмірі 10 014,51 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 014,51 грн. основного боргу предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.2.2 Договору, який передбачає, що у випадку не оплати в строк платежів, передбачених в розділі 6 Договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, наданого в останньому судовому засіданні, сума пені за прострочення оплати орендних платежів складає 199,12 грн., однак позивачем не подавалося відповідне уточнення позовних вимог, тому судом розглянуті первісно заявлені позовні вимоги щодо стягнення 285,38 грн. пені.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, оскільки невірно визначена облікова ставка НБУ (11 %, замість правильної 10,25 %).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 186,38 грн. за період з 16.10.2009 р. по 14.12.2009 р. В частині стягнення 99,00 грн. пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься стягнення 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, наданого в судовому засіданні 19.07.2010 р., складає 27,21 грн. Однак позивач не уточнював позовні вимоги, тому судом розглянуті первісно заявлені позовні вимоги щодо стягнення 28,91 грн. 3 % річних. Розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 27,21 грн. заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню. В частині стягнення 1,70 грн. 3 % річних суд відмовляє в задоволені позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобовязань за Договором суду не надав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ПП “Старт-1” 10 014,51 грн. основного боргу, 27,21 грн. 3 % відсотків річних та 186,38 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “Старт-1”, (69069, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, код ЄДРПОУ 309522321, п/р № 26008112445301 у філії ТОВ “Фінанси та Кредит” м. Запоріжжя, МФО 313731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Джі Ді Сі Україна” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 Д, код ЄДРПОУ 35134501, п/р № 26004262400605 в ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) 10 014 грн. 51 коп. основного боргу, 186 грн. 38 коп. пені, 27 грн. 21 коп. 3 % річних, 102 грн. 28 коп. державного мита та 233 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України