Рішення № 11804465, 14.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.10 Справа № 12/106/10

Суддя

за позовом Концеру “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя (69091, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Фізичнї особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, (69096, АДРЕСА_1; 69000, АДРЕСА_3)

про стягнення 20 953,74 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача Вознюк А.Л., на підставі довіреності № 21 від 04.01.2010р.

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення 19698,41 грн. основного боргу, 279,05грн. втрат від інфляції, 126,44грн. 3% річних, 849,84грн. пені за Договором № 102002 від 01.07.2008р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.10р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/106/10 з призначенням судового засідання на 01.06.2010р.

У судове засідання 01.06.2010р. представник відповідача не зявився, витребувані ухвалою суду від 30.04.2010 р. документи, необхідні для розгляду справи, суду не надав.

Ухвалою суду від 01.06.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України судом було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 14.06.2010 р.

У судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не попередив, документи необхідні для вирішення спору суду не надав.

Ухвалою в.о голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 14.06.2010р. у справі № 12/106/10, згідно п. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць, до 27.07.2010р.

Ухвалою суду від 14.06.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи до 14.07.2010 р.

В судове засідання 14.07.2010 р. представник відповідача не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 30.04.2010р., 01.06.2010р. та 14.06.2010р., не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якої фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 69096, АДРЕСА_2.

Відповідач у справі № 12/106/10 є приватним підприємцем, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, повинен вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 258, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та умовами договору № 102002 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2008 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 року між позивачем (теплопостачальна організація) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір № 102002 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (далі договір).

У відповідності із п.1.1 договору позивач взяв на себе зобовязання відпускати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Згідно із п.6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4. договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Позивач на виконання умов договору з червня 2009р. по лютий 2010р. поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на суму 19744 грн. 65 коп., при цьому виставив рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (копії рахунків містяться в матеріалах справи). Факт одержання відповідачем теплової енергії в гарячій воді підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії актів містяться в матеріалах справи). Відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі 46 грн. 24 коп., що підтверджується матеріалами справи, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 19698 грн. 41 коп.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 1-14/1168 від 08.04.2010р. з попередженням та з вимогою оплати заборгованості, що підтверджується поштовою квитанцією з описом вкладення (копія в матеріалах справи), який залишився відповідачем без уваги.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що відповідач, станом на 01.04.2010 року, має заборгованість в сумі 19698 грн. 41 коп., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в такому розмірі підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 849 грн. 84 коп. пені на суму заборгованості за період часу з 21.07.2009р. по 12.04.2010р.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 договору визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем теплової енергії відповідно до терміну, встановленого у п.6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, таким, що складений із дотриманням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 849 грн. 84 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 126 грн. 44 коп. (період нарахування з 21.07.2009р. по 12.04.2010р.) та втрат від інфляції у сумі 279 грн. 05 коп. з червня 2009р. по лютий 2010р.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69096. АДРЕСА_2; інд. № НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 19698 (девятнадцять тисяч шістсот девяносто вісім) грн. 41 коп. основного боргу, 849 (вісімсот сорок девять) грн. 84 коп. пені, 126 (сто двадцять шість) грн. 44 коп. 3% річних, 279 (двісті сімдесят девять) грн. 05 коп. втрат від інфляції, 209 (двісті девять) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.07.2010р.

Суддя І.В. Владимиренко