Рішення № 11804449, 13.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10 Справа № 16/87/10

За позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” (69002, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 83, кв.7, код ЄДРПОУ 31921027)

про стягнення 17882,23 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Надточій О.М. (дов.08/0011 від 04.01.2010)

від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” заявлено позов про стягнення з ТОВ “Дніпротранссервіс” 34633,86 грн. заборгованості за поставлений в лютому 2009 природний газ на підставі договору № 110195 від 27.04.2007 про постачання природного газу та додаткових угод до договору від 27.11.2008, від 15.12.2008, від 30.01.2009, від 06.05.2009.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/87/10 з призначенням судового засідання на 28.04.2010. Ухвалою від 28.04.2010 розгляд справи відкладався до 17.05.2010, ухвалою від 17.05.2010 –до 10.06.2010. Ухвалою від 10.06.2010 з врахуванням клопотання сторін строк вирішення спору продовжено до 13.07.2010, розгляд справи відкладено до 08.07.2010. В засіданні 08.07.2010 оголошувалася перерва до 13.07.2010. В засіданні 13.07.2010 за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Заявою від 14.05.2010 позивач, зазначивши про помилковість здійснення розрахунків на підставі додаткових угод від 31.01.2009 та від 06.05.2009, виключив з підстав позову ці додаткові угоди та здійснив перерахунок заборгованості на підставі додаткової угоди від 27.11.2008. Внаслідок цього просить стягнути з відповідача 13228,51 грн. заборгованості за поставлений в лютому 2009 року природний газ, чим фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а також просить стягнути 1536,63 грн. пені, 1660,30 грн. втрат від інфляції, 926,00 грн. штрафу та 470,79 грн. –3% річних.

          Заява позивача прийнята судом, предметом розгляду справи є змінені вимоги про стягнення 13228,51 грн. заборгованості за поставлений в лютому 2009 року природний газ, 1536,63 грн. пені, 1660,30 грн. втрат від інфляції, 926,00 грн. штрафу та 470,79 грн. –3% річних.

          Позовні вимоги позивач обґрунтував положеннями ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умовами укладеного сторонами договору від 27.04.2007 № 110195 про постачання природного газу. Вказав на те, що в січні –лютому 2009 року поставив відповідачу природний газ на суму 50353,74 грн. Однак відповідач, з врахуванням здійснених передплат в листопаді –грудні 2008 року, розрахувався за газ частково –в сумі 37125,23 грн., залишок заборгованості склав 13228,51 грн. У зв’язку з простроченням виконання зобов’язань позивач за період з 11.03.2009 по 11.08.2009 нарахував відповідачу передбачену договором пеню, яка склала 1536,63 грн., а також заявив передбачений договором штраф, який склав 926,00 грн. Крім того, на підставі 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних за період з 11.03.2009 по 17.05.2010, що склало 470,79 грн., та за період з березня 2009 по березень 2010 року –суму втрат від інфляції, що склало 1660,30 грн. Позивач просить заявлені вимоги задовольнити.

          Відповідач відзив на позов суду у письмовій формі не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти заявленого до стягнення основного боргу в розмірі 13228,51 грн. не заперечив.

          Відповідач подав заяву про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу. В цій частині просить в позові відмовити внаслідок спливу спеціального річного строку позовної давності. Щодо 3% річних та втрат від інфляції заявив про нестягнення цих сум в зв’язку з винною поведінкою самого позивача.

          За заявою відповідача спір розглянуто у відповідності до ст.267 Цивільного кодексу України, з урахуванням правових положень про позовну давність.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

          27.04.2007 сторонами у справі укладено договір № 110195 на постачання природного газу (далі –Договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався в період з 01.05.2007 по 31.12.2007 передати відповідачу (покупцю) природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

          Пунктом 11.1 Договору було узгоджено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.05.2007 по 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

          До Договору сторонами укладалися додаткові угоди.

          Укладеною до Договору додатковою угодою від 15.12.2008 п. 11.1 змінено та визначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.05.2007 по 28.02.2009, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

          Пунктом 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 15.12.2008 узгоджено, що постачальник передає покупцю з газ в обсязі до 35,0 тис. куб.м, в тому числі в січні –20,0 тис. куб.м, в лютому –15,0 тис. куб.м.

          Пунктом 3.2 Договору передбачено, що кількість газу, поставленого покупцю, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем.

          Згідно з п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2008 вартість природного газу за одну тисячу кубічних метрів складає 1584,76 грн., крім того ПДВ –20%.

          Відповідно до п.6.1 Договору в редакції додаткової угоди від 15.12.2008, дія якої розповсюджується у стягуваний період, оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за п’ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

          Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з п.10.5 Договору сторони домовились, що позовна давність по Договору встановлюється тривалістю у три роки.

          За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з представлених суду актів приймання-передачі від 31.01.2009 та від 28.02.2009, підписаних сторонами, у січні –лютому 2009 року відповідач з поставок позивача спожив природний газ у кількості 26,740 куб.м.

Вартість поставленого природного газу склала 50353,74 грн.

Оплату за газ відповідач здійснив лише частково (часткова оплата підтверджена представленими платіжними дорученнями), на момент розгляду справи заборгованість відповідача за лютий місяць 2009 року дорівнює 13228,51 грн., що ним не заперечується.

В частині стягнення основного боргу вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з умовами Договору та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України позивач за період прострочення з 11.03.2009 по 17.05.2010 нарахував відповідачу 3% річних, що склало 470,79 грн., та за період з березня 2009 року по березень 2010 року –суму втрат від інфляції, що склало 1660,30 грн.

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції здійснені вірно, в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За період прострочення з 11.03.2009 по 11.08.2009 позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно з розрахунком позивача становить 1536,63 грн.

Заявлення пені відповідає умовам Договору, положенням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.232 Господарського кодексу України, однак розрахунок здійснено відповідачем математично невірно.

Сума пені за стягуваний період фактично складає 1296,21 грн., тому в частині стягнення пені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, в щойнозазначеній сумі. В решті частини стягнення пені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За прострочення понад 30 днів позивач пред’явив відповідачу штраф в розмірі 926,00 грн. –сім відсотків від суми заборгованості, що відповідає умовам Договору, а тому в цій частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з подачею відповідачем заяви про застосування позовної давності слід ще раз звернути увагу на п.10.5 Договору, за яким сторони домовились, що позовна давність по Договору встановлюється тривалістю у три роки.

           Не заперечується, що до вимог про стягнення неустойки статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Але поряд з цим, статтею 259 того ж Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

           Як слідує з умов Договору, сторони домовились про збільшення позовної давності, яка підлягає застосуванню до вимог за цим Договором, до трьох років, що відповідає ст.259 Цивільного кодексу України.

Причому виключень позиція п.10.5 договору не містить, а тому позовна давність тривалістю у три роки розповсюджується на всі вимоги за Договором та підлягає застосуванню у тому числі й до вимог про стягнення штрафу та пені згідно з п.7.2 Договору.

           Зазначеним спростовуються доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки. Цей строк позивачем не пропущено.

           За таких вищевикладених обставин, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13228,51 грн. основного боргу, 1296,21 грн. пені, 1660,30 грн. втрат від інфляції, 926,00 грн. штрафу та 470,79 грн. –3% річних.

П.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи взаємовідносини сторін, їх напрямки діяльності, співвідношення суми основного боргу з нарахуваннями на неї, суд знаходить за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до суми 100,00 грн., та розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, також до суми 100,00 грн.

           Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 582,33 грн. (346,33 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 295,59 грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити частково.

          Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ТОВ “Дніпротранссервіс”, - 1296,21 грн. до суми 100,00 грн.

          Зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з ТОВ “Дніпротранссервіс”, - 926,00 грн. до суми 100,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” (69002, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 83, кв.7, код ЄДРПОУ 31921027) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м.Запоріжжя, вул.Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) 13228 грн. 51 коп. основного боргу, 100 грн. 00 коп. пені, 100 грн. 00 коп. штрафу, 470 грн. 79 коп. –3% річних, 1660 грн. 30 коп. втрат від інфляції та 295 грн. 59 коп. судових витрат.

В решті частини позову відмовити.

          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко