Рішення № 11804392, 13.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10 Справа № 1/61/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 4

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар”, 69084, м. Запоріжжя, Магістральна, 100-А

про стягнення 4630,06 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача Ложешнік О.Ю. дор. № 2 від 09.06.2010 р.

від відповідача Харламов Д.І., дор. Від 31.03.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар” 4630,06 грн., в тому числі 3801,90 грн. основного боргу, 9,06 грн. 3 % річних, 59,26 грн. пені та 760,38 грн. штрафу на підставі договору поставки № 27/11/09 від 27.11.2009 р., також ст. ст. 526, 530, 549, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України.

24.06.2010 р. порушено провадження у справі № 1/61/10, судове засідання призначено на 13.07.2010 р.

Судове засідання закінчено 13.07.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження у справі 1/61/10 до розгляду господарським судом Запорізької області по суті справи № 11/189/10 за позовом ТОВ «Шеф-Повар»до ТОВ «Авангард-Інвест», за участю третьої особи ФОП ОСОБА_1 про стягнення 4598,10 грн. Відповідач пояснює повязаність справ тим, що сума позовних вимог 4598,10 грн. у справі № 11/189/10 складає різницю між завданими позивачем йому збитками в сумі 8400,00 грн. та вартістю поставленого товару в сумі 3801,90 грн. за договором № 27/11/09 від 27.11.2009 р., що є предметом розгляду у даній справі.

Позивач проти клопотання заперечив.

Суд розглянувши клопотання, заслухавши представників сторін, дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З зазначеного вище відповідачем, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки ним не наведено таких обставин, які б розглядались іншим судом і не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в цьому провадженні, а також мають преюдиціальне значення у даній справі. Неможливість розгляду справи № 1/61/10 без розгляду по суті 11/189/10 не є наявною. Клопотання відповідача є необґрунтованим.

Позивач в судовому засіданні 13.07.2010 р. підтримав позовні вимоги, що викладені в позовній заяві. Зазначив, що рішенням господарського суду № 26/60/10 від 15.04.2010 р. констатується те, що позивачем здійснена поставка товару вугілля, в кількості 1,6530 т. Відповідачем товар не було оплачено, оскільки поставка не відбулась в повному обсязі, та строк оплати не настав. Позивач вважає, що після отримання ним відмови відповідача від поставки залишку партії товару у кількості 347 кг (вих. № 154 від 11.05.2010 р.), попередньо здійснена поставка є остаточною та не передбачає подальших поставок. А отже і строк для оплати товару настав. В результаті затримки відповідач повинен сплатити не тільки суму основного боргу, а ще й пеню, штраф та 3% річних від суми заборгованості за прострочення оплати.

Відповідач проти існування за ним боргу за поставлений товар не заперечив, також у судовому засіданні погодився з нарахованою позивачем сумою 3% річних. Проти вимоги позивача стосовно нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару: пені та штрафу заперечив, оскільки порушення зобовязань перш за все мало місце з боку позивача.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області № 26/60/10 від 15.04.2010 р. констатується факт заборгованості відповідача, що утворилась в результаті здійсненої поставки позивачем товару - вугілля деревного, фракція 20-80 мм ТУ У 24.1-32692239-001:2006 на загальну суму 3801,90 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 27/11/09 від 27.11.2009 р. (надалі Договір). В рішенні № 26/60/10 вказано, що на день розгляду справи 15.04.2010 р. позивач не здійснив у повному обсязі поставку замовленого відповідачем товару, як то передбачено умовами договору купівлі-продажу № 27/11/09 від 27.11.2009 р., а тому у відповідача ще не виник обовязок щодо оплати. З переліченими фактичними обставинами також погодилась апеляційна інстанція, яка постановою від 09.06.2010 р. залишила апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” без задоволення а рішення господарського суду Запорізької області № 26/60/10 від 15.04.2010 р. без змін.

Відповідачем було направлено позивачу лист вих. № 154 від 11.05.2010 р., в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар” відмовляється від прийняття виконання зобовязання, а саме допоставки 347 кг вугілля деревного Торгівельної марки «Мангал», фракція 20-80 мм ТУ У 24.1-32692239-001:2006, оскільки у звязку з простроченням позивача, відповідач втратив інтерес від такої поставки.

Позивачем зазначену відмову отримано 14.05.2010 р. У звязку з тим, що допоставки більше не очікується, поставка вважається закінченою з моменту направлення відмови відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за отриманий товар, строк для оплати, передбачений специфікацією № 1, що є додатком до Договору, настав та є пятнадцятиденним з моменту відвантаження товару.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3801,90 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом в рішенні № 26/60/10 від 15.04.2010 р. встановлено та підтверджено постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р., що позивачем було поставлено товару на загальну суму 3801,90 грн. в кількості 1,6530 т.

Оскільки відповідачем була направлена відмова від прийняття виконання в частині допоставки товару у кількості 347 кг , що не були поставлені позивачем вчасно, то попередньо здійснена позивачем поставка товару є остаточною за специфікацією № 1, що є додатком до договору купівлі-продажу № 27/11/09 від 27.11.2009 р.

Отже, з моменту направлення листа № 154 від 11.05.2010 р. у пятнадцятиденний строк (до 27.05.2010 р.) відповідач повинен був здійснити оплату отриманого ним товару.

Доказів погашення заборгованості відповідачем надано не було, про наявність заборгованості перед позивачем, строк для оплати якої вже настав, відповідач не заперечує.

У звязку з простроченням відповідачем виконання зобовязання по оплаті товару, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 27.05.2010 р. по 24.06.2010 р. за 29 днів, що складає 9,06 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена ст. 625 ЦК України сплата 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами. Наданий позивачем перевірено судом, він є вірним та обґрунтованим. Вимога позивача щодо стягнення 9,06 грн. - 3% річних підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання по оплаті: штрафу в сумі 760,38 грн. та пені в сумі 59,26 грн. Вимогу позивач обґрунтовує п. 6.2. та п. 6.3. Договору та ст. 549 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, ст. 549 ЦК України. Отже законодавцем передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення зобовязання, а сплата штрафу, пені виступає санкцією за таке порушення.

Однак, в даному випадку в першу чергу наявним є протиправне порушення з боку позивача покладених на нього обовязків. Зокрема, факт неналежного виконання зобовязань, взятих на себе позивачем констатована у вище згаданому рішенні. Отже в даному випадку санкціонувати відповідача за затримання ним платежу є несправедливим, а порушення господарських зобовязань сторонами було двостороннім, перш за все як збоку позивача так і потім збоку відповідача з затримкою платежу. Виходячи з наведеного вище, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар” (69084, м. Запоріжжя, Магістральна, 100-А, р/р 26003186479 в «Райффайзен банк Аваль», м Київ, МФО 380805, код 36604849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 4, р/р 2600539305507 в АБ «Діамант», МФО 313742, код ЄДРПОУ 32692239) 3 801 (три тисячі вісімсот одну) грн. 90 коп. основного боргу, 9 (девять) грн. 06 коп. - 3% річних, 83 (вісімдесят три) грн. 93 коп. державного мита та 194 (сто девяносто чотири) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 15 липня 2010 року.