Рішення № 11804383, 13.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10 Справа № 12/122/10

Позивач: Концерн “Міські теплові мережі”, 69091, м. Запоріжжя, вул.. Гвардійський, 137; Відповідач: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, 69063, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4

про стягнення 51 461,15 грн.

                                                                                          Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача –Алілуєв Д.Ю., дов. № 27 від 04.01.2010р.

від боржника –Ігнатьєва Н.В., дов. № 1370 від 13.07.2010р.

До господарського суду Запорізької області 25.05.2010 року звернувся позивач –концерн “Міські теплові мережі” з позовною заявою до відповідача –Квартирно –експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про стягнення основного боргу у розмірі 51 461,15 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501568 від 01.01.2008р.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2010р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 13.07.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 21.05.2010р. № 392-юр, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 13.07.2010р. проти позову не заперечив.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 13.07.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2008 між Концерном “Міські теплові мережі” та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Запоріжжя був укладений договір № 501568 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі –договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається відповідачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на потреби:

- опалення та вентиляцію –протягом опалювального періоду;

- підігрів води –за наявності можливості;

- інші технологічні потреби;

- кондиціювання –по замовленню споживача.

Згідно умов договору він набуває чинності з 01.11.2007 р. та діє до 01.11.2008 р. (п. 10.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10. 4 договору).

Згідно із п. 4.1.1. Договору теплопостачальна організація зобов’язана забезпечувати надійне постачання теплової енергії відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання (п. 6.6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6.2. Договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору споживач теплової енергії, зокрема, зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Позивач, на виконання умов договору, за період з вересня 2009р. по березень 2010р. поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 51 461,15 грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009 р. на суму 880,58 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009 р. на суму 1599,85 грн., акт приймання-передачі теплової енергії за листопад 2009р. на суму 7485,67грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2010р. на суму 17 266,55 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2010р. на суму 13 036,24 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2010 р. на суму 11 192,26 грн., які отримувалися відповідачем відповідно до реєстру рознесених рахунків.

Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період з вересня 2009р. по березень 2010р., на час розгляду справи у суді, складає 51 461,15 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 51 461,15 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 51 461,15 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4, р/р 35217001002835 у ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 07809992) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 51 461 (п’ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 15 коп. основного боргу, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 61 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.07.2010р.

Суддя                                                             І.В. Владимиренко

Суддя