Рішення № 11804186, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р.                     Справа № 15/172                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 61498грн.00коп., штрафних санкцій у розмірі 17620грн.20коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 16.09.2010р. о 14год.50хв. по 21.09.2010р. о 13год.30хв. та з 30.09.2010р. о 14год.20хв. по 30.09.2010р. о 16год.55хв.у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Колективне мале підприємство „Руслан”, м.Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 79118грн.200коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 61498грн.00коп., пені в розмірі 8774грн.38коп., 3% річних в розмірі 1096грн.85коп. та інфляційних витрат в розмірі 7749грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №01/04/08 ПП від 01.04.2008р., специфікацію №1 від 01.04.2008р. до наведеного договору, угоду про залік зустрічних вимог від 13 жовтня, акти звіряння взаєморозрахунків станом на 13.10.2008р., лист-вимогу №1-03 від 23.03.2009р., банківські виписки, накладні, податкові накладні, талони замовника, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПБ №620628 від 21.05.2008р., рахунки,

Відповідач надав відзив на позовну заяву №07/08 від 07.08.2009р., відповідно до якого ставить під сумнів факти отримання товару від позивача на підставі спірних накладних у зв’язку з неможливістю ідентифікувати осіб, які підписували спірні накладні та фактично приймали товар від позивача. Спірні накладні в графі “отримав” мають підписи, не завірені печаткою, без зазначення посади, прізвища, ім’я та по-батькові осіб, які підписували накладні та посилається на той факт, що у спірних накладних жоден підпис особи, яка приймала товар, не співпадає із справжнім підписом Кочева А.Ф., зазначеним у паспорті. На підставі цього відповідач вважає, що видаткові накладні підписані невідомими особами.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. позовні вимоги Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 79118грн.200коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 61498грн.00коп., пені в розмірі 8774грн.38коп., 3% річних в розмірі 1096грн.85коп. та інфляційних витрат в розмірі 7749грн.00коп. задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 61498грн.00коп., пеню в розмірі 7391грн.25коп., 3% річних в розмірі 1095грн.76коп. та інфляційні витрати в розмірі 7749грн.00коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. вищезазначене рішення Господарського суду Донецької області змінено в частині розміру суми стягнення з відповідача на користь позивача пені з 7391грн.25коп. на 2137грн.31коп., в частині розподілу судових витрат та в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. залишено без змін.

Постановою від 28.07.2010р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. та рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. в частині стягнення пені, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасував, в решті постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. залишена без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2010р. на новий розгляд в частині стягнення пені, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до господарського суду Донецької області надійшла справа №15/172 за позовом Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 61498грн.00коп., штрафних санкцій у розмірі 17620грн.20коп.

Ухвалою від 11.08.2010р. господарський суд Донецької області прийняв справу №15/172 до розгляду та призначив дату судового засідання.

25.08.2010р. та 27.08.2010р. позивачем надані пояснення по суті справи, відповідно з якими останній в частині стягнення суми пені збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 61498грн.00коп., пеню в розмірі 23434грн.39коп., 3% річних в розмірі 1095грн.76коп. та інфляційні витрати в розмірі 7749грн.00коп.

Суд розглядає збільшені позовні вимоги в частині стягнення суми пені.

30.09.2010р. відповідачем надана заява б/н та дати, відповідно до якої останній зі збільшеними позовними вимогами згоден та позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Постановою від 28.07.2010р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. та рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2010р. в частині стягнення пені, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасував та справу №15/172 в зазначеній частині вимог передав на новий розгляд Господарському суду Донецької області, в решті постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. залишена без змін.

Зазначеною постановою Вищого господарського суду України з посиланням на рішення та постанову попередніх судових інстанцій встановлено наступне:

01.04.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №01/04/08ПП, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався поставити, а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти та оплатити пісок будівельний. Найменування, кількість, ціна та інші умови поставки вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 2.1.2, 3.1, 3.2 договору встановлено, що позивач зобов’язався надати відповідачу видаткову накладну, рахунок–фактуру, а відповідач оплачує товар за цінами, вказаними в специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в строк протягом 5 банківських днів після поставки товару. Моментом поставки товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками обох сторін.

Сторонами підписано специфікацію №1 від 01.04.2008р. (додаток до договору), якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками.

На виконання умов даного договору позивач за період з 07.05.2008р. по 02.06.2008р. поставив відповідачу товар (пісок будівельний) кількістю 12225тон на суму 278730грн.00коп., що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 91560грн.00коп., що підтверджується банківськими виписками за період з 13.05.2008р. по 29.09.2008р.

Водночас, 13.10.2008р. сторонами укладено угоду про залік зустрічних вимог на суму 125672грн.00коп. (кредиторська заборгованість позивача перед відповідачем на суму 125672грн.00коп. за отримані транспортні послуги та кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий пісок на суму 187170грн.00коп.).

Позивач надіслав відповідачу лист №1–03 від 23.03.2009р. з вимогою оплатити основний борг на суму 61498грн.00коп. (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 24.03.2009р.), який відповідачем не сплачений, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача решти заборгованості за договором на суму 61498грн.00коп. та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання на суму 17620грн.2коп.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2010р. на новий розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №15/172 за позовом Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 61498грн.00коп., штрафних санкцій у розмірі 17620грн.20коп. в частині стягнення пені, господарський суд Донецької області розглядає справу №15/172 за позовом Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення пені в розмірі 23434грн.39коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку неналежного здійснення покупцем зобов’язань по оплаті у відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

На підставі вищезазначеного пункту договору (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені) позивачем нарахована пеня в розмірі 23434грн.39коп. за кожною окремою накладною (з урахуванням часткових оплат), а саме:

–          за накладною №2 від 08.04.2008р. за період з 16.04.2008р. по 04.09.2008р.;

–          за накладною №7 від 21.05.2008р. за період з 22.05.2008р. по 14.04.2009р.;

–          за накладною №8 від 28.05.2008р. за період з 05.06.2008р. по 05.12.2008р.

Як зазначено вище, 30.09.2010р. відповідачем надана заява б/н та дати, відповідно до якої останній зі збільшеними позовними вимогами згоден та позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Однак наведене відповідачем судом не приймається до уваги, оскільки розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що зазначені суми суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права відповідача, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне перерахувати зазначені суми з огляду на наступне:

При встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції за накладною №7 від 21.05.2008р., позивач визначає дату 22.05.2008р. Однак, як вище встановлено судом, умовами договору передбачено, що відповідач оплачує товар за цінами, вказаними в специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в строк протягом 5 банківських днів після поставки товару (з урахуванням того, що моментом поставки товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками обох сторін).

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв’язку з чим зазначені суми необхідно розраховувати з урахуванням часткових оплат наступним чином:

–          за накладною №2 від 08.04.2008р. за період з 16.04.2008р. по 04.09.2008р.;

–          за накладною №7 від 21.05.2008р. за період з 29.05.2008р. по 29.11.2008р.;

–          за накладною №8 від 28.05.2008р. за період з 05.06.2008р. по 05.12.2008р.

З огляду на викладене, належний до стягнення розмір пені становить 20657грн.79коп., у зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 23434грн.39коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 20657грн.79коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 549, 610–612 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Колективного малого підприємства „Руслан”, м.Макіївка, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення пені в розмірі 23434грн.39коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (за адресою: вул.Калініна, б.51, м.Донецьк, 83087, код ЄДРПОУ 30645586) на користь Колективного малого підприємства „Руслан” (за адресою: вул.Бойкая, б.18, м.Макіївка, Донецька область, 86124, ЄДРПОУ 22035743) суму пені в розмірі 20657грн.79коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 910грн.01коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 309грн.07коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 05.10.2010р.