Рішення № 118037131, 22.01.2024, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа №534/2512/23

Провадження №2/534/712/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути їй грошові кошти в сумі 48 464 грн, шляхом відновлення залишку коштів на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 до стану, в якому він перебував на 18 год 47 хв 26.08.2023 та стягнути понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.08.2023 р. за відсутності розпорядження позивача невідомою їй особою за допомогою відкритої на ім`я позивача платіжної картки «Універсальна» були здійснені платіжні операції та списані кредитні кошти з рахунку НОМЕР_1 на загальну суму 48464,00 грн.

При цьому, жодних СМС повідомлень та/або телефонних дзвінків від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на фінансовий номер мобільного телефону позивача не поступало. Позивача не користувалась і сервісом дистанційного обслуговування клієнтів Intemet Banking ПРИВАТ24. зокрема, дані для персональної електронної ідентифікації третім особам позивача не передавала.

Списані грошові кошти позивачу не повернуто, а банком безпідставно звинувачено позивача в тому, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, які дали змогу ініціювати вказані платіжні операції.

Ухвалою суду від 23.11.2023 позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомленням (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.12.2023 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась. Разом з позовом подала клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні та участі у іншій справі де суд визнав явку сторін обов`язковою.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що судом не визнавалася явка сторін обов`язковою у цій справі. Також представником відповідача до суду не надано належних доказів поважності відсутності представника відповідача.

Відповідач у відповідності до ст. 278 ЦПК України відзив на позов, у наданий судом строк до суду не подав.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, доказам у справі у цілому, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, ґрунтуючись на засадах верховенства права, законності і обґрунтованості судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховані висновки Верховного Суду України у постанові від 16 серпня 2023 року справа № № 176/1445/22 провадження № 61-8249св23 де зазначено, що Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений», «апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування;».

«За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суд першої інстанції.»

Судом встановлено, що відповідач 26.08.2023 р. за відсутності розпорядження позивача невідомою їй особою за допомогою відкритої на ім`я позивача платіжної картки «Універсальна» були здійснені платіжні операції та списані кредитні кошти з рахунку НОМЕР_1 на загальну суму 48464,00 грн., що підтверджується довідкою від 28.08.2023 року № EDF15K3HNT4NSLHM (а.с. 12).

28.08.2023 р. по даному факту позивач звернулась до чергового Відділу поліції №2 КРУП ГУ НП в Полтавській обл. із письмовою заявою про вчинення відносно останньої кримінального правопорушення.

29.08.2023 р. за результатами звернення органом досудового розслідування було зареєстровано кримінальне провадження № 12023170520000661 за ч. 4 ст. 185 КК У країни (а.с. 13).

10.10.2023 р. позивача звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою, згідно якої, позивач вимагала від банку відновити залишок грошових коштів на її рахунку до того стану, у якому вони були перед виконанням вказаних несанкціонованих платіжних операцій, тобто списати з її рахунку безпідставно нараховану заборгованість в сумі 48464,00 грн. (а.с. 14).

Листом від 17.11.2023 р. № 20.1.0.0.0/7-231019/54785 АТ КБ «Приватбанк» повідомив про неможливість повернути позивачу гроші через те, що саме позивач несе відповідальність за вказані платіжні операції. (а.с. 15).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов слід задовольнити.

Питання про судові витрати у справі вирішено судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,82, 89, 95, 247, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача - задовольнити.

Зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 48 464,00 грн., шляхом відновлення залишку коштів на банківському рахунку UA6730529900000262036611 l 7712 (додатковий картковий рахунок НОМЕР_2 ), відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , до стану, в якому він перебував на 18 год. 47 хв. 26.08.2023 року.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави Україна судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування відповідача: акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ