Постанова № 11803258, 12.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2010 р. № 2-а- 5603/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузікова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Пономарьової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

Степановича

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, винесене відносно нього, а саме: № 0001801702/0 від 31.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно пп.7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору комісії. У відповідності ж із пп.7.9.2 цього пункту до складу валових витрат не включаються грошові кошти чи майно, надані платником податку на підставі договору комісії. Також зазначив, що між СПДФО ОСОБА_2 та ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб» також було укладено договір комісії, і тому кошти, які було перераховано Комітентом (ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб») на розрахунковий рахунок Комісіонера (СПДФО ОСОБА_2.) для закупівлі товару, не включені до валового доходу, а тому не підлягають оподаткуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами перевірки, згідно банківської виписки від 17.03.2009р. встановлено, що позивач отримав грошові кошти у 1 кварталі 2009 року у сумі 180000 грн. (в т.ч. ПДВ 30000 грн. ) від ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб» ( код ЄДРПОУ: 23721570), згідно договору комісії, укладеного 17.03.2009р. № 209/03. До складу валового доходу 2009р. відповідна сума не була включена, оподатковуваний дохід за даними позивача складає за 2009р. - 11352,80, грн., а за даними перевірки 161352,80 грн. Тобто, позивачем порушено вимоги абз.1 ст.13 ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; пп.4.2.8. п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.3. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 22500 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено , що з 10 березня 2010р. по 17 березня 2010р. на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлення від 10.03.2010р. № 254, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова та плану графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Майгур О.І. проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності СПДФО ОСОБА_2. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова складено відповідний акт № 1352/17-218/1992116353 від 22.03.2010р. та визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22500 грн.

На підставі даного акту перевірки податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001801702/0 від 31.03.2010р.

Вказаною документальною перевіркою встановлені порушення: абз.1 ст.13 ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; пп.4.2.8. п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.3. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» - заниження оподаткованого доходу за 2009 рік в сумі 150000 грн., що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 22500 грн.

Позивачем здійснювалась процедура адміністративного оскарження рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23.04.2010р. №7831/10/25-020 податкове повідомлення-рішення № 0001801702/0 від 31.03.2010р. залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки та вважає спірне рішення таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2009 року між СПДФО ОСОБА_2 та ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб» укладено договір комісії № 209/03. Згідно вказаного договору ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб» (Комітент) зобов'язує СПДФО ОСОБА_2. (Комісіонер) за винагороду виконати комісійне доручення від свого імені, за кошти та на користь Комітента а саме: придбати 80 тон вати тюфячної із вторинної сировини на суму 180000 грн. та передати її Комітенту.

Згідно п.3.5. даного договору винагорода Комісіонера за надані послуги складає 5% від суми, на яку Комісіонер придбав продукцію на виконання предмету даного договору. Право на комісійну винагороду у Комісіонера виникає після підписання з Комітентом «Акту прийому-передачі виконання комісійного доручення».

Відповідно до п.2.3. вказаного договору Комітент зобов'язаний в максимально короткі строки перерахувати Комісіонеру грошові кошти, необхідні для виконання комісійного доручення.

В зв'язку з чим, 17.03.2009 року Комітентом (ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб») було перераховано на розрахунковий рахунок Комісіонера (СПДФО ОСОБА_2.) 180000 грн. для закупівлі товару.

Одночасно з договором комісії позивачем було укладено контракт за № Б-005263 від 17.03.2009р. з ОСОБА_3 на закупку вати тюфячної в кількості 80 тонн.

На момент проведення спірної перевірки строк дії обох договорів ще не закінчився.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України комісія являє собою вид договору, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату виконати один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, настання для комісіонера юридичних наслідків за договором комісії може бути досягнуто лише через виконання ним договору комісії від свого імені, але за рахунок комітента. В той же час невиконання договору комісії не породжує для комісіонера будь-яких наслідків і насамперед свідчить про відсутність господарської операції за таким договором.

Статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). А у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)

Згідно п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не є продажею товарів, здійснення якої, як відомо, призводить до виникнення валового прибутку та, відповідно, до збільшення об'єкту оподаткування, операції щодо надання товарів в межах договорів комісії, оскільки даний договір не передбачає передачу прав власності на такі товари.

Тобто, з точки зору вказаного Закону, передача товару Комітентом Комісіонеру та навпаки не є продажем товару.

Окрім цього, пунктом 7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено спеціальний порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та обов'язками, чого не має у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пп.7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору комісії.

Враховуючи викладене, беручи до уваги ту обставину, що між СПДФО ОСОБА_2 та ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб» також було укладено договір комісії, суд приходить до висновку, що кошти, які було перераховано Комітентом (ТОВ «ТД Кампус Коттон Клаб») на розрахунковий рахунок Комісіонера (СПДФО ОСОБА_2.) для закупки товару, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з передачі товарів в рамках договорів комісії не відносяться до поставки товарів по тій же причині, що і до продажі товарів з метою оподаткування прибутку підприємств оскільки вони не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Тому, грошові кошти в сумі 180000 грн. ( в т.ч. ПДВ 30000 грн.), які надійшли транзитом на розрахунковий рахунок позивача, не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою (прибутком) від реалізації послуги. Тобто, ці кошти не можуть бути предметом оподаткування. Оподаткуванню підлягає тільки сума комісійної винагороди, що і є прибутком від реалізації послуги.

Окрім цього, позивачем було надано суду докази того, що згідно додаткової угоди № 2 від 20.09.2010р. до договору комісії № 209/03 від 17.03.2009р. дію вказаного договору було припинено, а грошові кошти в розмірі 180000 грн. повернено на розрахунковий рахунок Комітента, про що свідчить копія виписки банку від 21.09.2010р. Тобто, юридичні наслідки за договором комісії для Комісіонера не настали, що свідчить про відсутність господарської операції за таким договором.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та ст. 9 КАСУ, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, закріпленому в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, якою передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення суб"єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 абз.1 ст.13 ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; пп.4.2.8. п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.3. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова спірне податкове повідомлення-рішення № 0001801702/0 від 31.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22500 грн. є протиправним і повинно бути скасоване як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,19,22 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова винесене відносно суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 а саме: № 0001801702/0 від 31.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22500 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскарженна в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.