Постанова № 11802990, 04.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2010 р. Справа № 2а-6131/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

суддів - Шевченко І.Г.

- Прилипчука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,

представника позивача - Мільченко В.Ф.

представників відповідача - Циганенко А.К.

Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-6131/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумивтормет»

до Державної податкової інспекції в місті Суми,

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Сумивтормет» (далі по тексту Позивач, ВАТ«Сумивтормет») з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту Відповідач, ДПІ в м. Суми) та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.03.2010 року № 0000272312\0\22563.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача про відсутність у нього права включати до складу валових витрат, витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Скіфмет» та ТОВ «ХардМет» за умови відсутності фактичної оплати даних товарів, суперечить положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також позивач не погоджується з висновками ДПІ в м. Суми про безтоварність операцій з придбання ВАТ «Сумивтормет» у ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» брухту і відходів чорних металів на підставі договору від 21.02.2007 року б\н, оскільки, на його думку, даний правочин був виконаний сторонами належним чином, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які в повному обсязі були досліджені посадовими особами податкового органу. Крім цього позивач зазначає, що право платника податків на формування валових витрат Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить у залежність від декларування валових доходів контрагентом, з урахуванням того, що ним товар був оплачений в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні з позовом не погодились з підстав, викладених в письмових запереченнях (т.1 а.с. 115-122).

Заслухавши повноважного представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Сумивтормет» зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 11156 (т. 1 а.с. 94), довідкою з ЄДРПОУ № 147642 (т. 1 а.с. 95), підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.11.1994 року за № 1920303, що підтверджується даними, викладеним в акті перевірки (т.1 а.с. 13).

Посадовими особами ДПІ в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Сумивтормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, за наслідками якої був складений акт від 18.03.08 року, № 1991/2312/00193140/16. За результатами перевірки, на підставі висновків, викладених в акті було прийняте податкове повідомлення рішення від 31.03.2010 року № 0000272312\0\22563, яким позивачеві були донараховані податкової зобовязання з податку на прибуток в сумі 2869085,00 грн., з них 1434543,00 грн. основного платежу, та 1434542,00 штрафних(фінансових) санкцій.

Податкові зобовязання в сумі 60377,00 грн. були донараховані позивачеві з огляду на наступні обставини.

На переконання посадових осіб ДПІ в м. Суми, у 2 кварталі 2008 р. позивачем було допущено порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Суть порушення полягала в тому, що ВАТ «Сумивтормет» не зменшило валові витрати на суму безоплатно отриманих товарів на загальну суму 120 754,00 грн.. в тому числі:

- по ТОВ «Скифмет» станом на 30.09.2009 р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 61 627,90 грн. Дана заборгованість виникла в 1 кварталі 2008 р. у зв'язку з розрахунками за металобрухт отриманий по договору купівлі продажу брухту та відходів чорних металів № 1/08 від 16.08.2007 р. (т. 1 а.с. 76). Сума заборгованості не включає ПДВ, оскільки в 2008 р. операції з металобрухтом були звільнені від оподаткування податком на додану вартість. ТОВ «Скифмет» було ліквідовано в травні 2008 р., що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 123-125). Оплата за отриманий товар не проведена на суму - 61627,90 грн.

- по ТОВ «ХардМет» станом на 30.09.2009 р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 59 126,35 грн. Дана заборгованість виникла в 1 кварталі 2008 р. у зв'язку з розрахунками за металобрухт отриманий по договору купівлі продажу брухту та відходів чорних металів № 1/07 від 22.08.2006 р. (т.1 а.с. 77). Сума заборгованості не включає ПДВ, оскільки в 2008 році операції з металобрухтом були звільнені від оподаткування податком на додану вартість. ТОВ «ХардМет» було ліквідовано в травні 2008 р., що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 126-127). Оплата за отриманий товар не проведена на суму - 59 126.35 грн.

На переконання суду зазначені вище донарахування податкових зобовязань ВАТ «Сумивтормет» були здійснені правомірно з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В даному випадку не відбулось компенсації вартості товарів, отриманих ВАТ «Сумивтормет» від ТОВ «Скифмет» та ТОВ «ХардМет», що виключає можливість формування валових витрат за даними угодами.

Крім того, відповідно до положень п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, зокрема, що валовий доход включає в тому числі суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Відповідно до п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 цього ж Закону встановлено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З огляду на те, що підприємства-котрагенти ліквідовані, можна дійти висновку про те, що зазначена вище заборгованість позивача залишиться нестягнутою, а відповідно може вважатися безповоротною фінансовою допомогою та підлягає включенню до складу валового доходу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахування позивачеві зобовязань з податку на прибуток в сумі 60377,00 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 60376,5 (як вбачається з розрахунку, наданого представником ДПІ в м. Суми т. 2 а.с.210).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, позивачеві також було донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 1374166,00 грн. Підставами для донарахування послугувало порушення позивачем, на переконання посадових осіб ДПІ в м. Суми, положень п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні ВАТ «Сумивтормет» валових витрат в результаті здійснення безтоварних операції з ТОВ «Компанія «Моноліт Груп».

Колегія суддів не погоджується з даними висновками посадових осіб ДПІ в м. Суми з огляду на наступне.

Між ВАТ «Сумивтормет» та ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» було укладено договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів б\н від 21 лютого 2007 року (т. 1 а.с. 78).

За умовами даного договору ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» постачала ВАТ «Сумивтормет» брухт та відходи чорних металів в кількості 10 000 тон (орієнтовно).

Посадовими особами ДПІ в м. Суми за результатами перевірки було зроблено висновок про те, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі видаткові накладні, приймально-здавальні акти за формою № 19 та інші документи, які були сформовані ТОВ «Компанія «Моноліт Групп» у 3 кварталі 2008 р. були виписані без наміру створити реальні правові наслідки та з метою незаконного формування підприємством ВАТ «Сумивтормет» валових витрат, оскільки дані первинні документи не фіксують фактичне здійснення господарської операції, як це передбачено законом.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5. 7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, зокрема, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, посадовими особами ДПІ в м. Суми був зроблений висновок, що операції з постачання брухту та відходів чорних металів, засновані на договорі б\н від 21 лютого 2007 року в 3 кварталі 2008 року носили безтоварний характер, відповідно, з урахуванням наведених вище законодавчих норм, у позивача відсутні правові підстави для віднесення до складу валових витрат, кошти сплачені ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» за поставлений металобрухт.

Підставою для формування таких висновків послугували наступні обставини.

В акті перевірки закачано, що документальне оформлення виконання договору купівлі-продажу металобрухту відбувалося шляхом складанням приймально-здавальних актів за формою № 19, які були досліджені в ході проведення перевірки.

Згідно даних, зазначених в приймально-здавальних актах, були складені видаткові накладні, на підставі яких ВАТ «Сумивтормет» було оприбутковано товару (металобрухту), отриманого від ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» в 3 кварталі 2008 р. на загальну суму - 6 480 718.92 грн., а саме:

-№ РН - 0000060 від 31.07.2008 р. в кількості 2131,22 тон на суму (без ПДВ) -З 772350,90 грн.;

-№ РН - 0000070 від 31.08.2008 р. в кількості 1138,0 тон на суму (без ПДВ) -2 068616,02 грн.;

-№ РН - 0000076 від 30.09.2008 р. в кількості 433.80 тон на суму (без ПДВ) -639752,00 грн.

Станом на 30.09.2008 р. розрахунки за поставлений металобрухт відбулись в повному обсязі.

При цьому представники відповідача наполягали на тому, що фактична поставка металобрухту не відбувалась з огляду на наступне.

Пунктом 1.1. договору купівлі - продажу брухту та відходів чорних металів зазначено, що ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» гарантує, що промисловий металобрухт є його власністю, утворився в результаті його діяльності та являє собою амортизаційний брухт, деталі списаного обладнання та механізмів, відходи від технологічної обробки металів і т.п.

Пунктом 1.3. цього ж договору передбачено, що ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» зобов'язана на кожну партію брухту та відходів металів надати Акт про походження металобрухту, а в разі поставки частин списаного обладнання, машин та механізмів - копію акту на списання основних засобів (форма № 03-3) або копію акту на списання автотранспортних засобів (форма № 03-4).

Під час перевірки акти про походження металобрухту, копії актів на списання основних засобів (форма № 03-3) або копії актів на списання автотранспортних засобів (форма № 03-4) надані не були, що на думку відповідача свідчить про те, що фактична поставка металобрухту не відбувалась.

З даними твердженнями не можна погодитись з огляду на наступне.

Акт про походження металобрухту, а також акти на списання основних засобів (форма № 03-3) та акти на списання автотранспортних засобів (форма № 03-4) не можуть вважатися первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», у звязку з чим на переконання суду, їх відсутність при проведенні перевірки не може свідчити про те, що операція з постачання металобрухту не відбулась. Натомість метою складання даних актів є встановлення правомірності походження брухту, що реалізується. Крім того п. 8 договору купівлі - продажу брухту та відходів чорних металів визначено, що юридичну відповідальність за походження брухту несе продавець, тобто ТОВ «Компанія «Моноліт Груп».

Також в акті перевірки, в якості обґрунтування безтоварності операції з постачання металобрухту, наводиться відсутність документів (зокрема товарно-транспортних накладних), які підтверджували б транспортування металобрухту отриманого ВАТ «Сумивтормет» у ТОВ «Компанія «Моноліт Групп» в 3 кварталі 2008 р. Однак з даними твердженнями відповідача також не можна погодитись.

Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 21 лютого 2007 року, продавець (ТОВ «Компанія «Моноліт Груп») постачає металобрухт за свій рахунок на умовах «склад Покупця» (ВАТ «Сумивтормет»). За таких умов позивач не несе витрат на транспортування придбаного товару те не відповідає за порядок оформлення такого транспортування.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, щодо необхідності надання товарно-транспортної накладної, як доказу реальності операції з придбання металобрухту, позивач посилається на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі по тексту Правила перевезення вантажів).

В преамбулі Правил перевезення вантажів, зазначено, що ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Тобто сферою правового регулювання даного нормативного акту є саме правовідносини в сфері автомобільних перевезень вантажним транспортом, а не сфера податкових правовідносин.

Крім того, відповідно до цих же правил, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, оскільки наказом Міністерстватранспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. N 493 було виключено пункт 11.2. Правил, який передбачав, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Дані обставини, на переконання суду, виключають можливість посилання на відсутність товарно-транспортної накладної як підставу для висновків про безтоварність операції з продажу певного виду товарів, що перевозився продавцем.

Крім цього жодним нормативним актом не встановлений обовязок платника податків зберігати товарно-транспортні накладні для підтвердження правомірності формування валових витрат, як компенсації вартості придбаних товарів, тим більше, як було зазначено вище, в даному випадку транспортування відбувалось за рахунок ТОВ «Компанія «Моноліт Групп», а позивач не ніс жодних витрат повязаних з транспортуванням металобрухту, та не включав такі витрати до складу валових у декларації з податку на прибуток.

Крім цього, посадовими особами ДПІ в м. Суми в акті перевірки зазначалось, що приймально-здавальні акти за формою № 19, видаткові накладні не в повній мірі підтверджують реальний характер укладених договорів та не підтверджують, що понесені витрати були пов'язані з господарською діяльністю ВАТ «Сумивтормет». Приймально-здавальні акти за формою № 19, видаткові накладні, які були надані для перевірки, не дають можливості пов'язати витрати з придбання металобрухту, його перевезенням і використанням його у власній господарській діяльності ВАТ «Сумивтормет», а тому не дають законних підстав для того, щоб стверджувати що договірні правовідносини мали товарний характер, а понесені витрати були направлені на здійснення господарської діяльності.

Однак такі твердження відповідача, на переконання суду, є необґрунтованими з огляду на наведений вище аналіз правої природи такого документу, як товарно-транспортна накладна. Натомість, приймально - здавальні акти за формою № 19, видаткові накладні, які були в повній мірі досліджені при проведенні перевірки, засвідчують належне виконання сторонами договору купівлі продажу металобрухту, тим більше, що розрахунок за договором був проведений позивачем в грошовій формі в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, відкритому в АКБ «Форум» (а.с. 79-88) та проти чого не заперечують представники відповідача.

Крім того, посадовими особами ДПІ в м. Суми зазначено про те, що за даними ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» ухиляється від подання звітності до ДПІ та сплати податків. Підприємство надало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва останній звіт про свою фінансово - господарську діяльність по податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р.

Однак на переконання суду, даний факт не може свідчити про безтоварність операцій з постачання металобрухту, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірність формування валових витрат не ставить у залежність від виконання контрагентом обовязку з подання податкової звітності та сплати податків. Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентом.

Серед іншого, відповідач зазначає, що ОСОБА_1, посадова особа ТОВ «Компанія «Моноліт Групп», що підписував від імені продавця видаткові накладні, акти за формою №19 та інші документи, в м. Києві і Київській області не зареєстрований (на момент отримання ідентифікаційного коду проживав в АДРЕСА_1. Однак дана обставина не може бути підставою для висновків про безтоварність операцій, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Ще однією з підстав констатації безтоварності операцій з придбання металобрухту, відповідач наводить відсутність за місцем реєстрації контрагента позивача ТОВ «Компанія «Моноліт Груп», що випливає з листа ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 05.07.2010 року № 5441\7\29-027 (т. 1 а.с. 138-139). Однак з цього ж листа вбачається, що станом на момент проведення перевірки та розгляду справи державна реєстрація ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» не була скасована.

Частино 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців», встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. З огляду на приписи наведеної норми, позивач не може нести відповідальність за ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» у звязку з відсутністю останнього за місцем реєстрації та не внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни місця знаходження.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що строк дії ліцензії ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» на закупівлю металобрухту встановлений до 22.07.2008 p. Однак як вбачається з копії ліцензії Міністерства промислової політики України Серії АВ № 188867 (т.1, а.с. 89), виданої ТОВ «Компанія «Моноліт Груп», строк її дії встановлений з 28.08.2006 року по 28.08.2011 року. В той же час, в запереченнях проти адміністративного позову (т. 1 а.с. 115-119), наданого представником відповідача, зазначено, що згідно з даними протоколу № 277 від 23.09.08 засідання постійно діючої ліцензійної комісії з питань ліцензування заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів Міністерства промислової політики України, 22.09.2008 року анульована ліцензія ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» Серії АВ № 188867 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів. Тобто анулювання ліцензії відбулось після здійснення поставки останньої партії металобрухту ТОВ «Компанія «Моноліт Груп», що виключає можливість посилання на дану обставину, в якості обґрунтування безтоварності операцій з придбання металобрухту позивачем у ТОВ «Компанія «Моноліт Груп».

Крім цього, варто зауважити, що в акті перевірки зазначено про підтвердження факту перерахування позивачем грошових коштів ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» за поставлений металобрухт. На переконання представників відповідача, даний факт підтверджує те, що метою оформлення договору було незаконне отримання документів, які дали б правові підстави для збільшення валових витрат по податку на прибуток. На переконання колегії суддів, в даному висновку посадових осіб податкового органу міститься протиріччя, оскільки у позивача був відсутній сенс сплачувати грошові кошти за поставлений металобрухт в повному обсязі лише з метою отримання податкової вигоди, яка могла б скласти 25 % від сплаченої суми, з урахуванням того, що відповідно до п. 10.1. ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставка податку на прибуток складає саме 25 %.

Окрему увагу колегія суддів вважає за необхідне звернути на те, що ВАТ «Сумивтормет» та ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» уклали договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів б\н ще 21 лютого 2007 року (т. а.с. 78). При проведенні перевірки досліджувалось дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року. Правовідносини за зазначеним вище договором тривали з 21.02.2007 року по 3 квартал 2008 року, тобто період, який був охоплений перевіркою. У звязку з цим, позиція відповідача, що полягає в констатації безтоварності операцій між ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» та ВАТ «Сумивтормет» саме в 3-му кварталі 2008 року вбачається непослідовною, за умови визнання товарності операцій за цим же договором в попередніх періодах, які документально були оформлені ідентично операціям 3-го кварталу 2008 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що витрати, що були понесені позивачем у звязку з придбанням металобрухту у ТОВ «Компанія «Моноліт Груп» можуть бути віднесенні до складу валових витрат, оскільки відповідають визначенню, наданому п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому варто зауважити, що придбаний металобрухт був в подальшому використаний ВАТ «Сумивтормет» у власній господарській діяльності шляхом реалізації контрагентам підприємства, що підтверджується наданими позивачем первинними документами (т 1 а.с. 175-225, т. 2 а.с. 1-206).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування позивачеві зобовязання з податку на прибуток в сумі 1374166,00 грн. та штрафних санкцій пропорційно даній сумі донарахування (1374165,5 грн., як вбачається з розрахунку, наданого представником відповідача т. 2 а.с.210).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.03.2010 року № 0000272312\0\22563 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України в частині донарахування Відкритому акціонерному товариству «Сумивтормет» податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 1374166, 00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 1374165,5 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Сумивтормет»до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 31 березня 2010 року № 0000272312\0\22563 в частині донарахування Відкритому акціонерному товариству «Сумивтормет»податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 1374166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1374165,5 грн.

В задоволенні інших позовних відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня з дня отримання копії повного тексту постанови.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) В.М. Соколов

Судді (підпис) І.Г. Шевченко

(підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складений 08.10.2010року