Постанова № 11801592, 21.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-146/10/0670

категорія 2.11.12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Корольовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства "Юма" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач завернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2009 року № 0009311702/0 та № 0003042301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302, винесених Державною податковою інспекцією у м. Житомирі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302 ґрунтується на неправильних висновках про те, що були проведені готівкові розрахунки без подання одержувачами коштів платіжних документів на загальну суму 1889,94 грн., оскільки розрахункові документи на зазначену суму були надані; крім того вказаний висновок був сформований на підставі твердження про нарахування доходів в період серпень 2007 року - грудень 2008 року, а оспорюване рішення винесено 21 грудня 2009 року, тобто пізніше одного року з дня порушення, чим порушено ст. 250 ГК України; донарахування податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2009 року № 0009311702/0 податку з доходів фізичних осіб в сумі 499,49 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 998,98 грн. здійснено відповідачем через неутримання позивачем податку із доходів у вигляді підзвітних коштів на господарські потреби та придбання проїзних квитків без належних підтверджуючих документів, однак таке твердження спростовується наявними підтверджуючими документами; донарахування податку на прибуток у розмірі 53744 грн. податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2009 року № 0003042301/0 не ґрунтується на законі, оскільки Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в письмових запереченнях.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно висновків акту від 11.12.2009 року № 7915/23-1/31678188/0110 про результати планової виїзної документальної перевірка Малого приватного підприємства "Юма" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, підприємством порушено: - п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 37458 грн. за 2-3 квартали 2009 року; - п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889-ІV), сума донарахованого податку склала 499,49 грн. за період 3 кварталу 2007 року-3 кварталу 2009 року; - п.п. 2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, внаслідок чого проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1889,94 грн.

Як вбачається з вказаного акту:

- «в порушення вимог п. 5.1, п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) підприємством не виключено зі складу валових витрат вартість товарів та матеріалів, за які МПП «Юма» фактично не понесло витрати у сумі 274937 грн. (сума кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 329925/1,2=274937,0 грн., дана сума кредиторської заборгованості виникла за отримані раніше товари та була включена до складу валових доходів в декларацію про прибуток у р. 01.6 в сумі 329925,0 грн.). Сума завищення валових витрат становить 274937,0 грн.»;

- з 2 осіб у 8 випадках підприємство не утримало податок з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді підзвітних коштів, виданих с каси підприємства на господарські потреби та по яких проведені готівкові розрахунки в період з серпня 2007 року по грудень 2008 року не підтверджені оформленими належним чином документами встановленої форми та змісту (касового чека, квитанції банку, іншого письмового документа, згідно «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614), що подані в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1889,93 грн., з якої не утримано податку в сумі 283,49 грн. за ставкою 15%; 2 особам в 24 випадках відшкодовано в період з липня 2007 року по вересень 2009 року витрати на придбання проїзних квитків на тролейбус без підтверджуючих документів про використання у виробничих цілях на суму 1440,00, внаслідок чого не утримано податку з доходів підзвітних осіб в сумі 216,00 грн. за ставкою 15%.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003042301/0 від 21.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 53744 грн. (37458 грн. за основним платежем та 16286 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення № 0009311702/0 від 21.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1498,47 грн. (499,49 грн. за основним платежем та 998,98 грн. за штрафними санкціями); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012282302 від 21.12.2009 року, яким до позивача за порушення ведення касових операцій застосовані санкції у розмірі 1889,94 грн.

Як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зменшуючи позивачу валові витрати на 274937,00 грн. сума кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності, відповідач не врахував, що Законом № 334/94-ВР не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму товарів та матеріалів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності. Порядок врахування в податковому обліку безнадійної заборгованості встановлений п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону. Відповідно до вказаних норм заборгованість із простроченим терміном позовної давності включається до складу валових доходів, а не виключається зі складу валових витрат.

Враховуючи наведене, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0003042301/0 від 21.12.2009 року таким, що не ґрунтується на Законі.

Висновок позивача про те, що позивачем відшкодовано витрати на суму 1440,00 грн. на придбання проїзних квитків на тролейбус в липні 2007 року серпні 2009 року ОСОБА_2, в вересні 2009 року ОСОБА_1 без підтверджуючих документів про використання у виробничих цілях спростовується наказом останнього № 8 від 01.07.2006 року, відповідно до якого щомісячно виділяються грошові кошти на придбання квітка в для проїзду в міському транспорті з метою використання для вирішення виробничих та господарських питань всіма працівниками підприємства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0009311702/0 від 21.12.2009 року підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 648,00 грн. (216,00 грн. за основним платежем та 432,00 грн. за штрафними санкціями).

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.

Як вбачається з додатку № 1 "Реєстр поданих в бухгалтерію МПП "Юма" розрахункових документів не встановленої форми та змісту" до акту перевірки, ОСОБА_3 до авансових звітів № АО-0000048 від 31.08.2007 року, № АО-0000003 від 31.01.2008 року, № АО-0000013 від 31.03.2008 року, № АО-0000033 від 31.10.2008 року, № АО-0000040 від 31.12.2008 року та ОСОБА_4 - № АО-0000065 від 28.12.2007 року не додано фіскальних чеків, підтверджуючих придбання пального на суму 1889,94 грн.

Досліджені в судовому засіданні розрахункові документи, зазначені в вищевказаному Додатку № 1, свідчать про те, що вони, окрім розрахункового документу до звіту № АО-0000065, не відповідають по формі та змісту п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, а саме відсутня надпис "Фіскальний чек", або вона відноситься не до даного документа, що вбачається з дослідження аналогічних чеків. В фіскальному чеку № 4879 від 09.12.2008 року до авансового звіту № АО-0000065 не містяця обов'язкові реквізити, передбачені п. 3.6 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614.

У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач вірно визначив суму надмірно використаних коштів, отриманих під звіт, і правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 850,47 грн. (283,49 грн. за основним платежем, 566,98 грн. за штрафними санкціями) податковим повідомлення-рішенням № 0009311702/0 від 21.12.2009 року та застосував до нього штрафні санкції рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2009 року № 0012282302 у розмірі 1889,94 грн.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Спеціальним законом, який установлює порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи наведене, суд вважає, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні норм ГК України, а тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 250 ГК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 21.12.2009 року № 0009311702/0 (в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 648,00 грн.) та № 0003042301/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 27 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.