Рішення № 118012452, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м.Київ № 640/16735/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

27.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою судді від 04.05.2023 справу прийнято до провадження судді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення 60-річного віку 13.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 26.08.2022 було відмовлено у призначені пенсії, оскільки відсутній необхідний стаж (29 років). До страхового стажу не враховані періоди роботи з 03.09.1979 до 20.10.1980, з 22.02.1983 до 29.08.1985 та з 17.08.1988 до 02.12.1991, оскільки записи про ці періоди містять виправлення у трудовій книжці, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162. У зв`язку з цим ці періоди згідно записів у трудовій книжці не зараховано до страхового стажу позивача. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки усі записи в його трудовій книжці містять підписи відповідальних працівників, відтиски печаток підприємств та організацій, в яких працював позивач, реквізити документів на підставі яких були здійсненій відповідні записи, а тому в повній мірі підтверджують наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Позивач стверджує, що відповідачем не враховано, що надати уточнюючи довідки він не можу внаслідок тимчасової окупації АР Крим російською федерацією та ліквідації підприємства.

Відповідачі, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подали відзиви на позовну заяву, у якому зазначив про те, що Пунктом 2.1. Порядку 22-1 визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії. Зокрема, серед переліку є документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок 637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, за період роботи до 01.01.2004 року стаж підтверджується згідно з Порядком 637. За результатом розгляду документів, поданих заявником, до страхового стажу не зараховано наступні періоди: з 03.09.1979 по 20.10.1980 - оскільки в трудовій книжці позивача дата звільнення містить виправлення і не завірено в установленому порядку. Для зарахування даного періоду заявнику необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів. З 22.02.1983 по 29.08.1985 - оскільки в трудовій книжці позивача дата звільнення і дата наказу містять виправлення і не завірено в установленому порядку. Для зарахування даного періоду заявнику необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів з 17.08.1988 по 02.12.1991 - неможливо ідентифікувати печатку, якою завірено запис на звільнення. Для зарахування даного періоду заявнику необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів. Таким чином, виходячи з викладеного у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні правові підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 04.09.1979 позивач працював:

- з 03.09.1979 по 20.10.1980 - учнем фрезерувальника, фрезерувальником на Сімферопольському електротехнічному заводі;

-з 22.02.1983 по 29.08.1985 - учнем перукаря, перукарем чоловічим у Сімферопольському міськпобуткомбінаті;

- з 01.09.1985 до 01.07.1988 - навчався на денному відділенні за спеціальністю "Перукарське мистецтво та декоративна косметика" у Республіканському заочно-технологічному технікумі;

- з 17.08.1988 по 02.12.1991 - перукарем в цеху перукарського господарства Радянського району м. Києва;

- з 02.12.1991 до 01.02.1992 - перукарем в МП "АНТ";

- з 01.02.1992 до 10.01.1993 - перукарем у Київському міському об`єднаному перукарському господарстві;

- з 10.01.1993 до 20.02.2008 - перукарем у ДКП "Весна";

- з 01.03.2008 до 30.10.2008 - перукарем у ТОВ "Софія-Трейд";

- з 01.09.2008 до 31.08.2017 - перукарем у ТОВ Скай ДС";

- 01.10.2020 до 31.12.2020 - робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у ПП "Український центр нерухомого майна";

- з 01.01.2021 до 30.11.2021 - робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у ПП "Український центр нерухомого майна".

19.08.2022 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду документів, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області прийнято рішення від 26.08.2022 №263040009488 про відмову у призначенні пенсії. Згідно наданих документів про стаж: диплому, трудової книжки, а також даних персоніфікованого обліку загальний страховий стаж становить 25 років 3 місяці 22 дні, зарахований за даними СПОВ. До страхового стажу не враховані наступні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 : з 03.09.1979 до 20.10.1980, оскільки дата звільнення містить виправлення, що не завірені належним чином; з 22.02.1983 - 29.08.1985, оскільки дата звільнення і дата наказу на звільнення містить виправлення, що не завірені належним чином; з 17.08.1998 - 02.12.1991, оскільки печатку, якою завірено запис на звільнення, не можливо ідентифікувати. Для зарахування вищезазначених періодів необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на основі первинних документів.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі Закон N 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:

- з 03.09.1979 по 20.10.1980 учнем фрезерувальника, фрезерувальником на Сімферопольському електротехнічному заводі 1 рік 1 місяць 18 днів;

-з 22.02.1983 по 29.08.1985 учнем перукаря, перукарем чоловічим у Сімферопольському міськпобуткомбінаті 2 роки 5 місяців 8 днів;

- з 01.09.1985 до 01.07.1988 - навчався на денному відділенні за спеціальністю "Перукарське мистецтво та декоративна косметика" у Республіканському заочно-технологічному технікумі;

- з 17.08.1988 по 02.12.1991 - перукарем в цеху перукарського господарства Радянського району м. Києва;

- з 02.12.1991 до 01.02.1992 - перукарем в МП "АНТ";

- з 01.02.1992 до 10.01.1993 - перукарем у Київському міському об`єднаному перукарському господарстві;

- з 10.01.1993 до 20.02.2008 - перукарем у ДКП "Весна";

- з 01.03.2008 до 30.10.2008 - перукарем у ТОВ "Софія-Трейд";

- з 01.09.2008 до 31.08.2017 - перукарем у ТОВ Скай ДС";

- 01.10.2020 до 31.12.2020 - робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у ПП "Український центр нерухомого майна";

- з 01.01.2021 до 30.11.2021 - робітником з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями у ПП "Український центр нерухомого майна".

При цьому, дати "20.10.1980", "29.08.2019" мають виправлення, а у період з 17.08.1988 до 02.12.1991 печатку підприємства неможливо ідентифікувати.

Отже, незарахування періодів роботи з 03.09.1979 до 20.10.1980, з 22.02.1983 до 29.08.1985 та з 17.08.1988 до 02.12.1991 зумовлене вказаними виправленнями та відсутністю відомостей (у формі довідки або запису у трудовій книжці) про організацію, яка видала трудову книжку.

Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, відсутність печатки або неможливість ідентифікування печатки не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Крім того, вимагаючи від позивача уточнюючи довідки про періоди роботи у м.Сімферополі, відповідачем не враховано, що згідно із приписами статей 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII(далі - Закон №1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до статті 1 Закону №1207-VIIтимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно з частинами 1 та 2статті 4 Закону №1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1статті 17 Закону №1207-VIIвизначено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Положеннями частин 1 - 3статті 9 Закону № 1207-VIIпередбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, позивач дійсно не може надати довідки, які будуть видані розташованими на тимчасово окупованій території органами.

Крім того, неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідок внаслідок того, що місцезнаходженням первинної документації є тимчасово окупована територія (півострів Крим), не дає підстав покладати тягар доведення правомірності поданих довідок на позивача, а також позбавляти його права на обчислення розміру пенсії з урахуванням стражу, отриманого у спірні періоди.

Судом також встановлено, що діяльність цеху перукарського господарства Радянського району м.Києва припинено.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється за правилами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, на підставі документів, визначених у пункті 11 цього Порядку, у тому числі, виданих архівними установами, зокрема, довідок про заробітну плату, або інших документів, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 03.09.1979 до 20.10.1980, з 22.02.1983 до 29.08.1985 та з 17.08.1988 до 02.12.1991 забезпечить ефективне відновлення його прав.

Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2022 №263040009488 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вул.Митрополіта Андрія, 10, м.Львів) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди його роботи з 03.09.1979 по 20.10.1980 - учнем фрезерувальника, фрезерувальником на Сімферопольському електротехнічному заводі; з 22.02.1983 по 29.08.1985 - учнем перукаря, перукарем чоловічим у Сімферопольському міськпобуткомбінаті; з 17.08.1988 по 02.12.1991 - перукарем у цеху перукарського господарства Радянського району м. Києва та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2022 №7304 з урахуванням висновку суду, викладених у цьому рішення.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Україниу Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вул.Митрополіта Андрія, 10, м.Львів) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.