Рішення № 117976901, 27.03.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/573/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2024 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бойко Наталія Іванівна, адреса для листування: 65039, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 4а, до ОСОБА_2 , остання відома адреса мешкання: АДРЕСА_2 , про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.08.2021 року громадянин ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 500000 (п`ятсот тисяч) грн., про що склав відповідну розписку.

Згідно розписці ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання повернути борг у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. до 15 серпня 2023 року, втім станом на день звернення позивачки з позовом до суду, грошові кошти так і не повернув.

У зв?язку із наведеним, у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість перед позивачкою ОСОБА_1 , яку ОСОБА_2 в добровільному порядку не погасив, грошові кошти не повернув, а тому позивачка вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Отже, позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 виниклу заборгованість в розмірі 500000 (п?ятсот тисяч) грн., яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем свого зобов?язання за Договором позики, оформленого відповідною розпискою, а також штрафні санкції в сумі 99570 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн, 15 коп., з яких подвійна облікова ставка 80217 (вісімдесят тисяч двісті сімнадцять) грн., 37 коп., інфляційні витрати 12615 (дванадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн, 97 коп., пеня 3% річних 6736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 81 коп.

Позивачка та її представник в судове засідання не з?явились, від представника позивачки, адвоката Бойко Н.І. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, та зазначила, що позов підтримують, та просят суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з?явився, проте до суду надішла заява, за якою відповідач ОСОБА_2 позов визнає в повнмоу обсязі, та просить справу розглянути у його відсутності.

У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

15.08.2021 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 укладено Договір позики, який оформлено розпискою, складеною від імені ОСОБА_2 .

За умовами складеної відповідачем ОСОБА_2 розписки, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав в борг 500000 (п?ятсот тисяч) грн., які зобов?язався повернути до 15 серпня 2023 року.

З досліджених судом матеріалів вбачається, що передана позичальнику ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_1 сума грошових коштів в розмірі 500000 грн. підтверджується наявною копією розписки.

Разом з цим, будь-яких доказів повернення взятих в борг грошових коштів або їх частини, відповідачем до суду надано не було, та останнього матеріали справи не містять.

Натомість, матеріали справи містять заяву відповідача, відповідно до якої він визнає вимоги позивачки, а отже погоджується з заявленою ОСОБА_1 сумою заборгованості.

Згідно з частиною першоюстатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 626 Цивільного кодексу Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтями6,627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1046параграфа 1 глави71 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК Українивстановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно дост. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей1046,1047 ЦК Українисуд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною, прикладом чого є застосування подібних висновків у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 754/5369/17 (провадження № 61-3348св20).

Згідност. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Згідно вимогст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тобто, у частині другійстатті 625 ЦК Українипрямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскількистаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

При відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другоюстатті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо) вважається, що особа, яка має боргову розписку, є позикодавцем.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19 (провадження № 61-13172св19).

Суд, дослідивши обставини справи, зміст правовідносин, які виникли між позивачкою та відповідачем, зміст розписки як боргового документа, перевіривши правильність нарахування позивачкою штрафних санкцій, дійшов до висновку, що зазначені представником позивача обставини, викладені у позовній заяві, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно з ч.1, ч.2 і ч.5ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимогст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогамист. 10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, з`ясувавши всі обставини, враховуючи позицію обох сторін і надані на їх підтвердження докази суд вважає, що позов є обґрунтованим і такий, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані, зокрема, з проведенням експертизи.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5995,70 гривень.

Враховуючи все викладене вище, керуючись ст.ст.89,263-265,273,354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму борга за розпискою від 15.08.2021 року в розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму штрафних санкцій в розмірі 99570 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн, 15 коп., з яких подвійна облікова ставка 80217 (вісімдесят тисяч двісті сімнадцять) грн., 37 коп., інфляційні витрати 12615 (дванадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн, 97 коп., пеня 3% річних 6736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору в розмірі 5995 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн., 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи законної сили після закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Бочаров