Постанова № 11797537, 20.02.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 р. Справа № 3/145-А-8/252

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

,

Розглянувши справу

за позовом ПП "ОСОБА_1" АДРЕСА_1

до відповідача ДПІ в Косівському р-ні вул. Незалежності,101, м.Косів,Косівський район, Івано-Франківська область,78600

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Косівському районі від

17.06.05 №0001442301/0 та №0001452301/0.

За участі представників:

Від відповідача: Гордій М. Ю., (довіреність №2459/9-10-018 від 09.03.06)представник;

Від позивача: Мушинський В. Т., (довіреність №1/8 від21.08.06 )представник;

Від позивача: ОСОБА_1, (паспорт серія -СС №НОМЕР_1 від06.03.96 )власник підприємства; ,

ВСТАНОВИВ: подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Косівському районі від 17.06.05 №0001442301/0 та №0001452301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок податкової інспекції про заниження податкових зобов"язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість в зв"язку з реалізацією цементу пов"язаним особам, та особам, що не зареєстровані як платники ПДВ за цінами нижчими за звичайні не відповідає фактичним обставинам.

Заявою, що подана представником в судовому засіданні 21.11.06 позивач відповідно до КАС України просить податкові повідомлення-рішення визнати нечинними.

Заявою від 25.12.06 №1/12 позивач доповнив мотивацію позовних вимог та додатково вказав на те, що в зв"язку із змінами до Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з 12.01.05 відсутня процедура нарахування податкових зобов"язань за непрямими методами, що в свою чергу ставить під сумнів дії податкової інспекції щодо визначення звичайних цін, які за змістом п.п.1.20.10 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прирівнюються до процедури нарахування податкових зобов"язань за непрямими методами. Представники позовні вимоги в судовому засіданні підтримали.

ОДПІ проти позову заперечила посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки був направлений запит до Івано-Франківської торгово- промислової палати . На підставі одержаної довідки були зроблені висновки про заниження позивачем податку на прибуток та бази оподаткування з ПДВ в зв"язку з реалізацією цементу пов"язаним особам та особам, що не зареєстровані як платники ПДВ за цінами, нижчими за звичайні.

Представники оДПІ в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що ДПІ в Косівському районі була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства"ОСОБА_1" за період з 14.09.04 по 31.03.05. Результати перевірки оформлені актом від 16.06.05 №71/23-1/32886738. На підставі висновків, що викладені в акті, податковою інспекцією 17.06.05 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001442301/0, згідно котрого позивачу визначене податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 6840грн., в т.ч. 5755грн. основного платежу та 1085грн. штрафних санкцій та №0001452301/0, згідно котрого позивачу визначене податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 4401грн., в т.ч. 2934грн. основного платежу та 1467грн. штрафних санкцій. Як встановлено під час перевірки позивач в 4 кварталі 2004року та в січні 2005року здійснював реалізацію цементу пов"язаним особам та особам, що не зареєстровані як платники ПДВ. На думку податкового органу, ціна за якою проводилась реалізація цементу є нижчою за звичайні ціни, такий висновок під час перевірки грунтувався на відповіді Івано-Франківської торгово-промислової палати від 07.08.05 №В-253, згідно котрої оптова ціна цементу марки ПЦ-II/АШ-400 в мішках по 50кг. за період жовтень-грудень 2004року становила 280грн. за одну тонну ( без ПДВ -233,33грн.), а цементу марки ПЦ-I -500 в мішках протягом січня 2005року становила 310грн. за одну тонну (без ПДВ -258,33грн.).

Донарахування податкових зобов"язань мало місце виходячи з рівня звичайних цін, що визначений на підставі названої довідки.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено під час судового розгляду, згідно із витребуваними судом документальними доказами позивачем в 4 кварталі 2004року та в січні 2005року здійснювалась реалізація цементу пов"язаним особам та особам, що не зареєстровані як платники ПДВ за цінами без ПДВ: 208,33грн., 204,17грн., 216,67грн., 212,50грн. При цьому іншим особам, зокрема приватному підприємцю ОСОБА_2 в 4 кварталі 2004року цемент реалізовувся за ціною 208,33грн. без ПДВ за одну тонну.

З метою з"ясування обставни справи судом було направлено декілька запитів. Згідно відповіді Хмельницької торгово-промислової палати, що надійшла до суду 12.02.07, за наявними відомостями орієнтовна середньоринкова ціна цементу марки АШ-400 в жовтні 2004року складала 230-280грн. за одну тонну з ПДВ, в січні 2005року 250-260грн. за одну тонну з ПДВ.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Відповідно до п.п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

За змістом п.п.1.12ст.1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. (п.п.7.4.3п.7.4ст.7 Закону).

За змістом п.п.1.20.1 п.1.20ст.1 Закону України " "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону визначено , що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обставини справи свідчать про те, що висновки про заниження позивачем податку на прибуток та бази оподаткування ПДВ в зв"язку з реалізацією цементу пов"язаним особам та особам що не зареєстровані як платники ПДВ за цінами, нищими за звичайні зроблені податковою інспекцією виключно на підставі цінової довідки Івано- Франківської торгово- промислової палати, суперечить наведеним нормам законодавства України. Цінова довідка Івано- Франківської торгово- промислової палати не містить інформації, що зазначена у підпункті 1.20.2 п.1.20 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, інформації про укладені на момент продажу позивачем цементу, договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах.

Водночас судом при розгляді справи встановлено, що особі що не є пов"язаною з позивачем та зареєстрована як платник ПДВ- ПП ОСОБА_2 реалізація цементу позивачем в четвертому кварталі 2004 року здійснювалась за ціною, в деяких випадках нищою ніж ціна реалізації пов"язаним особам, або особам що не зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно із п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не надано суду пояснень за якою процедурою проведено визначення податкових зобов"язань в даному випадку, що також є підставою для задоволення позову.

З урахуванням викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Кодексом адміністративного судочинства України , суд-

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Визнати нечинним податкові повідомлення- рішення ДПІ в Косівському районі від 17.06.05 №0001442301/0 та №0001452301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "ОСОБА_1", АДРЕСА_1 6,80грн. судового збору.

Виконавчий лист видати за заявою стягувача. бирає законної сили після закінчення строку Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова підписана 26.02.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______