Ухвала суду № 117973766, 28.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 березня 2024 року Справа №160/18269/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Дмитра Володимировича в адміністративній справі №160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій та наказу протиправними, -

УСТАНОВИВ:

14.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірним акт - наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року №27, що містить ознаки фальшування (складання заднім числом);

- визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 - виготовлення "Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року №27 "Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 " з вмістом одного пункту - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі "Згідно з оригіналом", "командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 ", підписі "начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 " та подання його 05.10.2022 року Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 ;

- визнати спільними неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 - виготовлення "Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року №27 "Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 " з вмістом двох пунктів - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі "командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 ", підписі "начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 " та подання його 05.10.2022 року Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 21.11.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за позовом до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій та наказу протиправними.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року в адміністративній справі №160/18269/22 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 14.03.2024 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 року у справі №160/18269/22 скасовано. Справу №160/18269/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №160/18269/22 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.03.2024 року та передана судді Сидоренко Д.В. 28.03.2024 року для продовження розгляду.

Разом з матеріалами справи, передана заява ОСОБА_1 від 27.03.2024 року про відвід судді Сидоренка Д.В., який зазначив, що заява подається у зв`язку із визнанням Судом касаційної інстанції незаконним та необґрунтованим процесуальним рішенням судді Сидоренка Д.В. про відмову у відкритті провадження за поданим позовом, при цьому зроблені суддею висновки з боку стороннього спостерігача не можуть сприйматись обґрунтованою правовою позицією незалежного і неупередженого судді.

Відповідно до ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Позивача вважає, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В. підлягає відводу у справі №160/18269/22, у зв`язку з наявністю підстав, вказаних у ст. 36 КАС України.

При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

На переконання суду визначені позивачем підстави для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В. не вказують на упередженість судді, а лише свідчать про непогодження позивача щодо будь-яких процесуальних дій вчинених суддею.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що вказані позивачем доводи для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В. не можуть бути підставою для сумніву в неупередженості судді при розгляді цієї справи, у зв`язку з чим, у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

У той же час, головуючим суддею Сидоренко Д.В. заявлено заяву про самовідвід судді від розгляду адміністративної справи №160/18269/22. В обґрунтування заяви зазначено, що під час розгляду матеріалів позовної заяви у справі №160/18269/22 у позивача - ОСОБА_5 . сумніви щодо неупередженості або об`єктивності головуючого судді, суддя заявляє самовідвід, задля виключення будь-яких сумнівів у позивача та учасників справи щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як передбачено з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Крім того, відповідно до пунктів 1.6, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, суддя повинен дотримувати високих стандартів поведінки суддів і обстоювати їх з метою поглиблення громадської довіри до судових органів, що має першорядне значення для підтримання незалежності судової гілки влади.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи немає.

Однак, враховуючи, що попередньо висловлена судом позиція відносно поданого позивачем - ОСОБА_1 позовної зави від 14.11.2022 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " унеможливлює подальший розгляд зазначеної заяви під головуванням судді Сидоренко Д.В., внаслідок чого, та з метою запобігання виникнення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді, суд робить висновок що заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Дмитра Володимировича в адміністративній справі №160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій та наказу протиправними - відмовити.

Заяву про самовідвід головуючого судді Сидоренка Дмитра Володимировича в адміністративній справі № 160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій та наказу протиправними - задовольнити.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.В. Сидоренко